Рішення № 53312665, 04.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/1764/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кравченко В. О.Номер провадження 22-ц/788/2027/15 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Конотопського міськрайонного управління юстиції, Центр надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Конотоп та Конотопського району, Конотопська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину спільного сумісного майна,-

в с т а н о в и л а :

31 березня 2015 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який уточнивши, мотивувала тим, що 19 листопада 1999 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Вказує, що за час шлюбу 24 жовтня 2005 року та 31 грудня 2013 року вони придбали автомобілі НОМЕР_1 та «Богдан» 211040 д.н. НОМЕР_2. Зазначає, що її внесок на купівлю автомобіля «Богдан» був більший, оскільки за рішенням суду їй слід сплатити за договором позики 30000 грн., який укладався з метою придбання вказаного автомобіля. Крім того, за ОСОБА_7 була зареєстрована однокімнатна квартира, яку він придбав 07 лютого 1997 року, проте за час шлюбу за спільні кошти її та чоловіка, внаслідок проведеного капітального ремонту, вартість житла істотно збільшилася, тому вважає, що квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просила суд визнати за нею право власності на частку спільного майна, яким є 1/2 частина автомобіля ВАЗ 21070, 7/10 частин автомобіля Богдан 211040 та 1/2 частина квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21070, 2005 року випуску, двигун НОМЕР_4, кузов НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_3. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 7/10 частин автомобіля «Богдан» 211040, 2013 року випуску, двигун НОМЕР_6, кузов НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_2. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21070, на 7/10 частин автомобіля Богдан 211040, а в частині відмови у визнанні за позивачкою права власності на 1/2 частину квартири рішення суду залишити без зміни. Зазначає, що плату за спірні транспортні засоби вносив відповідач по справі - ОСОБА_6, а не померлий ОСОБА_7, а рішення суду про стягнення з позивачки позики на користь ОСОБА_8 не може бути доказом того, що ці кошти позичались саме на купівлю автомобіля.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину квартири, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому посилається на те, що внаслідок капітального ремонту проведеного у 2013 році вартість квартири значно збільшилась, тому вважає, що спірна нерухомість є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому є всі правові підстави для визнання за нею права власності 1/2 частину квартири, тому просила рішення суду в цій частині скасувати.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, які підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечували проти скарги відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на 7/10 частин автомобіля «Богдан» 211040 з постановленням нового рішення, виходячи з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні автомобілі були придбані за спільні кошти подружжя, проте на придбання автомобіля «Богдан» 211040 ОСОБА_4 отримала позику в розмірі 35000 грн., з яких 5000 грн. було повернуто за життя її чоловіка ОСОБА_7, а інші 30000 грн. стягнуто з неї за рішенням суду від 22 січня 2015 року вже після смерті ОСОБА_7, тому суд задовольнив позов в частині визнання права власності за позивачкою на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21070 та на 7/10 частин автомобіля Богдан 211040. Поряд з цим суд першої інстанції відмовив в частині позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину квартири за ОСОБА_4, оскільки вважав, що спірна квартира не є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо встановлених фактичних обставин справи в частині визначення спільного сумісного майна подружжя, яким є автомобілі ВАЗ 21070 та «Богдан» 211040.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 7/10 частин автомобіля «Богдан» 211040, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та нормах закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи доводи сторін встановлено, що 19 листопада 1999 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб (а.с.6).

За час шлюбу ними були придбані автомобілі ВАЗ 21070 04 жовтня 2005 року та «Богдан» 211040 31 грудня 2013 року, що підтверджується актами прийому-передачі автомобілів та квитанцією на оплату вартості транспортного засобу (а.с. 11, 8, зворот а.с. 8).

Згідно з договором купівлі - продажу ОСОБА_7 07 лютого 1997 року придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року він помер (а.с. 7, 9).

