Постанова № 53321191, 26.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа№ 910/14811/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників:

від позивача: Щербата Л.С. - представник, дов. № 06-5/327 від 18.05.2015;

від відповідачів: 1. Матвієвський А.О. - представник, дов. б/н від 10.06.2015;

2. не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015

у справі № 910/14811/15 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Комунального підприємства "Київпастранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті транспорт групп",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-Фінансова компанія "ЛАЗ"

про визнання недійсним договору № 051214 від 10.10.2014 р.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/14811/15 відкладено на 26.10.2015.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору відступлення права вимоги № 051214 від 10.10.2014 за яким другий відповідач уступив першому відповідачу невиконані позивачем за укладеним з першим відповідачем договором про закупівлю № 06/134-12 від 12.10.2012 грошові зобов'язання як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема, ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2015, повний текст якого складений 27.07.2015, у справі № 910/14811/15 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, з якими законодавець пов'язує недійсність правочину.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/14811/15 від 22.07.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 051214 від 10.10.2014.

В апеляційній скарзі Комунальне підприємства "Київпастранс" послалось на те, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції при вирішенні спору сторін по суті не було прийнято до уваги приписи ч. 3 ст. 512 ЦК України, яка встановлює, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом та положення п. 6.5 укладеного між позивачем та другим відповідачем договору про закупівлю № 06/134-12 від 12.10.2012, яким встановлено, що жодна з сторін не має права передавати третій особі права і обов'язки за цим договором без згоди іншої сторони.

Ухвалою від 25.08.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Ропій Л. М., судді Калатай Н.Ф., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 у справі № 910/14811/15 зобов'язано позивача надати оригінал договору № 6/134-12 про закупівлю від 12.10.2012 для огляду, а належним чином засвідчену копію, із повним текстом - у справу.

Зазначена ухвала апеляційної інстанції позивачем виконана.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник першого відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, першого відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

12.10.2012 позивач, як покупець, та другий відповідач, як постачальник, уклали договір про закупівлю № 06/134-12 (далі Договір про закупівлю) (а.с. 38-42), за умовами якого другий відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу "Автобуси та тролейбуси" (зчленовані тролейбуси з низьким рівнем підлоги та довжиною понад 18,7 метрів) код 34.10.3 за ДК 016-97, а позивач - оплатити товар, який відповідає технічним та якісним характеристикам (Додаток № 2), в кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додаються до Договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною.

10.10.2014 другий відповідач, як цендент, та перший відповідач, як цесіонарій, уклали договір відступлення права вимоги № 051214 (далі Договір відступлення права вимоги) (а.с. 34-37) відповідно до умов якого другий відповідач відступив першому відповідачу право вимоги до позивача щодо сплати заборгованості за Договором про закупівлю.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визнати Договір відступлення права вимоги недійсним, посилаючись на невідповідність вказаного договору приписам чинного законодавства України, зокрема, ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, чинне законодавство встановлює, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі, а, відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачена договором, відповідно, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, як такого, що суперечить ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Вказану правову позицію висловив Верховний суд України в постановах від 15.04.2015 у справі за позовом ТОВ "Спецстройенерго" до ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Альфа Солар" про визнання недійсним договору та від 05.06.2007 у справі за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" до ТОВ "Атомремонт" та ЗАТ "Торговий дім "Союз" про визнання недійсним договору.

В пункті 6.5 Договору про закупівлю сторони погодили, що жодна з сторін не має права передавати третій особі права і обов'язки за цим договором без згоди на це іншої сторони.

Отже, укладаючи Договір про закупівлю, сторони скористались наданим їм законодавством правом та врегулювали умову, що кредитор у договорі може бути замінений виключно за згодою боржника.

Матеріали справи не містять доказів отримання згоди позивача на укладення відповідачами Договору відступлення права вимоги, а відтак, вказаний договір суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору відступлення права вимоги № 051214 від 10.10.2014, є законними та підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва 22.07.2015 у справі № 910/14811/15 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю, укладений між першим відповідачем та другим відповідачем договір відступлення права вимоги № 051214 від 10.10.2014 визнається недійсним.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Комунального підприємства "Київпастранс" задовольняється повністю.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України всі судові витрати у справі покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/14811/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/14811/15 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 051214 від 10.10.2014 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті транспорт групп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельно-фінансова компанія "ЛАЗ".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті транспорт групп" (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6; ідентифікаційний код 39497314) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) витрати по сплаті судового збору в сумі 609,00 грн.

6. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-фінансова компанія "ЛАЗ" (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6; ідентифікаційний код 35715060) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) витрати по сплаті судового збору в сумі 609,00 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті транспорт групп" (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6; ідентифікаційний код 39497314) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 304,50 грн.

8. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-фінансова компанія "ЛАЗ" (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6; ідентифікаційний код 35715060) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 304,50 грн.

9. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

10. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14811/15.

Повний текст постанови складено 06.11.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха