Постанова № 53324945, 05.11.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Житомир справа № 806/4939/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чернової Г.В., суддів: Токаревої М.С., Черняхович І.Е.,

за участі секретаря судового засідання: Халімончук С.С.,

за участю: позивача,

представника позивача,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій незаконними, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просить визнати дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги незаконними; зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

В обгрунтування позову посилається на те, що він отримав інвалідність 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови Кабінету Міністрів № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги", яка набрала чинності з 01.01.2014, він має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. 02.04.2015 ОСОБА_1 звернувся до Черняхівського районного військового комісаріату Житомирської області, в якій просив виплатити належну йому за Законом одноразову грошову допомогу, однак листом ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6 від 31.08.2015 йому відмовлено. Вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до ст.16 Закону, одноразова допомога у разі інвалідності - гарантована державою виплата і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обовязків військової служби. Крім того, будь-яких обмежень щодо кола осіб, які мають право на отримання допомоги, Законом не визначено. За таких обставин, необхідно зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, просили його задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснив, що згідно довідки МСЕК від 22.04.2014, огляд комісією для встановлення інвалідності ОСОБА_1 здійснювався повторно, відповідно у нього раніше вже була встановлена інвалідність, а тому виплата одноразової допомоги позивачу має здійснюватись за нормами Закону та Постанови Кабінету Міністрів № 488 від 19.08.1992 "Про умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум" у редакції, що діяла на момент отримання ним інвалідності, тобто до 01 січня 2014 року.

Вислухавши пояснення сторін, представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 02.04.2015 ОСОБА_1 подав заяву до військового комісара Черняхівського районного військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (а.с.6).

ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6 від 31.08.2015, Житомирський обласний військовий комісаріат повідомлено про те, що після розгляду документів ОСОБА_1щодо виплати допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975, підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової допомоги немає. Дія постанови КМУ від 25.12.2013 № 975, яка набрала чинності 01.01.2014, поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 1 січня 2014 року, тому права на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги немає (а.с.4).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Як видно із витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 860 від 26.03.2014 (а.с.8), висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 558/ж від 25.03.2014 (а.с.9), ОСОБА_1 має поранення (контузію) та захворювання, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В зв'язку із зазначеним, позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 07.04.2014, що підтверджується довідкою до акта МСЕК від 22.04.2014 № 830314 (а.с.7).

Підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, в тому числі, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому, розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи становить суму 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (п."б" ч.1 ст. 16-2 Закону).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - постанова № 975), яка набрала чинності 24.01.2014.

Відповідно до п.3 постанови № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 6 постанови № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Таким чином, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, є 22.04.2015, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Що стосується посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не має права на отримання допомоги в звязку із тим, що огляд МСЕК для встановлення інвалідності здійснювався повторно, є безпідставним, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач відповідно до наданої копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 12.08.2011року являвся інвалідом 2 групи загального захворювання.

22.04.2014 року позивач повторно був оглянутий медико-соціальною експертною комісією, якою ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 07.04.2014. Поранення та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Отже встановлено, що позивачу інвалідність що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби призначена вперше 22.04.2014року.

Постановою № 975 право на отримання одноразової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чітко пов'язується з датою, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Також безпідставним є висновок представника Міністерства оборони України про те, що на позивача не поширюються норми Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, оскільки інвалідність ОСОБА_1 отримана вже після набрання нею чинності. А відповідно до загальновизнаного принципу права, закріпленого у ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як роз'яснив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.99 р. № 1-рп/99, цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 набув право на отримання одноразової грошової допомоги з 22.04.2015 відповідно до норм постанови № 975 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", а тому позов в частині відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги незаконними слід задовольнити.

Що стосується вимоги зобов'язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, то необхідно відмовити у її задоволенні, оскільки суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження та функції суб'єкта владних повноважень, надані йому законом та іншими нормативно-правовими актами, в тому числі зобов'язувати до вчинення тих дій, які згідно із чинним законодавством можуть здійснюватися тільки відповідачем.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки цих критеріїв. Прийняття ж рішення замість суб'єкта владних повноважень є втручанням у його дискреційні повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій та прийнятого рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, з огляду на що, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 158-163, 168, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд- ,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги протиправними.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови КМ України від 25.12.2013року №975.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Судді М.С. Токарева,

ОСОБА_3

Повний текст постанови виготовлено: 10 листопада 2015 р.