Постанова № 53321232, 26.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа№ 910/15062/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників:

від позивача: Мицько Р.М. - представник, дов. № 83/16 від 12.08.2015;

від відповідача: Конопліцький І.В. - представник, дов. № 14-10 від 14.01.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015

у справі № 910/15062/15 (суддя Любченко М. О.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов'язання вчинити дії

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/15062/15 відкладено на 26.10.2015.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про зобов'язання відповідача списати заборгованість позивача з оплати інфляційних втрат в сумі 409 064,46 грн. та 3 % річних в сумі 254 876,87 грн. в порядку, встановленому Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2015, повний текст якого складений 03.08.2015, у справі № 910/15062/15 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було виконано свого обов'язку з доказування та не представлено до матеріалів справи належних та допустимих, у розумінні ст. 34 ГПК України, доказів дотримання позивачем визначеного Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

Також суд першої інстанції зазначив, що з огляду на те, що приписи чинного законодавства не зобов'язують відповідача вчиняти будь-які дії, які б погоджували списання позивачем заборгованості на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", обраний позивачем спосіб захисту прав суб'єктів господарювання, який фактично являє собою внесення змін до бухгалтерського обліку підприємства, шляхом вилучення з нього певної дебіторської заборгованості, є прямим втручанням у господарську діяльність відповідача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 у справі № 910/15062/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що спірне рішення є таким, що винесено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п. 1, 2, 2.1.1, 2.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" п.п. 5, 6, 8 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію та процесуального права.

Так, позивач зазначив про те, що Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію визначено процедуру проведення списання заборгованості і зокрема те, що для проведення списання кожен учасник процедури списання заборгованості утворює комісію з питань списання заборгованості, яка позивачем була створена (наказ № 334 від 09.09.2011) та яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню і затверджує відповідний протокол списання заборгованості в односторонньому порядку без погодження та участі іншого учасника процедури списання, проте судом першої інстанції не було досліджено створення відповідачем відповідної комісії по списанню заборгованості.

Також позивач послався на те, що той факт, що Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" втратив чинність, жодним чином не впливає на обов'язок відповідача списати заборгованість позивача за період, що зазначений у вказаному Законі, оскільки Закон не визнаний таким, що не відповідає Конституції України, а втратив чинність, у зв'язку із закінченням строку його дії. При цьому позивач зауважив і на тому, що Постанова Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011, якою затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, залишається чинною, тобто підстави для зобов'язання скласти протокол для списання заборгованості продовжують діяти.

Крім цього позивач зауважив на тому, що він не вправі вимагати в судовому порядку складення такого протоколу, оскільки такий документ є лише доказом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів і не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою, на підставі якої суд приймає рішення, а тому лише під час вирішення спору про зобов'язання вчинити дії, зокрема списати заборгованість, суд повинен досліджувати обставини, пов'язані з виконанням обов'язку для складення такого протоколу.

З огляду на вказані обставини, в апеляційній сказі позивач робить висновок, що оскільки у позивача є право на списання заборгованості, а у відповідача - обов'язок здійснити таке списання, то суд першої інстанції, вказавши, що списання заборгованості можливо лише за наявності протоколу, обмежив позивача у правах, які визначені Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", оскільки відсутність на даний момент проколу не виключає обов'язку його скласти та, відповідно, списати заборгованість.

У доповненні до апеляційної скарги позивач зауважив на помилковості висновку суду першої інстанції про те, що для списання спірної заборгованості обов'язковою умовою є наявність протоколу комісії позивача з питань списання заборгованості, оскільки, виходячи з приписів Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 та Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", відповідач був зобов'язаний в односторонньому порядку списати вказану заборгованість чого ним зроблено не було, а складання від сторонами відповідного акту є лише підтвердженням факту такого списання, а не його обов'язковою умовою та наголосив на тому, що відсутність (не складення сторонами) протоколу, передбаченого вищезгаданим Порядком, не є підставою цю заборгованість не списувати, оскільки обов'язок її списання встановлений законом, тобто відсутність протоколу про списання фінансових санкцій не впливає на обов'язок відповідача списати цю заборгованість.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

12.06.2009 позивач як покупець, та відповідач, як постачальник, уклали договір поставки природного газу №06/09-414-Р (далі Договір) (а.с. 9-12), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передавати позивачу у 2009 році у власність природний газ власного видобутку з ресурсу ІV кварталу 2006 року для потреб підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електричних станцій і централей та котелень промислових підприємств, зокрема, блочних (модульних) котелень (в обсягах, що використовуються на виробництво теплової енергії для населення, бюджетних установ та організацій), в тому числі, для реалізації через газорозподільні підприємства, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору відповідач передає позивачу газ в обсязі 4 809 042 куб.м.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що загальна розрахункова сума Договору становить 2 278 524 грн., крім того, податок на додану вартість в сумі 455 704,82 грн., всього разом з ПДВ 2 324 228,92 грн.