З матеріалів цивільної справи №2/577/96/15 вбачається, що рішенням Конотопського міськрайонного суду від 22 січня 2015 року стягнуто з ОСОБА_4 борг у розмірі 30000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначена норма закону передбачає правові підстави визнання права власності другого з подружжя на майно внаслідок поліпшення під час шлюбу особистого майна одного з подружжя.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що ринкова вартість спірної квартири, станом на 05 січня 2012 року, становила 103300 грн., що у доларовому еквіваленті на той час (при курсі НБУ 7,99 грн. за долар) 12930 дол. США. У 2013 році у житлі був зроблений ремонт вартість якого, станом на 17 липня 2015 року, становить 31558 грн. або 1435 дол. США при курсі НБУ 21,99 грн. за дол. Ринкова вартість квартири, станом на 17 липня 2015 року, складає 343800 грн. або 15634 дол. США при курсі НБУ 21,99 грн. за дол. (а.с.69-103).

Таким чином, вбачається, що зростання вартості квартири за рахунок поліпшення не є суттєвим, а її вартість зросла в основному за інших обставин, зокрема, ринкової нестабільності. Заміна в квартирі сантехнічного обладнання, дверей, вікон та покриття підлоги, проведення інших поточних ремонтів квартири не є доказом того, що квартира збільшилась в площі та стала спільним майном подружжя, тому колегія суддів погоджується з висновком суду, що проведення ремонтних робіт на суму 31558 грн. не можна вважати істотним збільшенням вартості житла.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 не можуть бути підставою для скасування рішення суду в частині відмови у визнанні за нею права на 1/2 частину квартири, як спільного майна.

Згідно з ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

ОСОБА_3 не надав до суду доказів на підтвердження своїх доводів, що кошти за спірні транспортні засоби вносив відповідач по справі - ОСОБА_6, а не померлий ОСОБА_7 Натомість з матеріалів справи вбачається, що автомобілі придбані подружжям за час шлюбу та згідно актів прийому-передач автомобілів та квитанцією на оплату вартості транспортного засобу покупцем транспортних засобів був ОСОБА_7 (а.с. 11, 8, зворот а.с. 8), за цих умов доводи апелянта ОСОБА_3, що автомобілі не є сумісним майном є безпідставними.

Разом з тим, заслуговують на увагу його доводи про те, що відсутні підстави для визнання за позивачкою права на 7/10 частин автомобіля «Богдан».

За змістом ч. 1 ст. 70 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності, частки чоловіка та дружини є рівними. Таким чином, позивачка має право на 1/2 частину автомобіля «Богдан», а не на 7/10 його частин.

Доводи позивачки про те, що вона в грудні 2013 року при житті спадкодавця ОСОБА_7, позичила гроші в сумі 3500 грн. на покупку автомобіля «Богдан», не є підставою для збільшення її частки в цьому майні, оскільки питання боргових зобов'язань спадкодавця вирішується в іншому порядку, передбаченого главою шостою «Спадкове право» ЦК України. За вказаних підстав, колегія суддів не може погодитись з висновком суду, що позивачка з підстав передбачених ст. 1231 ЦК України має право на більшу частину автомобіля «Богдан», оскільки вимоги з цих підстав в цій справі не заявлялися. За цих умов рішення суду в частині визначення частки позивачки на автомобіль «Богдан» підлягає зміні, та слід визнати за позивчакою право на ? його частину.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, підлягає зміні рішення суду в частині стягнення судового збору. Виходячи із 1 % вартості 1/2 частини майна, яке підлягає поділу ((28425 грн. + 74637) : 2 : 100%= 515,30 грн.), відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 515,30 грн., тобто по 257,60 грн. з кожного відповідача.

У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_3 (20 % вимог), то підлягають частковому стягненню із ОСОБА_4 на його користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 148,80 коп. (20 % від сплачених 723 грн.).

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2015 року в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 7/10 частин автомобіля «Богдан» 211040 змінити та визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частин автомобіля «Богдан» 211040, 2013 року випуску, двигун НОМЕР_6, кузов НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Змінити рішення суду в частині стягнення судового збору та стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування судового збору по 257,60 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування судового збору 148,80 грн. за апеляційний розгляд справи.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -