Рішення № 5332059, 15.09.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2009 Справа № 10/147-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Валігурському Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02"

про стягнення 26857 грн. 25 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - приватний підприємець;

від відповідача - Гусєва Н.С. - юрисконсульт.

Ухвалою голови господарського суду від 17.07.2009 р. строк розгляду справи продовжено до 30.09.2009 року.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивач просить стягнути з розрахункового рахунку відповідача 26573 грн. 59 коп. боргу за поставлений товар та 283 грн. 66 коп. 3% річних.

Відповідач проти суми основного боргу не заперечує, проте не погоджується з розміром 3% річних, стверджуючи, що позивачем безпідставно здійснений їх розрахунок 10.02.2009 р., оскільки обов'язок по оплаті за отриманий товар у відповідача виник з 10.04.2009 р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами був укладений Договір поставки №251/ЮМ від 01.01.2007 р. (далі Договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу товар, а відповідач - оплачувати позивачу вартість отриманого товару.

Відповідно до п. 8.4. Договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2006 р. Якщо до закінчення строку договору жодна із сторін не заявить про його припинення, дія договору автоматично пролонгується на рік.

Таким чином, договір припинив діяти 31.12.2007 р.

Суд зазначає, що згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Поняття зобовязання та підстави його виникнення встановлені ст. 509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу продукцію за накладними №1928 від 02.10.2008 р., №1949 від 07.10.2008 р., №1950 від 07.10.2008 р., 1951 від 07.10.2008 р., №1960 від 08.10.2008 р., №2015 від 21.10.2008 р., №2024 від 22.10.2008 р., №2048 від 28.10.2008 р., №2049 від 28.10.2008 р., №2059 від 29.10.2008 р., №2142 14.11.2008 р., №2198 від 26.11.2008 р., №2188 від 25.11.2008 р., №2187 від 25.11.2008 р., №2166 від 19.11.2008 р., №2154 від 18.11.2008 р., №2144 від 14.11.2008 р., №2096 від 05.11.2008 р., №2088 від 04.11.2008 р., №2087 від 04.11.2008 р.. №2350 від 25.12.2008 р., №2340 від 24.12.2008 р., №2290 від 15.12.2008 р., №2289 від 15.12.2008 р., №2276 від 10.12.2008 р., №2257 від 08.12.2008 р., №2256 від 08.12.2008 р., №2240 від 03.12.2008 р., №2222 від 01.12.2008 р., №99 від 30.01.2009 р., №93 від 28.01.2009 р., №92 від 28.01.2009 р., №3 від 03.01.2009 р., №2 від 03.01.2009 р., №49 від 16.01.2009 р., №48 16.01.2009 р., на загальну суму 53516 грн. 31 коп.

Відповідач вартість отриманого товару сплатив лише частково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 26573 грн. 59 коп.

Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобовязання, а саме: зобовязання позивача з передачі відповідачу обумовленого товару, та зобовязання відповідача оплатити отриманий від позивача товар.

До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З обставин справи також випливає, що між сторонами не був встановлений строк виконання відповідачем свого зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару, у звязку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 02.04.2009 р. за №1 з вимогою про здійснення оплати боргу в розмірі 26573 грн. 59 коп., яка отримана відповідачем 02.04.2009 р.

Відповідач повинен був здійснити оплату товару у семиденний строк від дня отримання вимоги, тобто до 09.04.2009 р., чого зроблено не було.

Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України нарахував відповідачу за прострочку виконання грошового зобов'язання з 10.02.2009 р. по 18.06.2009 р. 3% річних в сумі 283 грн. 66 коп.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст.193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобовязань з оплати вартості отриманого товару. Доказів оплати товару суду не надано. Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 26573 грн. 59 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3% річних, то позивач безпідставно здійснював нарахування з 10.02.2009 р., оскільки як було встановлено вище відповідач зобов'язаний був оплатити отриманий від позивача товар до 09.04.2009 р. За здійсненим судом розрахунком розмір 3% річних за період з 10.04.2009 р. по 18.06.2009 р. становить 151 грн. 71 коп.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 26573 грн. 59 коп. боргу за поставлений товар та 151 грн. 71 коп. 3% річних, в задоволені позовних вимог про стягнення решти 3% річних має бути відмовлено.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім - 02" (вул. Ілліча, 86, к. 88, м. Херсон, код ЄДРПОУ 32125630, р/р 260010231169 в ЗАО "Банк НРБ", МФО 320627) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1, р/р 260075000500 в ХФ "Західінкомбанк", МФО 352327) - 26573 грн. 59 коп. боргу, 151 грн. 71 коп. 3% річних, 267 грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита та 309 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволені решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копії даного рішення надіслати сторонам у справі.

Суддя Л.І. Александрова

Дата підписання

рішення 18.09.2009 р.