Рішення № 5332294, 25.08.2009, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«18 »серпня 2009 року Справа №17/106

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аутсорсінгова компанія ”Сістем Груп”

03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 19

До ВІДПОВІДАЧА: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

14026, АДРЕСА_1

Про стягнення 11234,25 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Піган В.М. довіреність №1/09 від 10.07.09р.

Від Відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Аутсорсінгова компанія ”Сістем Груп” заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 11234,25 грн., в тому числі 9000,00 грн. основного боргу, 1899,00 грн. інфляційних, 335,25 грн. - 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явки представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення про вручення №1343209 свідчить про вручення ухвали 06.08.09р.), про причини неявки суд не повідомлено.

Враховуючи, що Відповідач не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань Відповідачем суду не надано, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

13.03.08р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Аутсорсінгова компанія ”Сістем Груп” (Позивач) було передано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (Відповідач) гіпсокартон на загальну суму 15910,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000001 від 13.03.08р. Про отримання Відповідачем товару свідчить підпис особи, що отримувала товар, та відтиск печатки ФОП ОСОБА_1 на видатковій накладній.

Позивачем був виписаний рахунок-фактура №СФ-0000001 від 13.03.08р. на суму 15910,00 грн., в якому зазначений термін сплати 13.03.09р.

Відповідач за отриманий товар оплату здійснив частково, сплативши суму 6910,00грн., що підтверджується банківськими виписками.

15.07.09р. Позивачем була направлена Відповідачу претензія від 10.07.09р. про сплату 9000 грн. боргу., яка, згідно повідомлення про вручення №03766266, отримана Відповідачем 30.07.09р.

Разом з тим, відповідь Відповідача на претензію датована 20.07.09р., що підтверджує отримання нею претензії станом на 20.07.09р.

В даній претензії Відповідач повідомляє про викрадення у неї всіх фінансових документів та просить надіслати копії первинних документів.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви, основний борг Відповідача становить 9000,00 грн.

Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами з приводу передачі товару та часткової її оплати свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не передбаченого договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України:

«1.Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.»

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

«Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов в частині стягнення 9000грн. основного боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

«Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.»

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних з простроченої суми.

Враховуючи, що Відповідач суму заборгованості не сплатив, Позивач просить стягнути з Відповідача 1899,00 грн. інфляційних за період прострочення з квітня 2008р. по червень 2009 року та 3% річних у розмірі 335,25 грн., при цьому початкова та кінцева дати періоду прострочки, за який нараховуються 3% річних у позові не зазначені.

З приводу стягнення інфляційних та 3% річних суд зазначає наступне.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 04.08.09р. від Позивача було витребувано докази визначення строку сплати для даної поставки договором чи законом

Таких доказів, Позивачем не надано.

На підставі викладеного, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вищенаведені вимоги ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.»

Як зазначено вище, відповідь Відповідача на претензію датована 20.07.09р., що підтверджує отримання нею претензії станом на 20.07.09р.

Таким чином, прострочення у боржника виникло з 28.07.09р., що є датою пред`явлення позову.

З урахуванням наведеного, стягнення з Відповідача 1899,00 грн. інфляційних та 335,25 грн. 3% річних за період до пред`явлення позову є необґрунтованим, а тому у позові в цій частині має бути відмовлено.

При цьому суд враховує, що позовних вимог про стягнення інфляційних та річних за період після подачі позову Позивачем не пред`явлено.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували викладені обставини не надав.

Факт викрадення первинних документів, на підставі яких виникло господарське зобов`язання, не визначений чинним законодавством в якості підстави для звільнення від виконання такого господарського зобов`язання

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 9000 грн. основного боргу.

В частині стягнення з Відповідача 1899,00 грн. інфляційних та 335,25 грн. 3% річних у позові має бути відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 525,526,530,599,610-612,655,625,692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14026, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у АКІБ „Урксиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аутсорсінгова компанія ”Сістем Груп” (03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 19, код ЄДРПОУ 35416179, п/р 26005810435980 у Філії Центральне РУ ВАТ „Банк „Фінанси та кредит” м. Київ, МФО 300937) 9000 грн. основного боргу, 112 грн. 34 коп. на відшкодування державного мита та 315 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя І.В. Кушнір

25.08.09