Рішення № 53314892, 04.11.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р.Справа № 925/1342/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., при секретарі Олексенко Т.В. за участю представників: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" до публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення 53182166,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

По справі оголошувалась перерва з 02 по 04 листопада 2015 року.

Заявлено позов про стягнення 53182166,93 грн. заборгованості по договору про транспортування природного газу №1312000372/12-4938/14з від 09.12.2013р. з яких 48302547,84 грн. основного боргу 4644967,65 грн. пені та 234651,44 грн. річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань за договором про транспортування природного газу, а саме останній в повному обсязі та своєчасно не розрахувався за отриманий по договору природний газ.

Представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні проти позову заперечував частково. Заперечення вмотивовано тим, що основний борг в сумі 32 203 419,63 грн. було сплачено на рахунок позивача. Тобто на момент звернення з даним клопотанням сума заборгованості ПАТ «АЗОТ» перед позивачем зменшилась та становить 16 099 128,21 грн. Щодо стягнення пені, то відповідач просив її зменшити до 5% від заявленої суми, оскільки прострочка оплати боргу сталася не з вини відповідача.

Проти стягнення інфляційних відповідач не заперечував.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив сплату основного боргу та наполягав на стягнення пені та річних. Клопотання відповідача про зменшення пені вважав не обґрунтованим. Крім того позивачем подано заяву про збільшення суми позову в частині пені на 4158989,69 грн., 3% річних до 240543,05 грн. та додатково просив стягнути інфляційні в сумі 253967,14 грн.

Клопотання позивача про збільшення позовних вимог відповідає приписам ст.. 22 ГПК України, а тому підлягає прийняттю до розгляду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних гаопроводів "ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ" (надалі - Позивач) та Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" (надалі-Відповідач) уклали договір № 1312000372/12-4938/14з від 09 грудня 2013 року на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, дію якого відповідно до абзацу 2 пункту 11.1 продовжено на 2015 рік (надалі - Договір).

Згідно з умовами зазначеного Договору, ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" (за Договором -Газотранспортне підприємство), взяло на себе зобов'язання надати Публічному акціонерному товариству "АЗОТ" (за Договором - Замовник), послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання -передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а останній зобов'язується внести плату за надані послуги в розмірі, у строки та порядку, передбачених розділом 5 Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Вартість транспортування 1 тис. м природного газу, відповідно до п.5.1 Договору, із ПДВ становить: - у січні - березні 2015 року - 272,4 грн., згідно постанови НКРЕ№786 від 30.05.2014р.;

- з 1 квітня по ЗО червня 215 року - 546,12 грн., згідно постанови НКРЕКП№ 506 від 03.03.2015 р. та з 1 липня 2015 року - 550, 80 грн., згідно постанови НКРЕКП №1888 від 30.06.2015 р.

Згідно пункту 5.2 Договору тарифи, визначені в пункті 5.1 Договору, є обов'язковими для Сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги застосовується Сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що послуги з транспортування газу оформлюється Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Виходячи з положень пункту 3.4 Договору, акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника із Газотранспортним підприємством.

Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 Договору, та податку на додану вартість (п. 5.3 Договору).

Згідно п. 5.4 Договору, вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до пункту 5.5 Договору, оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно п. 7.3 Договору, у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Протягом січня - червня 2015 року позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором № 1312000372/12-4938/14з від 09 грудня 2013 року і надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами 497 863,229 тис.м. куб. на загальну суму 187 321 245,02 грн.

Зокрема у травні відповідачу про транспортовано 86 164,593 тис.м.куб. вартістю 47056207,52 грн. та у червні - 2 282,173 тис.м. куб. вартістю 1 246 340,32 грн., що підтверджується ОСОБА_2 наданих послуг, відповідно, від 31.05.2015 р. та від 30.06.2015 р.

Згідно п. 5.5 Договору, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу 47 056 207,52 грн. до 20 червня 2015 року за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у травні 2015 року та 1 246 340,32 грн. до 20 липня 2015 року.

Станом на 12 серпня 2015 року Замовник не виконав зобов'язання за Договором з оплати послуг, тим самим, виникла заборгованість в сумі 48 302 547,84 грн. вартості послуг, наданих у травні-червні 2015 р.

Окрім того, протягом 2015 року Замовником допущено затримку з оплати наданих послуг: за березень поточного року на 9 днів: згідно акту наданих послуг від 31.03.2015 р. фактично оплата відповідачем здійснена 30.04.2015 року в сумі 28 464 266,66 грн.

З метою врегулювання спору, позивачем 15 липня 2015 року було направлено Публічному акціонерному товариству "АЗОТ" претензію за №5219/02, із вимогою сплатити заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу у травні - червні 2015 року, та нараховану пеню і 3 % за порушення грошових зобов'язань.

Зазначена претензія Відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

В той же час судом встановлено, що відповідач вже в ході розгляду справи самостійно сплатив позивачу основний борг в сумі 32 203 419,63 грн.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625 ЦК України містять такі положення:

Господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати:

-з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобо'язання або не виконав його у сторок, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил

здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобовязання між сторонами виникли на підставі укладеного договору № 1312000372/12-4938/14з від 09 грудня 2013 року на транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Свої зобовязання за цим договором позивач виконав належним чином, надавши позивачу передбачені ним послуги.

В той же час, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань щодо встановлених строків та порядку оплати наданих послуг з транспортування природного газу (п. 5.5 Договору), відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату наданих йому послуг за транспортування магістральними трубопроводами природного, заборгувавши позивачу на час розгляду справи 16 099 128, 21 грн., які підлягають до стягнення.

Крім того у відповідності до приписів ст.. 625 ЦК України позивач вправі вимагати стягнення боргу з урахування встановленого індексу інфляції та 3% відсотків річних за період з 21.03 по 25.09.2015 р. Згідно поданого позивачем розрахунку 3% річних становлять 475 194,49 грн. інфляційні - 253967,14 грн. Цей розрахунок зроблено вірно, а тому ці суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення пені, то суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Нарахування та стягнення пені за порушення строків оплати за даним Договором передбачений його п. 7.З.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України - розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Приймаючи рішення в частині стягнення пені суд враховує наступні обставини.

Борг за транспортування природного газу виник в період травня-червня 2015 року.

Відповідач не мав можливості вчасно та в повному обсязі розрахуватись з ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії УМГ «ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ» за послуги транспортування природного газу, оскільки на виконання рішень судів про стягнення боргу з ПАТ «АЗОТ» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в період березня - квітня 2015 року, було накладено арешт на рахунки, нерухоме та рухоме майно (транспортні засоби, обладнання), що унеможливило здійснення господарської діяльності підприємством та отримання прибутку.

24.03.2015 року органами внутрішніх справ відкрите кримінальне провадження за фактом невиконання ПАТ «АЗОТ» рішень судів про стягнення боргу за природний газ, які набрали законної сили.

16.03.2015 року та 02.04.2015 року органами внутрішніх справ відкриті кримінальні провадженя за фактом розтрати державного майна службовими особами ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та накладено арешт на природний газ в ПСГ, який належить ПАТ «АЗОТ».

В кінці травня на початку червня 2015 року внаслідок зазначених обставин ПАТ «АЗОТ» зупинило виробничі потужності.

31.08.2015 року за результатами наради, проведеної у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України на виконання витягу з протоколу № 88 засідання Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 p., було вирішено провести роботу щодо укладення мирових угод ДК «Газ України»» НАК «Нафтогаз України» з ПАТ «АЗОТ». Кабінет Міністрів України на засіданні 02.09.2015 року прийняв рішення підтримати пропозицію Міністра економічного розвитку і торгівлі щодо відновлення роботи підприємств - виробників мінеральних добрив на умовах реструктуризації боргу за спожитий природний газ.

На виконання зазначеного протокольного рішення, 16.09.2015 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «АЗОТ» було укладено сім мирових угод про розстрочення виконання грошових зобов'язань ПАТ «АЗОТ» перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до 13 листопада 2015 року на загальну суму 754 201 632,94 грн. Вказані мирові угоди протягом 22-23 вересня 2015 року затвердженні відповідними ухвалами господарського суду Черкаської області.

Вже 24.09.2015 року на виконання рішення Кабінету Міністрів України та мирових угод, ПАТ «АЗОТ» сплатило ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 264 881 895,74 грн.

Після чого ПАТ «АЗОТ» отримало змогу 25.09.2015 року відновити виробництво.

Станом на дату подання клопотання про зменшення суми пені відповідач в повному обсязі розрахувався з ДК «Газ України» за мировим угодами на загальну суму 754 201 632,94 грн.

30.09.2015 року та 09.10.2015 року, одразу після запуску виробництва товарної продукції та зняття арештів з рахунків, відповідач перерахувв на рахунок позивача 32 203 419,63 грн. в якості погашення заборгованості за договором на транспортування природного газу № 1312000372/12-4938/14з від 09.12.2013 року.

Тобто на момент розгляду справи сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 16 099 128,21 грн.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 ЦК України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені, повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах:

-Судової палати у господарських справах Верховного Суду України № 3-6002к09 від 26.01.2010 року;

-Вищого господарського суду України № 921/167/13-г від 03.04.2014 року;

-Вищого господарського суду України № 5023/5976/12 від 01.10.2013 року;

-Вищого господарського суду України № 5023/3165/12 від 19.12.2012 року.

Заперечення позивача на клопотання відповідача з посиланням на те, що в результаті просрочки оплати вартості наданих відповідачу послуг з транспортування природного газу, позивач поніс значні витрати направлені на закупівлю за власні кошти достатньої кількості газу для виробничо-технологічних витрат у вигляді залучення кредитних коштів та відповідної сплати відсотків за їх користування, суд вважає не обґрунтованим, оскільки позивачем не подано суд доказів отримання таких кредитних коштів та сплати за їх користування процентів. Не подав позивач також і інших доказів, що свідчать про завдання йому збитків в результаті прострочення сплати відповідачем боргу, заявленого до стягнення у даному позові.

З урахуванням заявленої позивачем вимоги щодо компенсації у вигляді 3 % річних на загальну суму 475 194,49 грн. та інфляційних втрат в сумі 253 976,14 грн., які суд задовольняє повністю, враховуючи ненавмисний характер порушення відповідачем зобов'язання, беручи до уваги нетривалий термін прострочення виконання зобов'язання та його часткове виконання, не співрозмірність розміру стягуваної неустойки наслідкам просрочення зобовязання, вжиття відповідачем заходів до виконання зобовязання, суд приходить до висновку про можливість зменшення пені, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Таким чином суд вважає можливим задовольнити частково клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % до 880 395,74 грн.

Оскільки основний борг в сумі 32 203 419,63 грн. відповідачем було сплачено позивачу вже в ході розгляду справи, то в цій частині провадження у справі підлягає припиненню у звязку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст..ст.82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "АЗОТ" вул.. Першотравнева, б. 72, м. Черкаси, 18014, код 00203826 на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" вул.. Сумгаїтська, б. 3, м. Черкаси, 18023, код 04694614 16 099 128,21 грн. основного боргу, 475 194,49 грн. 3% річних, 253 976,14 грн. інфляційних, 880 395,74 грн. пені, 142882,63 грн. судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 32203419,63 грн. припинити.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 09.11.2015р.

СУДДЯ К.І.Довгань