Рішення № 5330297, 09.09.2009, Господарський суд Чернігівської області

09.09.09

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел.67-28-47

просп.Миру,20 факс.77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

03 вересня 2009 року Справа №14/113

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Банк „Демарк”,

вул.Комсомольська,28, м. Чернігів, 14000

До відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2)

До відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_3 (АДРЕСА_4; АДРЕСА_5)

Про дострокове розірвання кредитного договору №260 від 12.03.08р. та стягнення 39628грн.16коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Воронцова М.В. - юрисконсульт, довіреність №01/20-151 від 01.12.06р.

Від відповідача-1: не зявився

Від відповідача-2: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про дострокове розірвання кредитного договору №260 від 12.03.08р., який укладено між позивачем та відповідачем-1, та стягнення в солідарному порядку з відповідачів боргу за кредитним договором №260 від 12.03.08р. та договором поруки №260/1 від 12.03.08р. в сумі 39628грн.16коп., в тому числі боргу по кредиту в сумі 35000грн., 3910грн.55коп. боргу по простроченим відсоткам за період з 01.01.09р. по 31.05.09р., боргу по нарахованим відсоткам в сумі 517грн.22коп. за період з 01.06.09р. по 19.06.09р. та 200грн.39коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 31.01.09р. по 19.06.09р.

Відповідач-1 та відповідач-2 письмові відзиви на позовну заяву та витребувані документи суду не представили.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” серед відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі щодо фізичної особи-підприємця є відомості про її місце проживання. При цьому, частиною 1 статті 18 вказаного Закону встановлено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, і були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_3, станом на 16.07.09р. місцем проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідача-1), значиться АДРЕСА_1.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_4, станом на 16.07.09р. місцем проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідача-2), значиться АДРЕСА_4.

Після подання позивачем на вимогу суду вищевказаних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців копії ухвали суду направленні судом на адреси відповідачів, зазначені в цих витягах.

Однак копії ухвал, що надсилалися судом на адресу місця проживання відповідача-1, яка міститься в Єдиному державному реєстрі та співпадає з адресою вказаною в позовній заяві, повернуті до суду не врученими адресату з відміткою підприємства поштового звязку, що адресат за даною адресою не проживає. Копії ухвал суду, що надсилалися судом на адресу відповідача-2, яка міститься в Єдиному державному реєстрі, повернуті підприємством поштового звязку до суду не врученими адресату з відміткою підприємства поштового звязку, що адресат за даною адресою не проживає.

Крім того, в судовому засіданні, яке відбулося 28 липня 2009 року, позивачем подано письмове пояснення, в якому він повідомив, що при укладанні кредитного договору №260 від 12.03.08р. з відповідачем-1 ФОП ОСОБА_1 та договору поруки №260/1 від 12.03.08р. з відповідачем-2 ФОП ОСОБА_2 відповідачами були заповнені анкети клієнта, в яких вони зазначили, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою АДРЕСА_2, ОСОБА_2 - за адресою АДРЕСА_5. Копії ухвали суду також були надіслані на вказані в анкетах клієнтів адреси. Проте, копія ухвали суду, направлена на адресу відповідача-1, зазначену в анкеті клієнта, повернута до суду неврученою адресату з відміткою підприємства поштового звязку, що адресат за даною адресою не проживає. Копії ухвали суду, направлені на адреси відповідача-2, зазначені в анкеті клієнта та в позовній заяві, повернуті підприємством поштового звязку до суду неврученими адресату з відповідними відмітками підприємства поштового звязку: у звязку із закінченням терміну її зберігання на вказаному підприємстві та адресат за даною адресою не проживає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ним вжитті всі можливі заходи по належному повідомленню відповідачів про дату, час та місце засідання господарського суду по розгляду даної справи.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

12 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Банк „Демарк” (позивач у справі, банк за кредитним договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач-1 у справі, позичальник за кредитним договором) укладено кредитний договір №260 (далі за текстом кредитний договір), за умовами якого позивач зобовязався надати відповідачу для забезпечення поточної діяльності кредит у безготівковій формі шляхом відкриття кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 35000грн. строком по 12.03.2010р.

У п.3.3.1 кредитного договору сторони встановили, що кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника №НОМЕР_5 в Банку «Демарк»код 3013221029 МФО 353575 з одночасним утворенням заборгованості за кредитом або його частиною на позичковому рахунку позичальника.

За умовами п.3.4.1 кредитного договору №260 від 12.03.08р. відповідач-1 зобовязався погасити кредит у строк по 12 березня 2010р. шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний у п.3.8 цього договору.

В свою чергу відповідач, за умовами кредитного договору (п.3.5.1), зобовязувався сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 24% річних. У п.3.5.1 сторони встановили, що такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній день звітного місяця.

Згідно п.7.3 кредитного договору у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного у п.3.4.1 цього договору, позивач переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі відповідач-1 сплачує позивачу за користування кредитом підвищену процентну ставку 28% річних.

Договором №1 від 12.11.08р. за згодою позивача та відповідача-1 внесено зміни до кредитного договору шляхом збільшення з 20.11.08р. розміру відсотків за користування кредитом до 28% річних (п.3.5.1 кредитного договору) та відсотків за користування кредитом після настання строку повернення кредиту до 33% річних (п.7.3. кредитного договору).

Позивач виконав свої зобовязання по кредитному договору повністю шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, зазначений в п.3.3.1. кредитного договору, з одночасним утворенням заборгованості на позичковому рахунку позичальника, що підтверджується меморіальним ордером №260 (#25875256) від 12.03.08р., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 20).

В силу ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України проценти, які підлягають сплаті за позикою, виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не передбачено договором.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із п.3.5.1. кредитного договору з урахуванням змін, внесених договором №1 від 12.11.08р., позичальник за користування кредитом сплачує банку відсотки у розмірі 28% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

Відповідач-1 в свою чергу зобовязання за кредитним договором належним чином не виконує. Так, в частині сплати відсотків за користування кредитом відповідач-1 належним чином виконував умови кредитного договору по грудень 2008 року, що підтверджується копіями платіжних документів, наявними в матеріалах справи.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок відсотків за користування відповідачем-1 кредитом за період з 01.01.09р. по 19.06.09р. суд доходить висновку, що за період з 01.01.09р. по 31.05.09р. відповідач-1 зобовязаний був сплатити відсотки у сумі 4110,55грн., а за період з 01.06.09р. по 19.06.09р. відповідач-1 зобовязаний був сплатити відсотки у сумі 517грн.22коп., а всього у сумі 4627,77грн. за період з 01.01.09р. по 19.06.09р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 23.02.09р. було здійснено часткове погашення прострочених відсотків по кредитному договору на суму 200,00грн.

Окрім того, відповідач-1 зобовязався подавати банку протягом строку чинності кредитного договору у строки встановлені п.5.3.1. цього договору копії фінансових звітів за попередній квартал (бухгалтерський баланс (Форма №1) з розшифровкою основних показників, звіт про фінансові результати та їх використання (Форма №2), річну звітність, та погасити кредит у строк до 12.03.2010р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем-1 було подано позивачу Довідку про фінансово-майновий стан субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи станом на 07.03.08р., станом на 30.04.08р., станом на 24.07.08р., станом на 01.10.08р. та станом 01.01.09р.; Декларації про доходи за 1, 2 квартал 2008р., в яких зазначено адресу проживання АДРЕСА_2; Декларації про доходи за 3, 4 квартал 2008р., в яких зазначено адресу проживання АДРЕСА_1.

В забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором 12 березня 2008 року між позивачем Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач-2 у справі, поручитель за договором поруки), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач-1 у справі, позичальник по договору) укладено договір поруки №260/1 (далі за текстом договір поруки), за умовами якого поручитель взяв на себе солідарне зобовязання перед банком відповідати по зобовязанням позичальника, які виникли між банком і позичальником на підставі кредитного договору №260 від 12.03.08р.

Відповідно до приписів ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

У п.1.2 договору поруки №260/1 від 12.03.08р. сторони встановили, що поручителю відомі всі умови кредитного договору №260 від 12.03.08р., а саме: сума ліміту кредитної лінії 35000,00грн.; процентна ставка за кредитом 24% річних; строк сплати процентів щомісячно в строк по останній робочий день звітного місяця, проценти нараховані в кінцевий рахунок-одночасно з поверненням кредиту; дата погашення кредиту - 12 березня 2010 року; відповідальність за несвоєчасну сплату процентів або погашення кредиту пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу, що діяла у період, за який сплачується пеня.

