Рішення № 5332461, 20.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/32120.08.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору лізингу

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Корєнєвська Х.О. (довіреність № 34 від 01.07.2009р.);

від відповідача: не зявились;

В судовому засіданні 20.08.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(надалі ТОВ «Євро Лізинг»позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) суми 19190, 40 грн., яка включає в себе суму боргу по сплаті платежів 18499, 35 грн., збитків від інфляції 232, 01 грн., пені за прострочення дати сплати платежів 424, 18 грн., 3% річних від простроченої суми 34, 86 грн..

Згідно поданої заяви позивачем збільшено розмір позовних вимог, за якою останній просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті платежів у сумі 21551, 06 грн., збитків від інфляції у сумі 232, 01 грн., пені у сумі 725, 49 грн., 3% річних у сумі 97, 08 грн.

Заява про збільшення позовних вимог не може бути прийнята до розгляду в межах даної справи, оскільки станом на дату звернення позивача з позовом до суду, позивач не мав права вимоги щодо стягнення лізингових платежів за липень, серпень 2009р., в цій частині права позивача не були порушені відповідачем та не можуть розглядатись судом в межах даної справи за поданим 04.06.2009р. позовом. В свою чергу, збільшений розмір штрафних санкцій, зокрема пені та 3% річних теж не приймається судом, оскільки здійсненний з урахуванням збільшеної суми позовних вимог.

В даному випадку позивачем не враховані межі позовних вимог, які обмежені порушенням прав позивача саме на дату звернення з позовом до суду, а за поданими позивачем уточненнями та поступовим виникненням заборгованості відповідача спір може вирішуватись судом протягом всього строку договору, або ж до припинення відносин з відповідачем, що не відповідає нормам процесуального закону.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 811 від 29.05.2008р. на виконання якого позивачем передано відповідачу за його замовленням транспортний засіб автомобіль Fiat Doblo Panorama 1.4 шасі № ZFA22300005539540, реєстраційний номер НОМЕР_1. В порушення взятих на себе зобовязань, відповідачем сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснена, строки сплати лізингових платежів погоджені сторонами згідно підписаного Плану лізингу № 811/001 від 29.05.2008р. відповідачем порушені.

З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості що утворилась в судовому порядку, до стягнення заявлено також суму пені нарахування якої передбачено договором, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємця (витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.06.2009р. наявний в матеріалах справи).

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2008р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Євро Лізинг»укладено договір фінансового лізингу № 811 предмет якого визначено у розділі 2 договору та зокрема, згідно п. 2.1 останнє передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач (відповідач у справі) отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний лізингодавцем на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб (п. 2.2 договору).

На виконання договору, на підставі замовлення № 811/001 від 29.05.2008р., позивачем було надано в користування відповідача транспортний засіб Fiat Doblo Panorama 1.4 шасі № ZFA22300005539540, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується актом приймання-передачі № 811/001 від 02.07.2008р..

Невідємною частиною договору є план лізингу № 811/001 від 29.05.2008р., яким встановлені строки сплати лізингових платежів за користування зазначеним транспортним засобом. План лізингу є додатком до договору в якому визначаються строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі тощо (п. 1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати початку до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі; розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу»(додаток № 3 договору); нарахування лізингових платежів здійснюється в останній день місяця за який нараховуються платежі згідно актів виконаних робіт.

Оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобовязань (п. 7.16 договору) лізингові платежі не сплачувались, по договору утворився борг, який станом на 26.05.2009р. складається із суми 18499, 35 грн., яка є заборгованістю за користування транспортним засобом що є предметом договору № 811 від 29.05.2008р. за планом лізингу №811/001.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість відповідача за користування транспортним засобом що є предметом договору № 811 від 29.05.2008р. за планом лізингу №811/001 станом на 26.05.2009р. складала 18499, 35 грн., виставлені рахунки-фактури № С-0037137 від 31.12.2008р. на суму 3286, 22 грн., № С-00002691 від 03.02.2009р. на суму 3286, 22 грн., № С-00009837 від 03.03.2009р. на суму 3286, 22 грн., № С-00016706 від 01.04.2009р. на суму 1293, 65 грн. (неоплачений на суму 774, 60 грн.), № С-00016707 від 01.04.2009р. на суму 3286, 22 грн., № С-00021740 від 05.05.2009р. на суму 1293, 65 грн., № С-00021741 від 05.05.2009р. на суму 3286, 22 грн. відповідачем не були оплаченими, доказів зворотнього суду не представлено. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на первинні документи, що підтверджують виконання зобовязань за укладеним договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Довідкою про стан взаєморозрахунків станом на 17.08.2009р. підтверджено погашення заборгованості відповідача за рахунками-фактурами № С-0037137 від 31.12.2008р., № С-00002691 від 03.02.2009р. (заборгованість за вказаним рахунком складає 1401, 37 грн.), № С-00016706 від 01.04.2009р., С-00021740 від 05.05.2009р., у звязку з чим, заборгованість що є предметом розгляду у справі за заявленим позовом та не погашена станом на час вирішення спору складає 10778, 28 грн., в тому числі по сумах за наступними рахунками: 1401, 37 грн. (неповна оплата рахунку-фактури № С-00002691 від 03.02.2009р.), 3286, 22 грн. (несплата рахунку-фактури № С-00009837 від 03.03.2009р.), 3286, 22 грн. (несплата рахунку-фактури № С-00016707 від 01.04.2009р.), 2804, 47 грн. (неповна оплата рахунку-фактури № С-00021741 від 05.05.2009р.).

