Постанова № 53322043, 04.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р. Справа № 922/4970/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т.В., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

1-го позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №984 від 13.05.2015

2-го позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю №2291 від 18.12.2014

ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 15.08.2015

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №4864 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 07 вересня 2015 року, прийняту за результатами розгляду заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 29 січня 2014 року у справі 922/4970/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про розірвання договору, стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 вересня 2015 року (суддя Прохоров С.А.) відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення суду від 29.01.2014 року за нововиявленими обставинами у справі № 922/4970/13. Залишено рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2014 року по справі № 922/4970/13 без змін.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 07 вересня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 29 січня 2014 року за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду Харківської області від 29 січня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

При цьому в якості підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 29 січня 2014 року відповідач зазначає факт недійсності договору оренди № 1 від 29.06.2010, який встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015, про який не було відомо ФОП ОСОБА_4 під час розгляду справи про розірвання договору оренди № 1 від 29.06.2010 та стягнення заборгованості за даним договором в сумі 422 735,96 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2015 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.11.2015 о 12:00 год.

У зв'язку з тим, що о 10:20 год. було оголошено про замінування приміщення Харківського апеляційного господарського суду, та з 10:30 год. роботу суду було тимчасово перервано, що підтверджується актом Харківського апеляційного господарського суду № 3 від 02.11.2015 та актом НДЕКЦ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, всі присутні в суді покинули приміщення Харківського апеляційного господарського суду. Доступ до приміщення був заборонений. Судове засідання по даній справі не відбулось з об'єктивних непередбачених обставин.

02.11.2015 представник ФОП ОСОБА_5 через канцелярію суду звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи № 922/4970/13 в зв'язку з неможливістю приймати участь в судовому засіданні 02.11.2015 о 12:00 год. з розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 через зайнятість в іншому судовому процесі в Ленінському районному суді м. Харкова, де призначено розгляд кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини в справах Garcia Manibardo проти Іспанії, Levages Prestations Services проти Франції наведена така правова позиція: "Суд повторює, що ст. 6 Конвенції не примушує держави-учасниці створювати апеляційні або касаційні суди. Проте, якщо такі суди існують, гарантії, передбачені ст. 6, повинні бути дотримані, зокрема особам, які вважають своє право порушеним, має бути забезпечене ефективне право доступу до правосуддя у рішеннях, що стосуються "їх цивільних прав і обов'язків".

У справах Waite проти Канади, Prince Hans-Adam II проти Ліхтенштейну, Levages Prestations Services проти Франції також зазначено, що право доступу до правосуддя, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути певною мірою обмежене державою. Проте такі обмеження не можуть обмежувати право доступу до правосуддя таким чином і такою мірою, що сама його суть виявиться порушеною; зрештою, ці обмеження будуть відповідати п. 1 ст. 6 Конвенції лише за умови, що вони мають законну мету і що існує розумна співмірність між використаним способом і поставленою метою.

Враховуючи гарантоване державою право сторін на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку, об'єктивну неможливість вирішення даного господарського спору в судовому засіданні 02.11.2015 через надзвичайні обставини, які виникли в зв'язку з повідомленням про замінування приміщення Харківського апеляційного господарського суду та евакуванням співробітників суду та усіх осіб, які перебували в суді, враховуючи необхідність певного часу для вжиття заходів належного повідомлення сторін, а також з метою створення належних умов для реалізації їх процесуальних прав, колегія суддів дійшла висновку про перенесення розгляду справи № 922/4970/13 на 04.11.2015р. о 14:30 год.

Про час та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені належним чином шляхом направлення відповідних телефонограм, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні 04.11.2015 представник позивача звернувся з усним клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись також на те, що 04.11.2015 Вищим господарським судом України розглянуто касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року у справі № 922/692/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору.

Колегія суддів відхиляє клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи № 922/4970/13, оскільки заявником не підтверджено документально результати розгляду касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року у справі № 922/692/15, а в державному реєстрі судових рішень також відсутні будь-які відомості щодо вирішення цієї справи. До того ж, колегія суддів враховує обмежений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.09.2015, який в силу надзвичайних обставин був перенесений судом на 04.11.2015.

Розглянувши матеріали справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, а також правомірність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.01.2014 р. по справі № 922/4970/13 за позовом ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_4 про розірвання договору та стягнення коштів позовні вимоги задоволені частково. Розірвано договір оренди № 1 від 29.06.2010 р., посвідчений державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П. (реєстровий № 640), стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 328000,00 грн. основної заборгованості, 22 375,51 грн. пені та 573,50 грн. судового збору. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_6 328000,00 грн. основної заборгованості, 22375,51 грн. пені та 17482,94 грн. судового збору. В решті позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 573,50 грн. та стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 573,50 грн. 14.02.2014 р. були видані відповідні накази.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2014 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014 рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 залишено без змін.

До господарського суду Харківської області 06.08.2015 звернувся ФОП ОСОБА_4 з заявою, в якій просив переглянути рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2014 за нововиявленими обставинами та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_5 про розірвання договору оренди № 1 від 29.06.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П., який зареєстрований за реєстровим № 640; стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_6 заборгованості за договором оренди № 1 від 29.06.2010 р. в сумі 422735,96 грн.; стягнення з ФОП ОСОБА_4, на користь ФОП ОСОБА_5 заборгованість за договором оренди № 1 від 29.06.2010 р. в сумі 422735,96 грн. про стягнення заборгованості та завданих збитків в повному обсязі.

В якості підстави для перегляду рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2014 за нововиявленими обставинами заявник посилається на наявність судового рішення, а саме: рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 по справі № 922/692/15, яким визнано недійсним договір оренди № 1 від 29.06.2010, посвідчений державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П,, про що зроблено запис № 640.

Відмовляючи в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2014 за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені заявником обставини відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України виключають можливість віднесення їх до нововиявлених, оскільки зі змісту п.2.7 Постанови пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" слідує, що при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, у грудні 2013 року позивачі - Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Харків, та Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Харків, звернулись до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору оренди № 1 від 29 червня 2010 року, посвідчений державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П., який зареєстрований за реєстровим № 640; стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (перший позивач) заборгованість за договором оренди № 1 від 29 червня 2010 року у сумі 422 735,96 грн.; стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (другий позивач) заборгованість за договором оренди № 1 від 29 червня 2010 року у сумі 422 735,96 грн.

Позов обґрунтований посиланням на порушення відповідачем умов договору оренди № 1 від 29 червня 2010 року, на підставі якого відповідач користувався орендованим майном - нежитлове приміщення першого поверху нежитлової будівлі, загальною площею 153,6 кв. м., тераси 56,9 кв. м., на умовах, викладених у даному договорі та невід'ємних додатках до нього, для розміщення орендарем ресторану - кафе. Ця нежитлова будівля та приватизовані земельні ділянки, площами 0,0280 га, 0,0280 га (загальною площею 0,056 га), на яких розташована ця нежитлова будівля, знаходяться на території Печенізької селищної ради, АДРЕСА_3.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.01.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 по справі № 922/4970/13 позовні вимоги задоволені частково. Розірвано договір оренди № 1 від 29.06.2010 р., посвідчений державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П. (реєстровий № 640), стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 328000,00 грн. основної заборгованості, 22 375,51 грн. пені та 573,50 грн. судового збору. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_6 328000,00 грн. основної заборгованості, 22375,51 грн. пені та 17482,94 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014 р. рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 залишено без змін.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, судами визнано встановлений факт передачі позивачами (орендодавцями) та отримання відповідачем (орендарем) майна за договором оренди у визначений п. 2.3 договору строк на підставі наявних у матеріалах справи документів (протокол про адміністративне правопорушення № 5 від 02.07.2010, протокол № 5 від 02.07.2010, пояснення від 02.07.2010, постанова від 18.08.2010 у справі № 3-191/2010 Печенізького районного суду, розписка ОСОБА_4, лист вих. № 244 від 02.08.2011 нач. сектору з питань НПД Печенізького РВ ГУ МНС України у Харківській області, протокол про адміністративне правопорушення серія ХАП № 035329 від 01.08.2011, постанова Печенізького районного суду Харківської області у справі № 2031/3-155/11 від 04.10.2011, квитанція на суму 340,00 грн).

Зважаючи на викладені обставини та те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди №1 від 29.06.2010р. щодо вчасної сплати орендних платежів, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за період з липня 2010 року по листопад 2013 року у розмірі 328000,00 грн. на користь 1-го позивача та 328000,00 грн. на користь 2-го позивача визнані правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Стосовно вимог позивачів про розірвання договору оренди № 1 від 29.06.2010р., посвідчений державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П. (реєстровий № 640), дані вимоги також задоволені у відповідності до ст. 651 ЦК України та на підставі встановленого факту істотного порушенням умов договору оренди № 1 від 29.06.2010 в зв'язку з несплатою відповідачем орендних платежів впродовж значного періоду часу.

Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Скориставшись своїм правом, ФОП ОСОБА_8 01.04.2015 звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди №1 від 29.06.2010, посвідчений Державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П. про що в реєстрі зроблено запис №640; а також витребування з незаконного володіння ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 майно, що належить ФОП ОСОБА_8 на праві приватної власності, а саме: морозильна камера 6 дв. 1 шт., морозильна камера 4 дв. 1 шт. загальною вартістю 92760,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 по справі № 922/692/15 позов ФОП ОСОБА_4 задоволено частково, визнано недійсним договір оренди №1 від 29.06.2010 посвідчений Державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П. про що в реєстрі зроблено запис №640.

Підставою для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_8 про визнання недійсним договору оренди № 1 від 29.06.2010 в рішенні суду від 08.06.2015 були наступні підстави. Предметом договору є нежитлове приміщення 1-го поверху нежитлової будівлі загальною площею 153,6 кв.м., тераси 56,9 кв.м. на умовах, викладених в даному договорі та невід"ємних додатках до нього для розміщення орендарем ресторану-кафе. 05.02.2015. позивачем було здійснено запит до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області з проханням надати інформацію щодо введення в експлуатацію як нежитлового приміщення 665,3 к.в., розташованого за адресою: АДРЕСА_3. Згідно листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області в Департаменті наявна інформація стосовно видачі інспекцією ДАБК у Харківській області 29.12.2009 р. гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідоцтва про відповідність збудованого об"єкта проектній документації вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил № 2000063 на об"єкт "Дачний будинок на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області", площа 665,3 кв.м. А також, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.10.2009р. встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мають у власності земельні ділянки площею по 0,0280 га з цільовим використанням земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва (т. 2, а.с. 126-127). Відповідно до відповіді Печенізької селищної ради від 06.04.2015р. №02-20/283 повідомлено про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 із заявою на отримання дозволу на розміщення та відкриття об'єктів торгівлі, громадського харчування та сфери послуг до селищної ради не звертались і дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі не видавався. За таких обставин, в зв'язку з порушенням Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 08.10.2008р. №923, що діяв в період укладення договору, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р., суд дійшов висновку про неможливість орендарем виконати умови укладеного договору оренди №1 від 29.06.2010 та свої зобов'язання за цим договором у зв'язку з тим, що предмет договору не може бути використаний в якості нежилого приміщення для організації ресторану-кафе.

Отже, суд першої інстанції в своєму рішення від 08.06.2015, дійшовши висновку про те, що об'єктивна неможливість настання правового результату у вигляді використання нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3 за договором оренди №1 від 29.06.2010р. не може породжувати взаємних прав та обов'язків сторін зазначеного договору, визнав недійсним договір оренди №1 від 29.06.2010 посвідчений Державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П. про що в реєстрі зроблено запис №640.

Згідно з заявою ФОП ОСОБА_8 підставою для перегляду рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2014 року за нововиявленими обставинами у справі № 922/4970/13 є встановлення рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015, у справі № 922/692/15 факту недійсності договору оренди № 1 від 29.06.2010.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заявник посилається на те, що об"єкт будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_3 не приймався до експлуатації у встановленому законом порядку як нежитлова будівля, використання даного об"єкту у підприємницькій діяльності як самостійно, так і передачі в найм або іншим третім особам до вводу його в експлуатацію є таким, що суперечить ст. 5 Закону України "Про основи містобудування". Згідно Постанови КМУ № 461 від 13.04.2011 р. "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів", прийняття в експлуатацію об"єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності та об"єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об"єкта до експлуатації. Заявник вказує на те, що зазначені обставини є такими, що спростовують обставини, покладені в обґрунтування рішення суду у справі № 922/4970/13, не були відомі заявнику під час розгляду справи, тому, на думку заявника, повинні бути прийняті як нововиявлені.

Норми п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України передбачають, що підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 р. № 17 до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Виходячи із приписів ст. 112 ГПК України, слід зазначити, що до вказаних істотних обставин можуть були віднесені обставини, які були встановлені при прийнятті рішення в іншій пов'язаній господарській справі. При цьому такі обставини мають бути, зокрема, істотними для даної справи (рішення у якій переглядається за нововиявленими обставинами), тобто виходячи із наявності чи відсутності яких тощо було прийняте таке рішення та впливати на таке рішення - це по-перше. По-друге, про такі істотні обставини має бути прямо вказано судом (встановлені судом) в рішенні, прийнятому в іншій пов'язаній справі. До того ж, якщо про нововиявлені обставини зазначено заявником у відповідній заяві, поданої в порядку норм ст. 112 ГПК України, чи мають вони місце, чи підтверджуються доказами у справі та чи відповідають обставинам справи господарський суд має надавити відповідну правову оцінку в порядку норм ст. 43 ГПК України.

Приймаючи рішення від від 29.01.2014 у справі № 922/497013 про задоволення первісних вимог суд першої інстанції в основу рішення поклав договір оренди № 1 від 29.06.2010, який передбачав передачу відповідачу в користування орендоване майно - нежитлове приміщення для розміщення орендарем ресторану - кафе, а також наявність у відповідача обов'язку зі сплати орендних платежів.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України в якості підстав недійсності правочину визначено недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2015 у справі № 922/69215 визнано недійсним договір оренди № 1 від 29.06.2015 на підставі ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Даним рішенням встановлено, що об'єктивна неможливість настання правового результату у вигляді використання нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3 за договором оренди №1 від 29.06.2010 не може породжувати взаємних прав та обов'язків сторін зазначеного договору. Рішення господарського суду від 08.06.2015 залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015, тобто на час розгляду даного спору набрало законної сили.

Дані факти в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення та вважаються встановленими.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, факт недійсності договором оренди №1 від 29.06.2010 існував на час розгляду справи № 922/4970/13 та на час прийняття рішення суду у цій справі від 29.01.2014. Разом з тим, приймаючи у справі рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення орендної плати та розірвання договору оренди №1 від 29.06.2010 , суд керувався презумпцією правомірності правочину, оскільки на той час договір не був визнаний недійсним у судовому порядку.

Факт недійсності вищезазначеного договору встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2015 у справі № 922/692/15, тобто після винесення рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2014 у справі № 922/497013, отже, заявнику на момент прийняття господарським судом вказаного рішення не було і не могло бути відомо про недійсність договору оренди № 1 від 29.06.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

В зв'язку з недійсністю договору оренди № 1 від 29.01.2010 у позивача відсутній статус орендаря та відсутнє право вимагати стягнення грошових коштів саме на підставі цього договору. Крім того, наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки відповідні вимоги є за своїм правовим характером взаємовиключними.

З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає про істотність даних обставин для розгляду справи, оскільки наявність факту недійсності договору оренди № 1 від 29.01.2010 мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте господарським судом 29.01.2014 у справі № 922/497013.

Крім того, посилання в рішення суду на те, що при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, є в даному випадку недоречним, оскільки неможливість реституції «користування» абсолютно не означає неможливість визнання договору недійсним з моменту його укладання, що прямо передбачено нормами ч.1 ст. 236 ЦК України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що недійсність договору оренди № 1 від 29.01.2010, укладеного між сторонами по справі, є істотною обставиною та впливає на юридичну оцінку обставин, оскільки наявність цього правочину була підставою для винесення рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2014 року по справі № 922/497013 про розірвання договору оренди № 1 від 29.06.2010 р., посвідченого державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П. (реєстровий № 640), стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 328000,00 грн. основної заборгованості, 22 375,51 грн. пені та 573,50 грн. судового збору; стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_6 328000,00 грн. основної заборгованості, 22375,51 грн. пені та 17482,94 грн. судового збору.

Таким чином недійсність даного правочину позбавляє доказового обґрунтування вищезазначеного рішення господарського суду Харківської області щодо правомірності заявлених позовних вимог.

За таких обставин, обґрунтованими є доводи відповідача про те, що наведені обставини є нововиявленими в розумінні ст.112 ГПК України, тому судом першої інстанції зроблено невірний висновок щодо недоведеності та необґрунтованості посилання заявника, як на нововиявлену обставину на недійсність договору № 1 від 29.01.2010.

При таких обставинах, колегія суддів зазначає, що обставини встановлені в рішенні господарського суду Харківської області від 08.06.2015 у справі № 922/69215 щодо недійсності договору оренди № 1 від 29.06.2015, на які посилається заявник, спростовують факти, які були покладено в основу рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2014 по справі № 922/497013, а тому наявні правові підстави для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про перегляд про перегляд рішення суду від 29.01.2014 року за нововиявленими обставинами у справі № 922/4970/13 та скасування ухвали господарського суду Харківської області від 07.09.2015 року по справі № 922/4970/13.

З огляду на викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 07.09.2015 у справі № 922/4970/13 скасувати.

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 29 січня 2014 року у справі 922/4970/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2014 по справі № 922/4970/ 13 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 (АДРЕСА_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2) 609,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, (АДРЕСА_4, індивідуальний податковий номер НОМЕР_3) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 (АДРЕСА_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2) 609,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 09 листопада 2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.