12.11.08р. між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір №1 про внесення змін до договору поруки №260/1 від 12.03.08р. у звязку ч чим п.1.2 договору поруки викладено в наступній редакції: сума ліміту кредитної лінії 35000,00грн.; процентна ставка за кредитом 24% річних, а з 20.11.08р. 28% річних; строк сплати процентів щомісячно в строк по останній робочий день звітного місяця, проценти нараховані в кінцевий рахунок одночасно з поверненням кредиту; дата погашення кредиту - 12 березня 2010 року; відповідальність за несвоєчасну сплату процентів або погашення кредиту пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Аналіз змісту договору поруки №260/1 від 12.03.08р. свідчить, що сторонами встановлена солідарна відповідальність відповідачів.

Відповідно до ч.2 ст.554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено в п.1.1. договору поруки поручитель відповідає перед банком за порушення позичальником зобовязань, які виникли між банком та позичальником на підставі кредитного договору №260 від 12.03.08р. Тобто, порукою забезпечено виконання зобовязання відповідача-1 за кредитним договором у повному обсязі, в тому числі щодо погашення кредиту, сплати відсотків та понесення відповідальності за неналежне виконання умов кредитного договору у вигляді пені.

Відповідно до п.п.2.2., 2.3. договору поруки у випадку невиконання зобовязань позичальником у строки визначені кредитним договором, банк на протязі трьох банківських днів направляє письмову вимогу на адресу поручителя. Виконання поручителем зобовязання перед банком повинно відбутися не пізніше трьох банківських днів з дати отримання поручителем вимоги, направленої відповідно до п.2.2. цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово намагався врегулювати спір в досудовому порядку шляхом надсилання відповідачу-1 листів №05/28-1037 від 13.02.09р., №05/28-2503 від 14.04.09р. з вимогою сплатити прострочені відсотки.

Позивач відповідачу-2 направляв листи №05/28-1038 від 13.02.09р., №05/28-2502 від 14.04.09р. з вимогою сплатити суми відсотків, які були прострочені з боку позичальника (відповідача-1), а також позивач попереджував поручителя про порушення питання про задоволення вимог банку, що випливають з договору поруки №260/1 від 12.03.08р. в судовому порядку.

Про направлення вище вказаних вимог відповідачам свідчать списки згрупованих поштових відправлень за 13.02.09р. та 15.04.09р., копії яких містяться в матеріалах справи. Однак відповідачами не здійснено жодних дій спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. При цьому кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що на момент вирішення спору відповідачами не надано суду доказів сплати заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суд приходить до висновку, що з них солідарно з урахуванням проведеної відповідачем-1 часткової оплати у сумі 200грн. (23.02.09р.) має бути стягнуто 3910грн.55коп. боргу по простроченим відсоткам за період з 01.01.09р. по 31.05.09р., 517грн.22коп. боргу по нарахованим відсоткам за період з 01.06.09р. по 19.06.09р. Загальний розмір боргу по відсоткам, який має бути стягнутий з відповідачів становить 4427грн.77коп.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

У відповідності до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з п.7.5 кредитного договору у разі порушення строку сплати відсотків за користування кредитом позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. При цьому, пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідачів пеню у сумі 200,39грн. за період з 31.01.09р. по 19.06.09р.

Враховуючи, що, матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем-1 належним чином зобовязань по кредитному договору, та дослідивши наведений позивачем розрахунок пені суд доходить висновку, що вимоги по стягненню з відповідачів в солідарному порядку пені підлягають частковому задоволенню у сумі 195грн.98коп. за період з 03.02.09р. по 19.06.09р. В решті стягнення пені слід відмовити, оскільки при здійсненні нарахування пені та визначенні дати прострочки відповідачем-1 сплати щомісячних відсотків по кредитному договору позивачем не було враховані умови кредитного договору пункту 3.7.2, відповідно до якого, якщо будь-яка дата платежів за договором не буде банківським днем, то платежі повинні бути здійсненні в наступний банківський день із сплатою відсотків за час фактичного користування кредиту без нарахування пені. Так, прострочка сплати відповідачем-1 відсотків за січень 2009р. наступає з 03.02.09р., за лютий з 03.03.09р., за березень 2009р. з 01.04.09р., за квітень 2009р. з 01.05.09р., за травень 2009р. з 02.06.09р., а не як зазначає позивач у розрахунку пені з 31.01.09р. при сплаті відсотків за січень 2009р., з 28.02.09р. при сплаті відсотків за лютий 2009р., з 30.05.09р. при сплаті відсотків за травень 2009р.

У відповідності до п.3.5 договору поруки внесені зміни до кредитного договору, які збільшують зобовязання позичальника за кредитним договором та відповідно поручителя за даним договором, набувають чинності після внесення змін до цього договору.

Відповідно до положень ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Порушення боржником взятих на себе зобовязань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема розірвання договору.

За загальними правилами, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз умов кредитного договору показує, що сторони визначили підстави для дострокового розірвання цього договору, а саме невиконання позичальником зобовязань по кредитному договору. При цьому сторонами передбачено, що внаслідок невиконання позичальником зобовязання у банку виникає право вимагати дострокового розірвання кредитного договору та дострокового задоволення вимог, які випливають з цього договору (п.6.2. договору), та у банку виникає право вимагати від поручителя задоволення своїх вимог у повному обсязі.

Статтею 651 визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як свідчать матеріали справи, невиконання відповідачем зобовязання по сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом триває з 03 лютого 2009 року. На день звернення позивача до суду з даною позовною вимогою невиконання відповідачем-1 зобовязання триває, в звязку з чим суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимагати дострокового розірвання кредитного договору та повернення кредитних коштів.

Виходячи із правової природи кредитних взаємовідносин, що існують між сторонами, основною метою банку при наданні кредиту є отримання доходу від кредитних операцій за рахунок отримання від позичальника відсотків за користування кредитними коштами, а тому суд вважає, що порушення відповідачем-1 його зобовязань по кредитному договору позбавляє банк отримати те, на що він розраховував при укладенні кредитного договору, тобто відповідач-1 припустився істотного порушення договору.

Відповідачі не представили суду будь-яких заперечень щодо дострокового розірвання договору, не надали суду доказів, які б свідчили про належне виконання ними своїх зобовязань.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині дострокового розірвання кредитного договору є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно із п.3.4.1 кредитного договору позичальник зобовязаний погасити кредит у строк по 12 березня 2010 року. Тобто, на день вирішення спору по даній справі строк повернення кредиту не настав. Разом з тим, оскільки відповідно до п.6.2. кредитного договору передбачено крім права банку на дострокове розірвання кредитного договору, також його право на дострокове задоволення вимог, що ґрунтуються на кредитному договорі, та оскільки кредитний договір підлягає достроковому розірванню у відповідача-1 виникає зобовязання достроково повернути отримані кредитні кошти у сумі 35000,00грн.

Як вбачається із матеріалів справи поручитель взяті на себе зобовязання по договору поруки в добровільному порядку не виконав, заборгованість позичальника за кредитним договором в добровільному порядку не сплатив.

Статтею 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обовязку боржників, кредитор в праві вимагати виконання обовязку частково так і в повному обсязі як від всіх боржників разом, так і кожного з них окремо.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині дострокового розірвання кредитного договору №260 від 12.03.08р., в частині стягнення 35000,00грн. заборгованості по кредиту, 4427,77грн. заборгованості по відсотках, 195,98грн. пені за прострочку сплати відсотків. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 481,24грн. та витрати в сумі 314,97грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.17, 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, ст.193, 236 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 543, 549, 553, 554, 610, 611, 651, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати кредитний договір №260 від 12 березня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Банк “Демарк” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3. Стягнути в солідарному порядку з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_5 в „Банку „Демарк”, МФО 353575) та з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, відомості про номери рахунків, відкриті в банківських установах, в матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства “Банк “Демарк” (вул.Комсомольська, 28, м. Чернігів, (ідентифікаційний код 19357516, МФО 353575) 35000грн. боргу по кредиту, 4427грн.77коп. боргу по відсоткам, 195грн.98коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 481грн.24коп. державного мита та 314грн.97коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю. Книш

Повне рішення підписано 08 вересня 2009 року.

Суддя Н.Ю. Книш