В розділі 3 Договору сторони погодили порядок та умови передачі природного газу.

Так, згідно з п.п. 3.4, 3.5 Договору факт передачі газу підтверджується актами приймання-передачі газу, які підписують уповноважені представники сторін виключно в обсязі, який зазначений у письмовому замовленні позивача протягом трьох робочих днів з дня надання позивачем такого замовлення. Акти приймання-передачі газу складаються у 2 оригінальних примірниках. Вказаний акт є підставою для розрахунків.

На виконання умов Договору, позивач, протягом 2009 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 625 742,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу № 10/06- 4 від 26.11.2009 на суму 2 469 388,56 грн. та № 06/09-414-Р-1 від 26.11.2009 на суму 156 354 грн. (а.с. 14-15).

Згідно з п. 5.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.06.2011 (а.с. 13), розрахунки за газ позивач здійснює на підставі Договору грошовими коштами у національній валюті України шляхом їх перерахування виключно на поточний рахунок відповідача № 260053012609 у ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", код банку 300012, протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання зазначених у пункті 3.4 актів приймання-передачі газу.

В пункті 10.1 Договору сторони погодили, що Договір вважається укладеним з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині передачі газу до 31.12.2009, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

З матеріалів справи слідує, що позивач отриманий за Договором газ не оплатив, та прострочив виконання договірного зобов'язання по оплаті в сумі 2 625 742,56 грн. Факт укладення Договору, постачання на його умовах природного газу та невиконання позивачем своїх обов'язків по оплаті газу на вказану суму сторонами не заперечується.

З огляду на вказані обставини, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 3 289 638,09 грн. (вказана сума складається з основного боргу - 2 625 742,56 грн., збитків від інфляції в сумі 409 064,46 грн. та 3 % річних в сумі 254 876,87 грн.

За результатами розгляду вищезгаданого спору сторін Господарським судом міста Києва 30.04.2015 винесено рішення у справі № 910/6404/13, яким позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" присуджено основний борг в сумі 2 625 742,56 грн., збитки від інфляції в сумі 262 059,70 грн. та 3% річних в сумі 234 158,69 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Станом на дату розгляду судом першої інстанції спору сторін у справі №910/15062/15 та, відповідно, винесення оскаржуваного рішення, рішення у справі № 910/6404/13 не набрало законної сили, з огляду на оскарження його в апеляційному порядку, проте на даний час постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 рішення від 30.04.2015 у справі № 910/6404/13 залишено без змін.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що нарахування відповідачем 3% річних та збитків від інфляції за Договором та, відповідно, їх стягнення, є необґрунтованим, з огляду на наявність підстав для списання заборгованості заявника зі сплати вказаних сум у відповідно до приписів Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами укладеного між сторонами Договору відповідач прийняв на себе обов'язок постачати позивачу природній газ, а останній, відповідно - прийняти такий газ і оплатити його на умовах, погоджених сторонами в Договорі, проте з матеріалів справи слідує, що позивач обов'язок по оплаті поставленого відповідачем за Договором газу не виконав, з огляду на що відповідач скористався, наданим йому ст. 625 ЦК України, правом та нарахував збитки від інфляції та 3% річних, обов'язок оплатити які, відповідно, на даний час має позивач.

Згідно зі ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється, зокрема, внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 4 ЦК України встановлено, що: основу цивільного законодавства України становить Конституція України; основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу; цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на приписи Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 № 3319-VI (далі Закон).

Стаття 1 Закону встановлює, що дія Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно з п.п. 2.1.1, 2.2 Закону на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню, зокрема, заборгованість ДК "Газ України" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (у тому числі реструктуризована) в межах сум, списаних підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК "Газ України"; заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у ст. 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

В ст. 3 Закону встановлено, що Закон набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30.06.2012.

Списання заборгованості відповідно до цього Закону України здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.2.5 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію (далі Порядок).

В пункті 1 Порядку визначено, що цей Порядок визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, а також за кам'яне і буре вугілля, газ нафтопереробки, нафтопродукти і природний газ підприємств, що виробляють електричну енергію, перед Держрезервом, яку реструктуризовано відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, відповідно до Закону. Дія цього Порядку поширюється на підприємства незалежно від форми власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні компанії "Газ України", "Укртрансгаз", "Укргазвидобування", а також державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" і державне підприємство "Енергоринок" (далі - учасники процедури списання).

