Рішення № 5331413, 05.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.09 Справа№ 10/183

За позовом Фізична особа субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Жовква, Яворівського району, Львівської області

До відповідача Львівська міська рада, м. Львів

До відповідача 2 ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»

Про визнання права власності

Суддя Довга О.І.

Секретар Яремчук С.М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_3 представник за дорученням

Від відповідача Зелінська С. - доручення № 1.7 вих.29 від 19.01.2009 року

Від відповідача 2 Бакун О.А. - доручення № 135 від 12.05.2009 року

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Львівської міської ради та Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»м. Львів про визнання права власності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, викладені у позові, та з додаткових поясненнях, які надавались під час розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав суду додаткові пояснення та документи по суті заявлених позовних вимог, просить задоволити позов повністю. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ним з метою здійснення підприємницької діяльності 07.06.2001 року на прилюдних торгах, акт про проведення яких 09.06.2001 року затвердженого відділом Державної виконавчої служби Личаківського районного управління м. Львова придбано нерухоме майно - магазин, площею 63,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 223. Право власності на придбаний обєкт зареєстроване обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»12.06.2001 року, про що видане реєстраційне посвідчення серії КММ №012553. У вказаному нежитловому приміщенні на час його придбання були відсутні належно облаштовані підсобні приміщення, які є необхідними для здійснення торгівельної діяльності. Для приведення придбаного приміщення магазину до встановлених законодавством вимог для підприємств роздрібної торгівлі, позивачем за власний рахунок та за згодою землекористувача - ЗАТ "Львівський м'ясокомбінат", проведено реконструкцію належного йому на праві власності нежитлового приміщення шляхом перепланування та розширення існуючого магазину з добудовою складських (підсобних) приміщень, внаслідок чого загальна площа забудови збільшилася на 77,3 кв.м і відповідно до Технічного паспорта на приміщення магазину, складеного станом на 26.09.2005 року, реєстровий номер 1547, становить 140,8 кв.м. Позивач в процесі реконструкції не одержав для цього необхідних дозволів, так як вважав, ща має право на власний розсуд розпоряджатися належним йому на праві власності магазином і здійснювати до нього прибудову на земельній ділянці, яка є у його фактичному користуванні та необхідна для обслуговування будівлі. В результаті цього позивач позбавлений можливості оформити право власності на реконструйований магазин та, відповідно, в повному обсязі реалізовувати своє право власності.

Представник Відповідача 1 Львівської міської ради, у судовому засіданні проти заявленого позову заперечив з тих підстав, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 не отримано передбачених законодавством погоджень та дозволів на виконання будівельних робіт по реконструкції належного позивачу на праві власності нежитлового приміщення, у звязку з чим така реконструкція проведена самочинно і її проведення є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності згідно чинного законодавства України. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник Відповідача 2 письмових заперечень на позов не подав, в судовому засіданні надав суду пояснення по суті заявлених вимог.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача , відповідача-1, відповідача -2, суд встановив наступне :

Право власності, відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення - магазину загальною площею 63,5 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Б.Хмельницького, 223, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 09.06.2001 року серії АЕА № 910045, завіреного приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Суховою О.І. і зареєстрованого в реєстрі за номером 1804. Право власності на придбаний обєкт зареєстроване обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»12.06.2001 року, про що видане реєстраційне посвідчення серії КММ №012553.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 532045 від 22.06.2001 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Судом встановлено, що придбаний ОСОБА_1 магазин в подальшому використовується нею для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується Дозволом № 4473 на розміщення об'єкту торгівлі магазину з реалізації продовольчих товарів, виданим 29.04.2002 року відділом торгівлі та побуту Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, погодженням Санітарно-епідеміологічна станція Шевченківського району м.Львова № 749/02 від 19.04.2002 року, погодженням Самостійної державної пожежної частини Шевченківського району м.Львова № 11/125 від 25.04.2002 року, договором № 761/2003-Д від 20.10.2003 року на виконання технічних умов на водопостачання та каналізацію, договором № 304295 від 23.10.2003 року на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, укладених з МКП "Львівводоканал", договором про постачання електричної енергії № 65164 від 13.02.2007 року.

З метою розширення торгової площі та влаштування умов для належного зберігання товарів позивачем у 2005 році було здійснено за власний рахунок реконструкцію викупленого нежитлового приміщення магазину, шляхом перепланування та розширення існуючого приміщення магазину з добудовою складських (підсобних) приміщень. Внаслідок проведеної реконструкції загальна площа забудови збільшилася на 77,3 кв.м і відповідно до Технічного паспорта на приміщення магазину, складеного ОКПЛОР БТІ та ЕО станом на 26.09.2005 року, реєстровий номер 1547, становить 140,8 кв.м. та складається з наступних приміщень: 26-1 торговий зал загальною площею 42,30 кв.м; 26-2 службове приміщення площею 8,70 кв.м; 26-3 вбиральня площею 1,10 кв.м; 26-4 службове приміщення площею 9,10 кв.м; 26-5 склад площею 79,60 кв.м.

Відповідно до висновку спеціаліста № 17/06-09 експертного будівельного дослідження від 17.07.2009 року, складеного ФОП судовим експертом Журавльовою Оленою Іванівною, спірне нежитлове приміщення складське приміщення площею 79,60 кв.м, прибудоване до приміщень магазину, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 223, знаходиться у доброму технічному стані, відноситься до 1-ої групи капітальності. Крім цього, згідно додатку № 2 ВСН 54-87 площа підсобних приміщень на вул.Б.Хмельницького,223 у м. Львові, при торговій площі у розмірі 42,30 кв.м повинна бути в межах 93,10 97,30 кв.м. Після прибудови складу, площа складських приміщень магазину збільшилася і становить 97,40 кв.м. Таким чином, після проведеної реконструкції, приміщення магазину приведено у відповідність до вимог п. 3.1, п. 3,49 ВСН 54-87 «Підприємства роздрібної торгівлі. Норми проектування».

Однак, в процесі здійснення реконструкції нежитлового приміщення, позивач не отримав для цього необхідних дозволів, в результаті чого прибудова складу була здійснена самовільно, що унеможливлює оформлення позивачем права власності на реконструйований магазин з влаштуванням прибудови у вигляді складського приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, прибудова складу до приміщення магазину здійснена позивачем на земельній ділянці, яка перебуває у фактичному користуванні ЗАТ "Львівський м'ясокомбінат" та використання нежитлового приміщення магазину після проведеної реконструкції не змінює цільове призначення земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул. Б. Хмельницького, 223, яка відноситься до земель промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення, що підтверджується Довідкою про правовий статус земельної ділянки, виданої Управлінням земельних ресурсів у м.Львові від 13.12.2008 року № 40/01-14/1328.

Визнання права власності на нежитлове приміщення приміщення магазину за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 223, не порушує права третіх осіб, оскільки користувач земельної ділянки ЗАТ "Львівський м'ясокомбінат" своїм листом №б/н від 22.06.2006 року повідомило позивача, що не заперечує проти вилучення земельної ділянки площею 0,01431 га, в тому числі під спорудою, в результаті чого позивачем і представником ЗАТ "Львівський м'ясокомбінат" складено Акт узгодження меж землекористування на місцевості № б/н від 22.06.2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ та обєкти незавершеного будівництва, які виготовлені (створені) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) згідно ч. 2 цієї ж статті виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, якщо це не порушує права інших осіб, здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права та зобовязання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Згідно частини 2 цієї статті порядок державної реєстрації права власності на нерухомість встановлюється законом.

Згідно ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»№ 1952-IV від 01.07.2004 року (з наступним змінами та доповненнями), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Об'єктами нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі. Згідно п.5 прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», є зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

З врахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що державна реєстрація права власності ФОП ОСОБА_1 на нежитлове приміщення приміщення магазину, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 223, після добудови складу площею 79,60 кв.м, повинна бути проведена комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації за місцем знаходження нерухомого майна, а саме Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. У звязку з тим, що позивачем подано позов про визнання права власності на самочинне будівництво нерухомого обєкту, суд вважає, що державне мито та інші судові витрати підлягають покладенню на позивача в повному обсязі.

На підстав вищевикладеного, керуючись ст. ст. 182, 328, 331, 379 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати за фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (80300, Львівська обл., м.Жовква, вул.Равська,3, ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_1) право власності на нежитлове приміщення реконструйований магазин з добудовою складу площею 79,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 223, загальною площею 140,8 кв.м.

3. Зобов'язати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»(79024, м. Львів, вул. Липинського, 54, код ЄДРПОУ 03348525) здійснити державну реєстрацію права власності фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на нерухомий об'єкт магазин за адресою м.Львів, вул.Б.Хмельницького,223, загальною площею 140,8 кв. м.

4. Судові витрати у справі покласти на позивача.

5. Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя