Рішення № 53311071, 29.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015Справа №910/21753/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/21753/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»;

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»;

про стягнення 65 318,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кошарський О.В., довіреність № 213/03 від 07.09.2015р.;

від відповідача: Томін О.О., довіреність № 3 від 02.01.2015р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (надалі - позивач) з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (надалі - відповідач) про стягнення 65 318,02 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди офісного приміщення № 9/8 від 01.08.2013р. у визначений строк не розрахувався за користування об'єктом оренди, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 41 904,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 4190,40 грн., 3% річних - 950,40 грн. та інфляційні втрати в розмірі 18 273,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015 р. порушено провадження у справі № 910/21753/15 та призначено її до розгляду на 01.10.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015р. суд, на підставі ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 29.10.2015р., у зв'язку з неподанням витребуваних доказів.

28.10.2015р. через відділ діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.

Присутнім у судовому засіданні 29.10.2015р. представником позивача подано суду письмові пояснення та підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013р. між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено Договір оренди офісного приміщення № 9/8, відповідно до п.1.1 якого позивач передає відповідачу у строкове платне користування приміщення, що відповідають санітарно-технічним і протипожежним вимогам, по акту прийому-передачі (Додаток 1) для розташування офісу Троєщинського відділення Київської філії Страхової компанії «БРОКБІЗНЕС» та структурних підрозділів, в тому числі і відокремлених.

Приміщення, що надається в оренду, загальною площею 20,00 кв. м., знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Маяковського, 72 (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору, приміщення вважається фактично переданим відповідачу з моменту підписання акта прийому-передачі сторонами та його скріплення печатками сторін.

Судом встановлено, що 01.08.2013р. позивачем було передано відповідачу у строкове платне користування офісне приміщення площею 20,00 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маяковського, 72, та підтверджується Актом прийому-передачі приміщення від 01.08.2013р. (додаток № 1 до договору), підписаним повноважними представниками сторін.

За умовами п.4.5 договору, місячна орендна плата по даному договору становить 2328,00 грн.

Умовами п. 4.6 договору встановлено обов'язок відповідача сплачувати орендну плату щомісяця, авансом, не пізніше 10-го числа поточного місяця на підставі виставлених позивачем рахунків.

Як зазначає позивач у позові, починаючи з лютого 2014 року, відповідач не виконує свого обов'язку щодо орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з лютого 2014р. по 28.07.2015р. у сумі 41 904,00 грн., яку останній просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що в порушення умов п.4.6 договору, позивач з лютого 2014 року припинив виконувати свій обов'язок щодо виставлення відповідачу рахунків на оплату оренди, з моменту якого у відповідача виникає обов'язок з оплати. Крім того, на підстав п.5.3 договору, відповідач направив позивачу лист № 648-04 від 09.04.2014р. з повідомленням про дострокове розірвання договору № 9/8 від 01.08.2013р., з огляду на що, спірний договір припинив дію з 11.05.2014р. При цьому, уповноважені представники позивача не прибули за адресою орендованого приміщення для прийняття його від орендаря, про що відповідачем було складено відповідні акти, водночас, відповідач звільнив приміщення, визначене спірним договором 12.05.2014р.

Відповідно до частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що умовами п.5.3 договору сторони погодили, що договір може бути достроково розірваний за ініціативою однієї із сторін, за умови письмового попередження за 1 місяць до дати розірвання договору.

За умовами п. 3.1. договору, останній вступає в силу з моменту підписання акту прийому-передачі і діє до 30.06.2016р.

Так, відповідач, на підставі п.5.3 договору, цінним листом з повідомленням про вручення 09.04.2014р. надіслав позивачу повідомлення про розірвання договору № 9/8 від 01.08.2013р., у зв'язку з тим, що відповідач не використовує приміщення, яке отримано позивачем 11.04.2014р. Також, до вказаного повідомлення було додано додаткову угоду № 1 про розірвання договору № 9/8 від 01.08.2013р. та 2 примірники акту прийому-передачі щодо повернення приміщення позивачу.

Однак, як вбачається з актів від 10.05.2014р. та від 12.05.2014р., складених відповідачем, позивач не направив своїх повноважних представників для прийняття орендованого приміщення за адресою м. Київ, вул. Маяковського, 72, у зв'язку з достроковим розірвання договору.

Отже, відповідач вчинив всі необхідні та передбачені умовами договору дії щодо розірвання спірного договору, а тому, в силу приписів ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України та положень п. 5.3 договору, договір № 9/8 оренди офісного приміщення від 01.08.2013р. є розірваним з 11.05.2014р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що останній не виконав обов'язку щодо сплати орендних платежів за період з лютого 2014 року по квітень 2014 року включно, а тому, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі є обґрунтованою, документально підтвердженою, однак підлягає задоволенню частково в сумі 6984,00 грн. за період з лютого 2014 року по квітень 2014 року включно, тобто за період дії договору та користування приміщенням.

Водночас, суд відхиляє заперечення відповідача, що невиконання обов'язку з оплати за період з лютого 2014 року по квітень 2014 року викликано невиконанням позивачем обов'язку щодо виставлення рахунків на оплату, оскільки це не позбавляло відповідача можливості своєчасного здійснення орендних платежів, з огляду на визначення твердої суми орендної плати в розмірі 2328,00 грн. у п. 4.5. договору.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 4190,40 грн., 3% річних - 950,40 грн. та інфляційні втрати в розмірі 18 273,22 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, у п. 4.8 договору, за прострочення орендної плати орендар сплачує пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, тобто у відповідності із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Умовами п.7.3 договору, сторони погодили сплату орендарем пені за прострочення орендної плати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку суду, за прострочення відповідачем оплати оренди за період з лютого 2014 року по квітень 2014 року включно, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та ч.2 ст. 343 ГК України, з відповідача підлягає стягненню 693,74 грн. пені, яка розрахована судом окремо за кожний місяць, в якому виникла заборгованість.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу, у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, задовольняє останні за розрахунками суду, а саме: 289,32 грн. - 3% річних та 5005,28 грн. - інфляційні втрати, з урахуванням того, що заборгованість по орендній платі існує за період з лютого 2014 року по квітень 2014 року включно.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) передбачено, що від сплати судового збору звільняються уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

За приписами статті 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

01.11.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У підпункті 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) зазначено, що ставкою судового збору за подання позовної заяви майнового характеру є 2% від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі на рівні 1218,00 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 65 318,02 грн. заборгованості, а тому підлягав сплаті судовий збір 1,5 розміру мінімальної заробітної плати в сумі 1827,00 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3; код ЄДРПОУ 20344871) на користь публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр. Перемоги, 41; код ЄДРПОУ 19357489) 6984,00 грн. - основного боргу, 693 грн. 74 коп. пені, 289 грн. 32 коп. - 3% річних та 5005 грн. 28 коп. - інфляційні втрати. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3; код ЄДРПОУ 20344871) в доход Державного бюджету України 362 грн. 84 коп. - судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.11.2015р.

Суддя А.І. Привалов