Порядком встановлений наступний порядок списання заборгованості за природній газ:

- обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується: учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - компанія "Газ України") - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників; компанією "Газ України" - у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію (п. 4);

- учасники процедури списання, крім тих, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати. При цьому списання заборгованості учасниками процедури списання, яким належить 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, здійснюється за погодженням з органами, уповноваженими управляти такими учасниками (п. 5);

- для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу (п. 6);

- заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України (п. 7);

- учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості (п. 8);

- Компанія "Газ України" здійснює списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" в межах сум, списаних компанією "Газ України" учасникам процедури списання, зазначеним у пункті 4 цього Порядку, та заборгованості ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та надсилає їй щомісяця повідомлення про суму списаної таким учасникам заборгованості та суму заборгованості, що підлягає списанню у бухгалтерському обліку Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надсилає протягом семи днів після списання заборгованості компанії "Газ України" повідомлення про суми списаної заборгованості в розрізі договорів щодо постачання природного газу, що є підставою для такого списання в бухгалтерському обліку зазначених компаній (п. 9).

У п. 3 Порядку вказано, що учасники процедури списання протягом 30 днів після закінчення строку дії Закону проводять звіряння розрахунків і підписують відповідні акти станом на 31 грудня 2011 року, в яких фіксується сума заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання заборгованості.

Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено окремого порядку для списання заборгованості з нарахованих 3% річних та збитків від інфляції на підстав Закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірна заборгованість позивача з оплати збитків від інфляції в та 3% річних мала бути списана в порядку, встановленому Порядком.

Отже, за встановленим Порядком процедурою для списання заборгованості:

- кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер;

- вказана комісія визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів та готує відповідні протоколи (такі протоколи є підставою для списання заборгованості), які затверджуються головою комісії ;

- датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу;

- протягом 10 днів, після затвердження протоколу, але не пізніше 31.12.2011 особа, яка списує свою заборгованість (боржник) повинен направити кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості;

- учасники процедури списання протягом 30 днів після закінчення строку дії Закону (до 31.07.2012 - примітка суду) проводять звіряння розрахунків і підписують відповідні акти станом на 31.12.2011, в яких фіксується сума заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання заборгованості.

Тобто, для списання спірної заборгованості позивач повинен був створити відповідну комісію, скласти протокол, протягом 10 днів після затвердження протоколу, але не пізніше 31.12.2011 направити відповідачу інформацію про суми списаної заборгованості, а позивач та відповідач в строк до 31.07.2012 мали звірити розрахунки та підписати відповідні акти, в яких зафіксувати суму заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання заборгованості.

З матеріалів справи слідує, що з усіх, необхідних для проведення списання заборгованості дії, позивачем лише створено комісію по списанню вказаної вище заборгованості, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією наказу відповідачам №334 від 09.09.2011 "Про організацію роботи з виконання Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Водночас, колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що на даний час Закон вже не діє, що унеможливлює списання будь-якої заборгованості з посиланням на нього. Той факт, що Порядок на даний час залишається чинним не впливає на можливість списання спірної заборгованості відповідача, оскільки Порядком встановлені чіткі календарні дати (які на дату звернення позивача до суду з цим позовом сплили - примітка суду) у які учасники процедури списання, зокрема особа, яка списує свою заборгованість (тобто у спірному випадку відповідач - примітка суду) повинен був направити позивачу інформацію про суми списаної заборгованості.

За таких обставин колегія суддів погоджується, що позивачем на надано належних та допустимих доказів дотримання ним визначеного Законом та Порядком порядку списання заборгованості за природний газ.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що , з огляду на положення Закону, які не передбачають обов'язку відповідача, як кредитора, вчиняти будь-які дії, що підтверджували б погодження списання заборгованості, позовні вимоги про зобов'язання відповідача списати заборгованість позивача, фактично є зобов'язанням відповідача здійснити певні записи у своєму бухгалтерському обліку, що, в свою чергу є втручанням в бухгалтерський облік відповідача, право на що, ані позивач, ані суд не має.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача списати заборгованість позивача з оплати збитків від інфляції в сумі 409 064,46 грн. та 3 % річних в сумі 254 876,87 грн. в порядку, встановленому Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 у справі № 910/15062/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 у справі № 910/15062/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15062/15.

Повний текст постанови складено 06.11.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай