Постанова № 53324927, 03.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2015 рокусправа № 804/9758/15

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року по справі № 804/9758/15 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови про звернення стягнення на доходи боржника, зобов'язання повернути виконавчий збір та збір на проведення виконавчих дій, стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції (далі по тексту - відповідач), в якому просила, враховуючи уточнення позовних вимог, скасувати постанову ВП № 40021772 від 03 жовтня і 29 листопада 2013 року, просила зобов'язати УПФУ в м. Новомосковську повернути стягнуті в незаконний спосіб з пенсії суми в січні і лютому 2014 року в розмірі 393,05 грн. та суми на виконавче провадження 14,91 грн. і виконавчого збору 39,30 грн., просила стягнути моральну шкоду в розмірі 250 грн.

03.10.2014 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області винесено постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2014 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

18.06.2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовано постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано постанову ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції від 29.11.2013 року про звернення стягнення на доходи боржника у виконавчому провадженні №40021772 протиправною; зобов'язано ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції відшкодувати ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 39,30 грн. та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 14,91 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти рішення про відшкодування 250 грн. моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказувала на те, що протиправність постанов державного виконавця встановлена судовим рішенням, однак невиконання державою своїх обов'язків та недотримання виконавчою службою принципів законності, призвело до моральних страждань позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана ОСОБА_1 несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, державний виконавець повинен пересвідчитися чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника, та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення, чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, однак цього не було вчинено державним виконавцем. Суд першої інстанції зазначав, що державним виконавцем передчасно винесено постанови від 11.10.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки станом на час їх прийняття у державного виконавця відсутні докази, які підтверджували факт отримання боржником постанови від 03.10.2013 року про відкриття виконавчого провадження та відомості про відмову добровільного виконання. Оскаржувана постанова була прийнята державним виконавцем під час судового оскарження рішення УПФУ м. Новомосковська та Новомосковського району № 1920 від 29.07.2013 року, що підлягало примусовому виконанню у даному виконавчому провадженні, незважаючи на дану обставину, державним виконавцем не були вчинені відповідні дії згідно ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», не вирішувалося питання щодо можливості зупинення виконавчого провадження до судового розгляду оскарження рішення органу пенсійного фонду. Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 250,00 грн., суд першої інстанції зазначав, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. ОСОБА_1 не було доведено понесення морального страждання, погіршення здібностей або позбавлення реалізації життєвих функцій.

Матеріалами справи встановлено, що 29.07.2013 року УПФУ в м. Новомосковська та Новомосковського району прийнято рішення № 1920 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну оплату єдиного внеску» в розмірі 393,05 грн. відносно пенсіонерки, яка є підприємцем ОСОБА_1

Встановлено, що постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.02.2014 року по справі № 183/6819/13-а (2а/183/256/13) рішення УПФУ від 29.07.2013 року № 1920 визнано протиправним та скасовано.

Не дивлячись на скасування рішення про застосування штрафних санкцій, УПФУ м. Новомосковська та Новомосковського району направило таке рішення до примусового виконання.

Встановлено, що 03.10.2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 40021772 про примусове виконання рішення УПФУ в Новомосковську та Новомосковському районі № 1920 від 29.07.2013 року щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 393,05 грн.

11.10.2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції у виконавчому провадженні № 40021772 прийнято постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 14,91 грн.

Встановлено, що 11.10.2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції у виконавчому провадженні № 40021772 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

29.11.2013 року старшим державним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на доходи боржника. Згідно вказаного рішення звернуто стягнення на пенсію ФОП ОСОБА_1 в таких розмірах: 20% до повного погашення суми витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 14,91 грн.; після повного погашення суми витрат на проведення виконавчих дій щомісяця проводити утримання в розмірі 20% до повного погашення заборгованості в сумі 393,05 грн. та виконавчого збору в розмірі 39,30 грн.

Встановлено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження не була отримана позивачем, тобто боржник не знала про відкриття виконавчого провадження відносно неї. Державним виконавцем не було надано боржнику права самостійно та добровільно виконати рішення про стягнення штрафних санкцій.

Згідно ч. 2 ст. 25, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Добровільне невиконання постанов державного виконавця сталось через їх неотримання ОСОБА_1, натомість державний виконавець звертаючи примусове стягнення на суми пенсії позивача, стягуючи суми виконавчого збору, повинен був упевнитись в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, упевнитись чи обізнаний боржник про виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів враховує, що права ОСОБА_1 відновлено лише у судовому порядку. Незаконні дії державного виконавця призвели до душевних страждань позивача, до приниження честі та гідності, ділової репутації.

З доводів ОСОБА_1 можливо встановити причинний зв'язок необхідності стягнення моральної шкоди з винесенням державним виконавцем ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції постанов у межах виконавчого провадження. Колегія суддів враховує похилий вік позивачки, необхідність звертатись за захистом своїх прав до суду, при цьому нею було затрачено фізичні та душевні сили.

Моральна шкода визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, виходячи з цього суд вважає, що розмір моральної шкоди відповідає рівню затрачених фізичних та душевних сил позивача, рівню страждань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити позовну вимогу відносно стягнення моральної шкоди.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.ст. 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року по справі № 804/9758/15 - скасувати в частині відмовлених позовних вимог.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 250 грн. (двісті п'ятдесят гривень).

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук