Постанова № 53323869, 03.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року Справа № 813/4860/15

12 год. 05 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

секретар судового засіданняНебесна М.В.,

від позивачаОСОБА_1,

від відповідачане прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області про зобовязання вчинити дії Приватне акціонерне товариство «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки імені ОСОБА_2».

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Державна екологічна інспекція у Львівській області (далі позивач, ДЕІ у Л/о) з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки імені ОСОБА_2» (далі ПрАТ «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки імені ОСОБА_2»), в якому просить зобовязати відповідача допустити працівників позивача до проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та надати необхідні документи відповідно до ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі наказу Держекоінспекції № 170-і/п від 23.07.2015 року та направлення № 194 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства здійснено виїзд уповноваженими особами позивача на адресу підприємства відповідача. Однак, директором підприємства не допущено Держінспекторів до проведення такої перевірки мотивуючи таку відмову тим, що дохід за 2014 рік підприємства складає 16 млн., а також тим, що підприємство відноситься до субєктів господарювання з незначним ступенем ризику, а тому відповідач не підлягає перевірці. Зазначено, що з 01.07.2015 року жодним нормативно-правовим актом не передбачено мораторію на здійснення перевірок Держекоінспекцією. Крім того, надано пояснення, що відповідач відповідно до Переліку субєктів господарювання Львівської області з високим ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища, затвердженого Головою Львівської обласної державної адміністрації у 2012 року, відноситься до таких що мають високий рівень ризику, а не незначним як ствердив відповідач. З врахуванням викладеного, підприємство підлягає перевірці щорічно. Таким чином, вказані дії відповідача мали наслідком унеможливлення виконання плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства субєктами господарювання у ІІІ кварталі 2015 року Держекоінспекцією. З врахуванням викладеного жодних законних підстав для недопущення держінспекторів до проведення перевірки підприємства відповідача не було.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням додаткових пояснень /а.с.32-33/, просив позов задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином /а.с.31/, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Суд заслухав пояснення позивача, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

25.06.2015 року затверджено План здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства субєктами господарювання у ІІІ кварталі 2015 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області.

Згідно з наказом № 170-і/п від 23.07.2015 року «Про затвердження планових перевірок» затверджено провести перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського» у термін з 24.07.2015 року до 07.08.2015 року /а.с.41/, про що відповідачу направлено повідомлення /а.с.41/ та державним інспекторам видано направлення № 194 /а.с.7/.

24.07.2015 року державним інспекторами складено акт № 02/194/38.1.3 про недопущення на обєкт для проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства директором підприємства з наступних причин: підприємство є субєктом господарювання з незначним ступенем ризику обєктів господарювання для природного середовища, а тому перевірка проводиться 1 раз на 3 роки; за результатами діяльності за 2014 рік дохід підприємства становить 16 млн. грн., що теж не передбачає перевірки згідно з протоколом № 69 засідання КМУ від 24.06.2015 року.

Відповідач вважаючи, що жодних законних підстав для недопущення держінспекторів до проведення перевірки підприємства відповідача не було, з метою виконання покладених на позивача завдань та реалізації відповідних функцій, звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 р. (далі Закон № 877-V).

Згідно зі ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до встановлених ст. 4 Закону № 877-V загальних вимог до здійснення державного нагляду (контролю) такий здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні орган державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом; планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку; посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V підставою для здійснення позапланових заходів є, зокрема, обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з надання йому копії відповідного документа (ч. 3 ст. 6 Закону № 877-V).

Строк проведення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження здійснення позапланового заходу не допускається (ч. 4 ст. 6 Закону).

Відповідно до приписів ст. 7 Закону № 877-V встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) і засвідчується печаткою. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю) і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону № 877-V суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Статтею 8 Закону № 877-V визначені повноваження органу державного нагляду (контролю), відповідно до ч.1 якої орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті Закону № 877-V органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема, повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; виконувати законні вимоги посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку підприємства, щодо усунення порушень законодавства про державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Згідно зі ст. 11 Закону № 877-V суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю) передбаченого цим Законом; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; одержувати примірник припису або акта органу державного нагляду (контролю) за результатами проведення планового чи позапланового заходу.

Також, ст. 10 Закону № 877-V передбачено право суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом, а також якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 429 від 04 листопада 2011 року, зареєстрованим в Мінюсті України 25 листопада 2011 року за №1347/20085, Державна екологічна інспекція в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який дії у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Згідно п. 6 Положення Держекоінспеція на виконання покладених на неї завдань має право: одержувати в установленому законом порядку інформацію, документи, і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, усіх форм власності та їх посадових осіб; проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва); вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем і відповідачем в судах.

Відповідно до п. 8 Положення Держекоінспекція у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства екології та природних ресурсів, наказів та доручень Держекоінспекції України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує начальник Держекоінспекції.

Згідно п. 2.2 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища «Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства» № 464 від 10.09.2008 року, Для здійснення перевірки керівником відповідно органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).

Згідно п. 4.10 цього ж Наказу, у разі, якщо державний інспектор не допускається до проведення перевірки, ним складається акт про відмову в проведенні перевірки. В цьому акті зазначаються посада, прізвище, ім'я, по батькові особи керівника суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи, яку ознайомлено з актом та якій вручено акт під розписку, або робиться відмітка щодо відмови від ознайомлення з актом та його отримання. У разі, якщо керівник або уповноважена ним особа суб'єкта господарювання відмовляється від отримання акта про відмову особисто, такий акт із зазначенням в ньому реєстраційного номера передається через канцелярію суб'єкта господарювання або відправляється рекомендованим листом.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд не бере до уваги покликання директора підприємства відповідача щодо того, що вказане підприємство відносить до субєктів господарювання з незначним ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 Критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю) (далі - Критерії), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року № 212, суб'єкти господарювання незалежно від форми власності розподіляються за високим, середнім та незначним ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 2 Критеріїв, критеріями віднесення суб'єктів господарювання до групи суб'єктів з високим ступенем ризику є:

1) наявність в них об'єктів, що:

- становлять підвищену екологічну небезпеку, або потенційно небезпечних об'єктів, в обігу яких перебувають небезпечні речовини I і II класу небезпеки, або таких, що забезпечують перевезення небезпечних вантажів;

- забезпечують життєдіяльність населених пунктів, зокрема водопровідно-каналізаційні господарства та підприємства, що провадять діяльність у сфері поводження з відходами;

2) провадження ними діяльності, що:

- спричиняє викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в обсязі більш як 5 тис. тонн на рік, водоспоживання і водовідведення - більш як 25 тис. куб. метрів на рік чи призводить до утворення та розміщення відходів I і II класу небезпеки - більш як 100 тонн на рік або інших відходів - більш як 1 тис. куб. метрів на рік;

- пов'язана з вирубкою лісу, використанням водних живих ресурсів, веденням мисливського господарства та збереженням природно-заповідного фонду;

- пов'язана з видобуванням корисних копалин та геологічним вивченням надр, у тому числі дослідно-промисловою розробкою родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до п. 5 цієї ж Постанови планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання проводяться:

-з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік,

-із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки,

-з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки.

Відповідно до ст. 6 Кодексу України про надра, корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 808 від 28.08.2013 року до Переліку видів діяльності та обєктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку відноситься діяльність у галузі видобування корисних копалин.

Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» № 827 від 12.12.1994 року визначено, що глина належить до корисних копалин загальнодержавного значення, а суглинок місцевого значення.

Відповідно до ст. 14 Кодексу України про надра одним із видів користування надрами є видобуток корисних копалин.

Надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр (ст. 19 Кодексу України про надра).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №596 від 23.06.2010 року, спеціальний дозвіл на користування надрами надається в т.ч. на видобування корисних копалин.

Судом з матеріалів справи встановлено, що підприємство відповідача одержало спеціальний дозвіл на користування надрами № 1937 від 26.07.1999 року на підставі наказу № 175 від 25.11.2011 року на видобування суглинку та глини /а.с.34/ строком дії на шістнадцять років.

Також, як пояснив представник позивача відповідно до п. 3.2 рішення розширеного засідання колегії № 14 від 30.01.2012 року перелік субєктів господарювання Львівської області з високим ступенем ризику повинен бути узгоджений з головою обласної державної адміністрації /а.с.35/.

Дердекоінспекція, керуючись матеріалами попередніх перевірок та відомостями про діяльність підприємства складає перелік субєктів господарювання Львівської області з високим ступенем ризику,

Так, у 2012 році погоджено віднесення вказаного субєкта до вказаного переліку, а також узгоджено вказане з головою Львівської обласної державної адміністрації. Крім того повідомив, що вказане підтверджується за посиланням dei.lviv.ua/media/vysoksiy_ryzyk_2012.doc.

З врахуванням викладеного, підприємство відповідача віноситься до високого ступеня ризику його господарської діяльності для навколишнього природного середовища, та його перевірка проводиться один раз на рік.

Щодо причини недопуску держінспекторів до перевірки директором підприємства відповідача з покликаннями на проект Закону України «Про мораторій на перевірку субєктів господарської діяльності», суд звертає увагу, що на Держекоінспекцію розповсюджувалась норма про заборону здійснення нею перевірок, яка діяла до 01 липня 2015 року. Слід зазначити, що п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76 VІІ від 28.12.2014 року, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний органами контролюючими органами здійснюються протягом січня червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України; за заявкою субєкта господарювання щодо його перевірки; згідно з рішенням суду; згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

В той же час, дія мораторію припинилася з 01 липня 2015 року, та такого не поширюється на здійснення перевірок Держекоінспекцією після вказаного періоду.

Аналогічна позиція викладена у листі Міністерства юстиції України № 21329-0-26-15/8.2 від 20.08.2015 року, у вищевказаному пункті Закону, який набрав чинності з 01.01.2015 року, встановлено, що у 2015-2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний період контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою субєкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінально процесуального кодексу України. Під «контролюючими органами» у вищевказаному пункті Закону, мається на увазі Державна фіскальна служба України та її територіальні органи /а.с.39/

Таким чином, суд бере до уваги покликання позивача та вважає такі обґрунтованими, щодо того, що позивач дотримуючись встановленого порядку проведення планової перевірки, у межах наданих повноважень зобовязаний провести перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, позаяк, відповідач в порушення покладених на позивача обовязків протиправно та безпідставно не допускає Державну екологічну інспекцію у Львівській області до проведення відповідної перевірки, перешкоджаючи таким чином позивачу виконанню покладених на нього передбачених законодавством повноважень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для недопущення посадових осіб Держекоінспеції в Львівській області для проведення перевірки та перешкоджання таким чином у здійсненні інспекцією покладених на неї повноважень.

Вказані дії підприємства відповідача мали наслідком невиконання передбачених законом обов'язків позивача, як органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, щодо повного, об'єктивного та неупередженого здійснення державного нагляду (контролю) у межах передбачених законом повноважень, а також неможливість позивачем реалізувати право проводити перевірки з питань, що належать до його компетенції; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); виступати позивачем і відповідачем в судах, а також встановленого законом обов'язку суб'єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю) передбаченого цим Законом № № 877-V.

Вказана позиція щодо проведення перевірок Держекоінспекцією підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/10963/14 від 27.11.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/57095/14 від 11.12.2014 року.

Таким чином, сукупність вищевикладених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими доказами долученими до матеріалів справи, та такими, що належить задовольнити.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Зобовязати Приватне акціонерне товариство «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського» (Львівська область, Самбірський район, с. Вістовичі; ЄДРПОУ 05423366) допустити працівників Державної екологічної інспекції у Львівській області до проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та надати необхідні документи відповідно до ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

3.Судові витрати з відповідача не стягувати.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 09.11.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.