Постанова № 53323968, 09.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року № 813/5796/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

секретар судових засідань ОСОБА_1

з участю представників:

від позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

від відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Агро-транс Україна» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Агро-транс Україна» звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2015 року за №0000732200 та за №0000742200.

Підставами позовних вимог є те, що, на думку позивача, вибір контрагента та укладення господарського договору не передбачають проведення його перевірки на предмет збирання відомостей про нього чи його господарську діяльність. Факт отримання товариством товарно-матеріальних цінностей від продавця за договором зафіксовано первинними обліковими документами, зокрема, видатковими накладними і в подальшому відображено у фінансовій звітності, а тому саме вони були підставою для здійснення оплати за отримані товарно-матеріальні цінності.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з викладених міркувань, просять позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях зазначає, що ТзОВ «Агро-транс Україна» неправомірно відображено у податковому обліку господарські операції щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Корн-Трейд». Господарські операції між зазначеними субєктами господарської діяльності не підтверджуються із врахуванням того, що в контрагента позивача на момент здійснення операцій не було належних адміністративно-господарських можливостей здійснювати господарську діяльність та виконувати взяті на себе зобовязання. Також, продовжує відповідач, документів, які б свідчили про транспортування (перевезення) товару, зокрема, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, договорів перевезення вантажу, актів прийому-передачі, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, а відтак підтверджували б факт виконання цивільно-правових зобовязань, позивачем не надано.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просиять в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив таке.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Агро-Транс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «ТД ОСОБА_5» за період з 01.06.2012 року по 01.12.2015 року, ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області складено акт від 11.09.2015 року за №762/13-25-22-001/38411807.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення підп.14.1.36, підп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.6 ст.201, підп.44.1 ст.44 ПК України занижено податок на додану вартість за червень 2014 року на суму 28080 грн. 23 коп. та в порушення підп.14.1.36, підп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.1, п.138.2, підп.138.10.3, п.138.10 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 25272 грн. 30 коп.

Як наслідок контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.10.2015 року:

- за № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 42120 грн. 38 коп., в тому числі за основним платежем 28080 грн. 25 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14040 грн. 13 коп.;

- за № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 37908 грн. 45 коп., в тому числі за основним платежем 25272 грн. 30 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12636 грн. 15 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Висновки контролюючого органу з приводу заниження позивачем податкових зобовязань з податок на додану вартість на суму 28080 грн. 23 коп. та з податку на прибуток на суму 25272 грн. 30 коп. ґрунтуються на аналізі реальності господарських операцій між ТзОВ «Агро-транс Україна» та ТзОВ «Корн Трейд».

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган прийшов до висновку про нереальність господарських операцій між вищенаведеними субєктами господарської діяльності, оскільки перевіряючими не встановлено факту отримання сої, документування господарських операцій ТзОВ «Корн Трейд», які фактично не підтверджені. В ТзОВ «Агро-Транс Україна» відсутні оформлені належним чином підтверджуючі первинні документи, а саме документи, що підтверджують транспортування сої від продавця та сертифікати відповідності.

Щодо податку на додану вартість.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Між ТзОВ «Агро-Транс Україна» (покупець) і ТзОВ «Корн Трейд» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу за № 01/06 від 02.06.2014 року згідно з умов якого продавець зобовязується передати належний йому товар (боби сої) у власність покупцю, а покупець зобовязується прийняти товар (боби сої) та оплатити його вартість на умовах цього договору.

На підтвердження обставин виконання даного договору позивачем надано відповідні видаткові накладні, платіжне доручення та податкові накладні.

Окрім цього, в підтвердження використання отриманого від ТзОВ «Корн Трейд» товару (боби сої) у своїй подальшій господарській діяльності позивачем надано договір купівлі продажу та договори поставки згідно з яких він реалізовував своїм контрагентам продукти переробки сої (олія соєва, жмих соєвий), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та платіжними дорученнями.

Щодо відсутності в позивача на момент перевірки товарно-транспортних накладних, то, як встановлено судом, поставка товару здійснювалась засобами продавця ТзОВ «Корн Трейд», а обовязку щодо обліку та зберігання покупцем таких накладних законодавством не передбачено.

При цьому, слід зазначити, що на письмовий запит позивача його контрагент ТзОВ «Корн Трейд» листом від 23.10.2015 року за №05 надав відповідні товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт транспортування товару згідно з договору купівлі-продажу за № 01/06 від 02.06.2014 року.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу обставини нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи (договір, видаткові накладні, платіжне доручення, податкові накладні та товарно-транспортні накладні), які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які хоч і мають дефекти, однак, не можуть впливати на формування позивачем податкового кредиту, оскільки є формальними та не були предметом дослідження під час перевірки.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосубєктності контрагента, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та з інтернет-сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» з якого вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у встановленому законом порядку.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення субєкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, повязаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано протиправності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій ТзОВ «Корн Трейд», а тому висновки про його завищення є необґрунтованими, і як наслідок протиправними є податкове повідомлення рішення в частині донарахування грошового зобовязання з податку на додану вартість.

Що стосується висновків відповідача про заниження податку на прибуток, то суд зазначає наступне.

Відповідно до підп.131.1.1 ПК України, в редакції чинній на час оподаткування згаданих операцій, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зі змісту даної норми вбачається, що основою для формування витрат є постачання товарів фактичне вчинення господарської операції, яке призводить до зміни майнового стану субєктів господарювання.

Як передбачено п.138.2 ст.138 ПК України, в редакції чинній на час оподаткування згаданих операцій, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в редакції чинній на час оподаткування згаданих операцій, визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Корн Трейд», суд вважає неправомірним висновок перевіряючи про заниження податку на прибуток.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнаня протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 02.10.2015 року за №0000732200 та за №0000742200.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-транс Україна» (код ЄДРПОУ 38411807), що знаходиться за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с.Пасіки-Зубрицькі, вул.Дорожна, 9Б, 1218 грн. 00 коп. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 листопада 2015 року.

Суддя В.Я.Мартинюк