Виходячи з наведеного, зважаючи на те, що самим позивачем ведеться облік заборгованості та здійснюється її погашення, сплата відповідачем після подання позовної заяви грошових коштів в сумі 7721, 07 грн., які зараховані як погашення боргу за рахунками № С-0037137 від 31.12.2008р., № С-00002691 від 03.02.2009р. (заборгованість за вказаним рахунком складає 1401, 37 грн.), № С-00016706 від 01.04.2009р., С-00021740 від 05.05.2009р. свідчить про відсутність спору між сторонами в цій частині.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження в цій частині підлягає припиненню.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів за рахунками № С-0037137 від 31.12.2008р., № С-00002691 від 03.02.2009р., № С-00009837 від 03.03.2009р., № С-00016706 від 01.04.2009р., № С-00016707 від 01.04.2009р., № С-00021740 від 05.05.2009р., № С-00021741 від 05.05.2009р. у відповідності з погодженим графіком згідно плану лізингу № 811/001 від 29.05.2008р.), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 10778, 28 грн. за користування транспортним засобом що є предметом договору № 811 від 29.05.2008р. за планом лізингу №811/001 у відношенні заборгованості що виникла станом на 26.05.2009р., у звязку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 16. 1 договору фінансового лізингу № 811 від 29.05.2008р. при порушенні лізингоотримувачем зобовязань по сплаті лізингових платежів передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0, 1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обовязковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Розрахунок пені в сумі 424, 18 грн. здійснений позивачем при поданні позовної заяви судом не може бути прийнятий, оскільки такий не відповідає чинному законодавству, нарахування проведені без урахування обмежень по розміру встановленому чинним законодавством за ставкою 0,1% передбаченою договором.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.06.2009р. позивача зобовязано надати рахунки-фактури які є неоплаченими та включені до суми заборгованості заявленої до стягнення, надати письмове обґрунтування щодо здійсненого розрахунку пені з урахуванням обмежень по розміру встановленому чинним законодавством (Закон “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, яким передбачено що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня). Натомість вказані вимоги позивачем не виконані, розрахунок пені до заяви про збільшення позовних вимог здійснений у відношенні боргу який виник після подання позову до суду та не може бути предметом розгляду у даній справі, у звязку з чим не приймається судом. Враховуючи невиконання вимог суду позивачем, відсутність в матеріалах справи документів, які підтверджують здійснений позивачем розрахунок пені (рахунки фактури заборгованість за якими є предметом спору, банківські виписки, що підтверджують надходження коштів в сумах зазначених в розрахунку та інші) вимоги про стягнення пені суд визнає недоведеними і такі задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення сплати лізингових платежів за рахунками-фактурами № С-0037137 від 31.12.2008р., № С-00002691 від 03.02.2009р., № С-00009837 від 03.03.2009р., № С-00016706 від 01.04.2009р., № С-00016707 від 01.04.2009р., № С-00021740 від 05.05.2009р., № С-00021741 від 05.05.2009р., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 232, 01 грн. здійсненого з урахуванням виникнення строку оплати (періоду прострочення), та з розрахунком 3% річних у розмірі 34, 86 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов, контррозрахунку штрафних санкцій, доказів здійснення розрахунків за договором № 811 від 29.05.2008р. у відповідності з положеннями договору та згідно графіку платежів, на вимоги суду не представлено, у звязку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 114, 69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312, 50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог в сумі 410, 10 грн..

Витрати по сплаті державного мита сплачені позивачем в розмірі 77, 21 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки сплата коштів в сумі 7721, 07 грн. здійснена відповідачем після подання позовної заяви до суду (позов подано 04.06.2009р.).

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині заявлених вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по договору № 811 від 29.05.2008р. за лізинговими платежами згідно рахунків-фактур № С-0037137 від 31.12.2008р., № С-00002691 від 03.02.2009р. (оплачено частково), № С-00016706 від 01.04.2009р., С-00021740 від 05.05.2009р. в загальній сумі 7721, 07 грн..

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юрид. адреса: 01004, АДРЕСА_1; адреса: 01030, АДРЕСА_2, п/р НОМЕР_3 АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, ідент. номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (факт. адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурікова 3, р/р 26003030836400 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32774741) 10 778, 28 грн. заборгованості по несплачених рахунках-фактурах № С-00002691 від 03.02.2009р. (заборгованість в сумі 1401, 37 грн.), № С-00009837 від 03.03.2009р., № С-00016707 від 01.04.2009р., № С-00021741 від 05.05.2009р. (заборгованість в сумі 2804, 47 грн.) за договором лізингу № 811 від 29.05.2008р., 232, 01 грн. (двісті тридцять дві гривні 01 копійку) інфляційних збитків, 34, 86 грн. (тридцять чотири гривні 86 копійок), 487, 31 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 31 копійку) судових витрат.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 02.09.2009р.