Ухвала суду № 53312130, 20.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4271/15

Головуючий у першій інстанції Матяш Т.Л.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Кононенко Н.А.

Сегеди С.М.

при секретарі Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа, не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі ПАТ «Укрсиббанк») до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, зверненні стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2013 року,

встановила:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсиббанк», третя особа ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 послався на те, що 27 червня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №11176036000. Відповідно до п.1.1 та п.1.5 кредитного договору Банк зобов'язався надати позивачу кредитні кошти шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позивача НОМЕР_7 з терміном погашення по 27 червня 2017 року включно не відновлювальної кредитної лінії у сумі 34 000,00 доларів США. Відповідно до п.п.1.3.1., п.1.3 кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13,50 % річних за фактичний період користування кредитним договором.

На виконання боргових зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_4 та банком був укладений договір іпотеки від 27 червня 2007 року. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, третьою особою передано до банку в іпотеку нерухоме майно - двокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Позивач у своїй позовній заяві вказував, що на день укладання кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 USD = 5,05 гривень, а на сьогоднішній день курс становить 1 USD = 8,17 гривень, тобто існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань, і сума боргу значно зросла, та позивач не згоден з умовами кредитного договору, тому був змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

ПАТ «Укрсиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11176036000 від 27 червня 2007 року, звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову ПАТ «Укрсиббанк» послалось на те, що 27 червня 2007 року ПАТ «Укрсиббанк надало ОСОБА_3 кредит у іноземній валюті у сумі 34 000,00 доларів США, строком 27 липня 2007 року по 27 червня 2017 року, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, комісію в порядку, строки та на умовах цього договору. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 27 липня 2007 року між банком та ОСОБА_4, укладено іпотечний договір нерухомого майна, а саме: двокімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Також, кредит наданий ОСОБА_3 був забезпечений порукою ОСОБА_5, та між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір поруки №124114 від 27 червня 2007 року.

Перед банком ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконує, кредит не погасив, тому ПАТ «Укрсиббанк» був змушений звернутися до суду.

В судовому засіданні:

- ОСОБА_3 не з'явився;

- представник ПАТ «Укрсиббанк» не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність;

- ОСОБА_4 не з'явилася;

- ОСОБА_5 не з'явилася.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Позов ПАТ «Укрсиббанк» задоволено.

Суд першої інстанції:

- стягнув з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_5, у солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» загальну суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11176036000 від 27 червня 2007 року в сумі 43 755,26 доларів США, що по курсу НБУ на 02 грудня 2011 року становить 349 600 гривень 12 копійок;

- звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27 червня 2007 року, а саме на двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4;

- стягнув у солідарному порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН - НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_6 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 823,00 гривні.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2013 року по справі за позовною заявою ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа, не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11176036000 від 27 червня 2007 року змінено, доповнено резолютивну частину таким змістом: стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» на загальну суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11176036000 від 27 червня 2007 року в сумі 43 755,26 доларів США, що по курсу НБУ на 02 грудня 2011 року становить 349 600 гривень 12 копійок з урахуванням вартості майна на яке звернуто стягнення, а саме двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2014 року в частині звернення стягнення на майно скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2013 року скасувати, у задоволенні позову ПАТ «Укрсиббанк» відмовити повністю, позов ОСОБА_3 задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково.

Відповідно ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяв чи про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судову адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Справа тривалий час знаходиться у провадження апеляційного суду, а саме з 01 квітня 2015 року, неодноразово призначалася до слухання.

Позивачам направлялись судові повістки, за адресами, які вказані в матеріалах справи.

В судове засідання, призначене на 19 травня 2015 року о 15 год.00хв. сторони не з'явились, від позивачів повернулись конверти з поштовим повідомленням з позначкою «за закінченням терміну зберігання» т. 2 (а.с. 238-245), призначене на 04 серпня 2015 року о 12 год.00хв. позивачі не з'явились, від позивачів повернулись конверти з поштовим повідомленням з позначкою «за закінченням терміну зберігання» т.2 (а.с. 258-261), призначене на 01 вересня 2015 року о 15 год.00хв. позивачі не з'явились, від позивачів повернулись конверти з поштовим повідомленням з позначкою «за закінченням терміну зберігання» т.2 (а.с. 270-273), призначене на 20 жовтня 2015 року о 15 год.00хв. позивачі не з'явились, від позивачів повернулись конверти з поштовим повідомленням з позначкою «за закінченням терміну зберігання» т.2 (а.с. 279-282).

Згідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Справа надійшла в провадження колегії суддів у квітні 2015 року, позивачі до цього часу не цікавляться її рухом. Тому справа розглянута у відсутності сторін у зв'язку з знаходженням справи тривалий час у продовженні апеляційного суду та враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції є необов'язковою.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 умови договору споживчого кредиту не виконав, у зв'язку з чим банк отримав право задовольнити свої вимоги шляхом стягнення заборгованості за договором кредиту, зверненні стягнення на предмет іпотеки належну майновому поручителю ОСОБА_4

Однак, судова колегія вважає, що з вищевказаним рішенням суду першої інстанції в частинах звернення стягнення на предмет іпотеки, розподілу судових витрат погодитися не можна, оскільки суд в цих частинах неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до невірного вирішення справи в цих частинах, а тому суд апеляційної інстанції на підставі п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частинах звернення стягнення на предмет іпотеки, стягненні судових витрат в солідарному порядку з відповідачів скасовує, ухвалює в зазначених вище частинах нове рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 27 червня 2007 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», який змінив назву на ПАТ «УкрСиббанк», було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11176036000, згідно з яким ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 34000 доларів США.

Відповідно до умов договору ПАТ «УкрСиббанк» зобов'язалося надати ОСОБА_3 кредитні кошти у розмір 34000 доларів США з терміном повернення до 27 червня 2017 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27 червня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, яка є майновим поручителем, був укладений іпотечний договір серії ВЕР № 558391, який посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 49, згідно з яким ОСОБА_4 зобов'язалася перед ПАТ «УкрСиббанк» відповідати солідарно з ОСОБА_3 за виконання усіх грошових зобов'язань за договором від 27 червня 2007 року № 11176036000 та передала в іпотеку нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до договору поруки від 27 червня 2007 року № 124114, ОСОБА_5 зобов'язалась перед ПАТ «УкрСиббанк» відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань перед ПАТ «УкрСиббанк», що виникли з договору надання споживчого кредиту від 27 червня 2007 року № 11176036000.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон) у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 5 договору іпотеки іпоткодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частини, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором.

Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки на виконання кредитного договору у порядку, встановленому ст. 37 Закону; права позивача від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону. Іпотекодежатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки у межах, передбачених договором.

Відповідно до ст. 40 Закону передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Однак, 07 червня 2014 року, після ухвалення рішення судом першої інстанції, набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про заставу», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Іпотекодавець чи позичальник не відноситься до категорії осіб, які є суб'єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Судова колегія, проаналізувавши норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», дійшла до висновку, що вищевказані норми вищевказаного Закону необхідно застосовувати на цій стадії розгляду справи, враховуючи, що саме поняття «мораторій» є відстроченням виконання зобов'язань, що встановлюється на певний термін.

Набрання чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», після прийняття рішення судом першої інстанції зобов'язує суд апеляційної інстанції застосувати його норми при перегляді рішення суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 отримав споживчий кредит в іноземній валюті. Майновим поручителем на забезпечення зобов'язань за кредитним договором є ОСОБА_4, яка передала в іпотеку належну їй на праві приватної власності двокімнатну квартиру загальною площею 50,1 кв. м.

Згідно матеріалів даної справи, ОСОБА_4 не має у власності інше нерухоме житлове майно.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про необхідність та можливість застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27 червня 2007 року, а саме на двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4.

Також, з висновком суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат погодитись не можна, так як суд першої інстанції в цій частині порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, п. 12 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства про розгляді справ у суді першої інстанції», при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Виходячи з вищевказаного, судова колегія вважає, що вищевказані судові витрати необхідно стягнуто з кожного відповідача окремо, пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа, не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, зверненні стягнення на предмет іпотеки, в частинах звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27 червня 2007 року, а саме на двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 та солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат - змінити, виклавши резолютивну частину рішення наступним чином:

Відстрочити виконання рішення суду на строк дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» який набрав чинності 07 червня 2014 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27 червня 2007 року, а саме на двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 411 грн. 15 коп. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 15 копійок).

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_5 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 411 грн. 15 коп. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 15 копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда