Постанова № 53323939, 04.11.2015, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/584/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кисельової Є. О.,

при секретарі судового засідання Бутенко К. В.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ГУ МВС України у Луганській області ОСОБА_2

представник відповідача Кремінського РВ УМВС України у Луганській області не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Луганській області, Кремінського РВ УМВС України у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі відповідач 1), Кремінського РВ УМВС України в Луганській області (далі відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 15.01.1999 по 16.04.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, та до 07.04.2015 працював на посаді старшого оперуповноваженого боротьби зі злочинами, повязаними з торгівлею людьми Станично-Луганського районного відділу.

У період з 11.07.2014 по 16.04.2015 позивач приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції, забезпечував її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області на підставі наказу заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ від 12.12.2014 № 97, про що свідчить довідка ГУ МВС України в Луганській області.

Зазначає, що у період часу з 07.04.2015 по 25.05.2015 проходив лікування у лікарні та поліклініці міста Лисичанська Луганської області, що підтверджується відповідними листами тимчасової непрацездатності.

Після виходу із лікарняного 27.05.2015, представниками відповідача 2 було ознайомлено позивача із витягом наказу від 16.04.2015 № 130 о/с «По особовому складу», зі змісту якого вбачається, що позивача з 16.04.2015 відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС було звільнено з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області за п.64 «є» (за порушення дисципліни), підстава наказ ГУ МВС України у Луганській області.

Проте, позивача станом на день звернення до суду з даним позовом, не було ознайомлено із матеріалами проведення службового розслідування, за наслідками якого зроблено висновок про порушення позивачем службової дисципліни.

Вважає, що його звільнили незаконно, у звязку з чим просить визнати дії представника відповідача 1 стосовно прийняття відносно ОСОБА_1 наказу про звільнення з займаної посади за п.64 «є» протиправними; визнати протиправним і скасувати наказ відповідача 1 від 16.04.2015 № 130 о/с за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу з 16.04.2015 ; поновити підполковника міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ ГУ МВС України у Луганській області з 16.04.2015; стягнути з відповідача 2 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16.04.2015 по день прийняття рішення.

Через канцелярію суду позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив в частині стягнення з відповідача 2 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16.04.2015 по день прийняття рішення збільшити суму до 43 531,80 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги та заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення грошового забезпечення підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення проти позову, в яких наполягав на правомірності звільнення позивача, оскільки останній у період часу з 08.04.2015 по 16.04.2015 був відсутній на службі, документів в підтвердження поважності не виходу на роботу не надавав та про знаходження на лікарняному не повідомляв керівництво, у звязку з чим просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, розглянувши справу межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів, встановив наступне.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723.

Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Статтею 3 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII встановлено, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Згідно ст. 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Статтею 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Ст. 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:1) усне зауваження; 2) зауваження;

3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV.

З матеріалів справи вбачається наступне.

З 15.01.1999 по 16.04.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, та до 07.04.2015 працював на посаді старшого оперуповноваженого боротьби зі злочинами, повязаними з торгівлею людьми Станично-Луганського районного відділу.

У період з 11.07.2014 по 16.04.2015 позивач приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції, забезпечував її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області на підставі наказу заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ від 12.12.2014 № 97, про що свідчить довідка ГУ МВС України в Луганській області (а.с. 13).

Судом встановлено, що згідно відомостей довідки про тимчасову непрацездатність № 36 позивач знаходився на амбулаторному лікуванні з 07.04.2015 по 21.04.2015 у Комунальній установі Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Лисичанськ, що підтверджується копією журналу обліку видачі довідок військовослужбовцям та робітникам міліції (а.с.14).

Згідно відомостей довідки з Лисичанської комунальної лікувальної профілактичної установи Центральної міської лікарні ім. Тітова № 538 позивач перебував на стаціонарному режимі лікування з 22.04.2015 по 30.04.2015 (а.с.15).

Згідно відомостей довідки з Лисичанської комунальної лікувальної профілактичної установи Центральної міської лікарні ім. Тітова № 36 позивач перебував на стаціонарному режимі лікування з 04.05.2015 по 26.05.2015 (а.с.16).

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем 07.04.2015 з мобільного телефону : НОМЕР_1 було повідомлено керівництво про те, що він себе погано почуває та з 08.04.2015 буде знаходитися на лікарняному. Вказане підтверджується деталізованим рахунком по абонентському номеру: НОМЕР_1, номер SIM карти: 8938001370302925101, за період з : 07.04.2015 по 08.04.2015, з 08.04.2015 по 09.04.2015, наданому оператором «МТС», з якого вбачається, що з мобільного номеру: 05094831120, 07.04.2015 об 11.37, тривалість розмови 1.33 мінути, та об 11.46 год., тривалість розмови 0.48 мінути, було здійснено телефонний дзвінок на номер: +380955680398 (а.с.163-162).

Позивачем в судовому засіданні було надано пояснення з цього приводу, відповідно до яких телефонний номер : +380955680398 належить його безпосередньому керівнику заступнику начальника районного відділу кримінальної міліції Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області майору міліції ОСОБА_3, якого 07.04.2015 він попередив про те, що має погане самопочуття та з 08.04.2015 буде знаходитись на лікарняному.

Представником відповідача в ході розгляду справи не спростовано вказаного факту.

Також встановлено, що відповідно до наказу ГУ МВС України від 07.04.2015 № 123 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Кремінського РВ УМВС України на підставі його рапорту (а.с.84).

Вказаний факт сторонами у ході розгляду справи не заперечувався.

08.04.2015 начальником сектору кадрового забезпечення Кремінського РВ УМВС України в Луганській області було подано рапорт начальникові Кремінського РВ УМВС України в Луганській області із повідомленням, що 08.04.2015 ОСОБА_1 повинен був приступити до виконання службових обовязків, проте останній не прибув до райвідділу та не приступив до службових обовязків. На мобільний телефон ОСОБА_1 (НОМЕР_1) здійснювався телефонний дзвінок, проте останній на дзвінок не відповів (а.с.74).

Також 08.04.2015 заступником начальника РВ начальником КМ Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області на імя начальника Кремінського РВ УМВС України у Луганській області було подано рапорт, в якому повідомлено про факт відсутності на службі підполковника міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області. Причину відсутності на роботі ОСОБА_1 не повідомив, будь-яких документів про своє увільнення не надав (а.с.75).

Крім того, в ході розгляду справи представником відповідача у якості доказу в підтвердження вжиття заходів відповідачем про зясування причин не виходу позивача на службу 08.04.2015 надано рапорт начальника СКЗ Кремінського ВР УМВС України у Луганській області, в якому зазначено, що вказаною посадовою особою 08.04.2015 з 09 по 11.40 год. здійснювалися телефонні дзвінки на телефонний номер ОСОБА_1 (НОМЕР_1) з метою зясування причин не виходу на службу 08.04.2015, проте абонент вказаного телефону не відповідав. 10.04.2015 близько 11.00 год. нею було здійснено виїзд за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, проте за вказаною адресою двері ніхто не відчинив (а.с.146), оглядом якого встановлено, що вищезазначений рапорт складено 15.09.2015. Тобто, зазначений рапорт було складено в ході розгляду справи, а саме 15.09.2015, а не під час проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 по факту не виходу на службу 08.04.2015.

Вказаний факт представником позивача в судовому засіданні не заперечувався.

Комісією у складі : заступника начальника райвідділу начальника кримінальної міліції Кремінського РВ ГУМВС України майора міліції ОСОБА_3, начальника СКР Кремінського РВ УМВС України майора міліції ОСОБА_4, начальника СКЗ Кремінського РВ ГУМВС майора міліції ОСОБА_5, складено акти, а саме: від 08.04.2015 № 32, від 09.04.2015 № 34, від 10.04.2015 № 33, по факту невиходу на службу підполковника міліції ОСОБА_1 (а.с.76-78).

Також вказаними посадовими особами надано пояснення з приводу відсутності позивача на службі, починаючи з 08.04.2015 (а.с.79-81).

08.04.2015 начальником Кремінського РВ УМВС України у Луганській області на виконання Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, видано наказ № 52 про призначення та проведення службового розслідування за фактом не виходу на службу підполковника міліції ОСОБА_1А.(а.с. 73).

16.04.2015 заступником начальника районного відділу начальник кримінальної міліції Кремінського РВ УМВС України у Луганській області майором міліції ОСОБА_3, на підставі наказу Кремінського РВ УМВС України у Луганській області від 08.04.2015 № 52, було розглянуто матеріали службової перевірки за фактом порушення службової дисципліни з боку оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області підполковника міліції ОСОБА_1, та встановлено, що останній у період з 08 по 10 квітня 2015 року був відсутній на службі без поважних причин. На мобільний телефон ОСОБА_1 здійснювались телефонні дзвінки з метою зясування причин не виходу на службу у зазначений період часу, проте останній на дзвінки не відповідав, документів про увільнення не надав. Також згідно довідки СМЗ ГУ МВС України від 16.04.2015 № 128/20, ОСОБА_1 на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні станом на 16.04.2015 не знаходився та відповідно до довідки від 16.04.2015 № 36 у відпустці не перебуває. Крім того, 18.03.2015 прокуратурою Луганської області внесено відомості до ЄДР № 420151130000000062 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, за фактом незаконного зберігання зброї ОСОБА_1 (а.с.81,83).

За наслідками вказаного службового розслідування комісією зроблено висновок про порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВСУ від 22.02.2012 № 155, що виразилося у тривалому невиході на службу без поважних причин, та прийнято рішення щодо порушення клопотання перед керівництвом ГУМВС України у Луганській області про звільнення оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області підполковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.82).

16.04.2015 на виконання наказу № 991 був виданий наказ по особовому складу № 130 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п.64 «є» за порушення дисципліни (далі - наказ № 130 о/с), який позивач отримав 27.05.2015 після виходу з лікарняного, що підтверджується розпискою про вручення вказаного наказу (а.с. 12,86).

Аналізуючи обставини встановлені в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку у відповідача 1 не було достатніх підстав для вказаного звільнення позивача і воно проведено з порушенням норм діючого законодавства з наступних підстав.

Відповідно до п. 64 «є» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Статтею 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV встановлено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Згідно ст. 20 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

Статтею 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Судом встановлено, що службове розслідування по факту не виходу 08.04.2015 на службу ОСОБА_1 проводилась за його відсутністю, оскільки він не був повідомлений про проведення службового розслідування стосовно нього, про дату та час його проведення, не були відібрані пояснення по факту не виходу на службу 08.04.2015. Рапорт ОСОБА_5 від 15.09.2015 як доказ на думку відповідача 1, про неможливість повідомлення позивача про проведення відносно нього службової перевірки, судом визнється неналежним доказом, оскільки вказаний рапорт складений під час розгляду справи в суді, а не під час проведення службової перевірки стосовно позивача у квітні 2015 року, про що в судовому засіданні не заперечувалось представником відповідача. Крім того, в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач 07.04.2015 в телефонному режимі повідомив безпосереднє керівництво про те, що він з 08.04.2015 буде знаходитись на лікарняному, в підтвердження вказаного факту надано належні докази у вигляді деталізованого рахунку оператора «МТС» по абонентському номеру, що належить позивачу, а також довідки про тимчасову непрацездатність позивача за період з 07.04.2015 по 26.05.2015.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач - ГУМВС України у Луганській області діяв в порушення ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV, належним чином не повідомив позивача про проведення службової перевірки відносно нього, внаслідок чого висновок про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни підполковником міліції ОСОБА_1 ,став підставою для прийняття спірного наказу МВС від 16.04.2015 № 130 о/с.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що наказ ГУ МВС у Луганській області від 16.04.2015 № 130 о/с, є протиправним та підлягає скасуванню, а як наслідок позивача слід поновити на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області з 17.04.2015.

Щодо вимоги позивача про поновлення його на посаді з 16.04.2015, суд зазначає наступне.

Оскільки позивача було звільнено зі служби 16.04.2015 та 16.04.2015 є останнім робочим днем, тому суд при вирішенні питання про поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області дійшов висновку про необхідність поновлення позивача з наступного робочого дня, тобто з 17.04.2015.

Відповідно до п. 24 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 на користь позивача його грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 16.04.2015 по день прийняття рішення, судом встановлено наступне.

Згідно з пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі за текстом - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд при обрахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу виходить із розміру заробітної плати позивача за лютий та березень 2015 року. Згідно з довідкою ГУМВС України у Луганській області від 16.10.2015 № 9/3-1310 грошове забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2015 року складало 6 715,47 грн., за березень 2015 року 6 455,91 грн., разом 13 171,38 грн. (а.с.183-184).

Таким чином, одноденний заробіток позивача складає 313,60 грн. (13 171,38 грн. : 42 робочих днів (кількість робочих днів у лютому 2015 року 21, у березні 2015 року 21 згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 09.09.2013 № 10196 /0/14-14/13«Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік»)).

Кількість робочих днів з дня звільнення позивача 16.04.2015 та по день розгляду справи 137 днів (згідно з листами Міністерства соціальної політики України від 09.09.2013 № 10196 /0/14-14/13«Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» ).

Таким чином, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 42 963,20 грн. (313,60 грн. х 137 дні).

Вирішуючи питання щодо вказаної позовної вимоги, суд, керуючись статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства, при обранні належного способу захисту порушеного права позивача, дійшов висновку про стягнення з відповідача № 1 на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 42 963,20 грн.

Щодо позовних вимог про визнання дій представника відповідача 1 стосовно прийняття відносно ОСОБА_1 наказу про звільнення з займаної посади за п.64 «є» протиправними, суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на те, що вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дій представляє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії в даному випадку, оскаржуваний наказ про звільненн з органів внутрішніх справ у запас ЗС України. Саме він має вплив на права та інтереси позивача. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає обєкту порушеного права.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, судові витрати підлягають розподілу, відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Луганській області, Кремінського РВ УМВС України у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України у Луганській області від 16 квітня 2015 року №130 о/с «По особовому складу» про звільнення з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п. 64 «Є» підполковника міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області з 16 квітня 2015 року.

Поновити підполковника міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області з 17 квітня 2015 року.

Стягнути з Кремінського РВ УМВС України у Луганській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17 квітня 2015 року по 04 листопада 2015 року у розмірі 42 963,20 грн. (сорок дві тисячі дев'ятсот шістдесят три грн. 20 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обовязкових платежів.

У задоволені решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість грн. 54 коп.).

Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6 137 грн. 60 коп. (шість тисяч сто тридцять сім грн. 60 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 09 листопада 2015 року.

Суддя ОСОБА_6