Вирок № 53298303, 10.11.2015, Кремінський районний суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 р. м. Кремінна Справа № 414/596/15-к Провадження № 1-кп/414/70/2015

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Акулова Є.М.

секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В.

прокурора Березуєва А.Ю.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою площа Красна 5 в

м. Кремінна кримінальне провадження стосовно:

ОСОБА_2, як народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Новоастрахань Кремінського району Луганської області, громадянки України, з середньо-технічною освітою, за фахом фінансист, перебувала на посаді голови Новоастраханської сільської ради Кремінського району Луганської області, депутатом не є, проте згідно приписів ст. 14 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на неї поширюються повноваження та гарантії депутатів місцевих рад, шлюб розірвано, раніше не судимої, зареєстрованої та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України

У С Т А Н О В И В:

Стороною обвинувачення ОСОБА_2 звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

Згідно з рішенням сесії Новоастраханської сільської ради шостого скликання № 1 від 12.11.2010 «Про визнання повноважень Новоастраханської сільської ради», ОСОБА_2 з 12.11.2010 обрана на посаду голови Новоастраханської сільської ради Кремінського району Луганської області, тобто є особою, яка постійно здійснює функції представника влади, а також займає постійно в органах місцевого самоврядування посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій. Також згідно даного рішення ОСОБА_2 присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування. Відповідно до ст.25 Закону України «Про державну службу» посада сільського голови належить до 4 категорії, тобто ОСОБА_2 здійснює функції представника влади, займає відповідальне становище.

Досудовим слідством встановлено, що 03.02.2015 ОСОБА_3, звернулась до голови Новоастраханської сільської ради ОСОБА_2, з метою отримання дозволу на зайняття підприємницькою діяльністю на території Новоастраханської сільської ради Кремінського району Луганської області.

При цьому ОСОБА_2, з метою отримання незаконної матеріальної винагороди, використовуючи надану їй владу та службове становище, займаючи відповідальне становище, повідомила ОСОБА_3, що вирішить дане питання лише за умови, якщо ОСОБА_3 передасть їй 3000 гривень.

10.02.2015 ОСОБА_3 звернулась з добровільною заявою щодо незаконних дій ОСОБА_2 до правоохоронних органів, а саме до СДСБЕЗ Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області.

Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 визначила місце передачі їй грошових коштів з боку ОСОБА_3 у приміщені Новоастраханської сільської ради.

10.02.2015, приблизно об 11 годині, ОСОБА_3, діючи відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_2, прибула за адресою АДРЕСА_2, до службового кабінету сільського голови, де знаходилась ОСОБА_2 Знаходячись у службовому приміщенні, ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 заздалегідь обговорені грошові кошти в сумі 3000 грн., за вирішення питання про отримання дозволу на зайняття підприємницькою діяльністю на території Новоастраханської сільської ради.

При цьому, ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на одержання неправомірної вигоди, особою, яка займає відповідальне становище, отримала від останньої неправомірну вигоду в розмірі 3000 грн., за сприяння у оформленні дозволу на зайняття підприємницькою діяльністю на території Новоастраханської сільської ради. Після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 оформлений договір про надання послуг № 1 від 10.02.2015, підписаний нею, як головою Новоастраханської сільської ради, скріплений відповідною печаткою.

Після одержання неправомірної вигоди злочинні дії ОСОБА_2 були припинені правниками міліції, грошові кошти в сумі 3000 грн. вилучені у останньої.

Таким чином, ОСОБА_2 органами досудового розслідування обвинувачується за фактом одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій, з використанням наданої їй влади та службового становища, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена свою вину в інкримінованому злочині не визнала та пояснила, що стосовно неї було вчинено провокацію, оскільки ніяких коштів за сприяння у оформленні дозволу на зайняття підприємницькою діяльністю на території Новоастраханської сільської ради вона від ОСОБА_3 не вимагала й суму винагороди за це не обговорювала. Чинне законодавство про місцеве самоврядування надання будь якого дозволу на здійснення торгівлі на території села з її сторони, як голови сільради, на неї не покладає і взагалі його отримання не вимагає.

Зазначила, що дійсно 03.02.2015 року до неї в кабінет зайшов чоловік, який назвався ОСОБА_10 та спитав про умови торгівлі секондхендом на території сільради. Вона відповіла, що ніякого дозволу з її сторони для здійснення торгівлі не потрібно. ОСОБА_10 попросив показати місце торгівлі на що вона відказала, що торгівельну діяльність можна здійснювати будь де на площі, в центрі села, без визначення конкретного місця. ОСОБА_10 також просив підшукати житло для його торгівців і що для цього окремо приїде до неї ОСОБА_3. Також передав їй пустий бланк договору, як обов»язкову правову підставу для здійснення торгівлі і який потрібен був саме для того, щоб уникнути проблем на блокпосту.

05.02.2015 року до неї спочатку зателефонувала а потім під»їхала ОСОБА_3 та вчинила аналогічні дії, наполігши на укладення саме договору, з тих самих мотивів, щоб уникнути поборів на блокпосту. 06.02.2015 року знов зателефонувала ОСОБА_3 з проханням прискорити вирішення справи, яка фактично ніякого вирішення не потребувала. В зв»язку із зайнятістю, вона запропонувала останній приїхати 10.02.2015 року для отримання договору.

10.02.2005 року до неї знову зателефонувала а потім під»їхала ОСОБА_3 Зайшовши до кабінету запропонувала (поклала на стіл ) 300 грн в якості благодійного внеску задля прибирання території, де вона буде здійснювати торгівлю, благоустрою села та 3 тис грн. ніби-то обговореної раніше суми за дозвіл на торгівлю, після цього, отримавши примірник договору, швидко вийшла. Фактично одразу ж до її кабінету увійшли співробітники міліції.

Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_3 показала, що вона є фізичною особою підприємцем. Від знайомого на ім.»я ОСОБА_10 вона дізналася про можливість здійснення торгівлі секондхендом по селах Кремінського району і за його вказівкою на початку лютого 2015 року звернулася до голови Новоастраханської сільради за дозволом. ОСОБА_2 на її прохання запропонувала і показала їй місце торгівлі та умови 300 грн оренди торгової площі в місяць та їй особисто 3 тис. грн. Після цього вона вирішила звернутися до правоохоронців. Потім декілька разів телефонувала ОСОБА_2, а 05.02.2015 року при особистій зустрічі передала їй не заповнений бланк типового договору, при цьому скористалася диктофоном, який надали їй правоохоронці. Диктофон після зустрічі міліціонери забрали. Хто знімав з нього інформацію і на який носій їй не відомо. В міліції, за їх вказівкою, вона написала заяву про передачу правоохоронцям аудіо запису співбесіди с ОСОБА_2. Після спливу двох-трьох днів правоохоронці їй зателефонували з проханням брати свої гроші та приїздити до них. 10.02.2015 року вона виконала їх замовлення та за їх вказівкою передала їх ОСОБА_2 в кабінеті сільради. Що відбувалося потім їй не відомо. На її переконання її відмова дати гроші ОСОБА_2 ніяких наслідків для неї, для її підприємницької діяльності, не мала-би, оскільки вона після інциденту більше не торгує.

В судовому засіданні свідки обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказали, що вони приймали участь, як поняті, при обробці грошей в райвідділку міліції. Потім поїхали в Новоастрахань, де в одному із кабінетів були присутні при проведенні обшуку. Гроші знайшлись в якійсь книзі (брошурі) в тумбочці в кабінеті голови сільради. В їх присутності співробітники міліції їх світили лампою, брали змиви з рук, здійснювали відеозйомку, а вони підписали відповідний протокол про це.

Крім того, стороною обвинувачення на підтвердження наявності в діях ОСОБА_2 ознак вищезазначеного кримінального правопорушення надані наступні докази:

витяг з кримінального провадження, дата внесення до ЄРДР 10.02.2015 року, правова кваліфікація 368ч3 КК України, про те що 10.02.15 року до чергової частини Кремінського РВ УМВС надійшов рапорт з СДСБЕЗ цього ж райвідділу про те, що в м. Кремінна службова особа отримує від громадянина «А» незаконну грошову винагороду в сумі 500 грн. Протокол про прийняття заяви ОСОБА_3 датовано 08год45хв. 10.02.2015 року (ас1-4);

протокол огляду та вручення грошових коштів, 3 тис. грн.: 6 купюр номіналом по 500 грн ОСОБА_6 (ас 34-37) та розсекречений протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 11.02.2015 року згідно якого за постановою прокурора про здійснення контролю за вчиненням злочину від 10.02.2015 року в присутності понятих були помічені грошові кошти в сумі 3 тис. грн. (6по 500 грн)., вручені ОСОБА_3, та було зафіксовано факт вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_2 та зазначені кошти вилучені в ході огляду місця події (ас 129-130) ;

договір №01 від 10.02.2015 року (ас60) предметом якого є організація проведення презентацій, виставок-продаж та ін.,строк дії договору з 10.02.15 по 10.03.15 року, з ціною послуг 300 грн, підписаний сторонами;

протокол огляду від 10.02.2015 року та відеозапис до нього (ас 41-43) з фіксацією дій слідчого в кабінеті голови сільради ОСОБА_2, де були вилучені кошти 3 тис грн;

протокол отримання зразків у особи для експерта, змиви з рук ОСОБА_2 (ас44) та висновок експерта (ас98-101) згідно якого на поверхні грошових купюр сумою 300 грн та 3тис. грн. і на марлевих тампонах зі змивами рук ОСОБА_2 присутні нашарування спеціальної хімічної речовини;

власноруч написана заява ОСОБА_3 для приєднання диска з аудіо записом з диктофона до матеріалів провадження та сам диск(ас59, 61), який вона отримала від співробітників міліції.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно приписів ч 3,4 ст 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні (ч3).

4. Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

В силу вимог ч. ч. 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діях обвинуваченого є склад злочину. Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі "Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Згідно роз»яснень, наданих в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 року відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Системний аналіз норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ас11-17), Повноважень сільського голови (ас10) свідчить про відсутність у ОСОБА_2, як сільського голови, повноважень (права та або обов»язку) надавати або не надавати дозвіл на зайняття підприємницькою діяльністю на території Новоастраханської сільської ради, що збігається із приписами Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру в сфері господарської діяльності» від19.05.2011 року з наступними змінами, який забороняє вимагати інші документи ніж передбачені Переліком, затвердженим цим Законом. Суд також бере до уваги роз»ясненя щодо відсутності таких повноважень у ОСОБА_2 органу місцевого врядування Новоастраханської сільської ради та органу місцевої влади Кремінської районної державної адміністрації (ас 154,156-157).

Таким чином, суд дійшов висновку, що службова особа ОСОБА_2 не могла і не повинна була виконувати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, надання дозволу ОСОБА_3 на зайняття підприємницькою діяльністю на території Новоастраханської сільської ради, а тому й немала підстав вимагати неправомірної вигоди й тим самим не підлягає відповідальності.

Крім того, надані суду стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_2 не можуть бути прийняті судом до уваги та не можуть бути використані у кримінальному провадженні з огляду на приписи ч3 ст 271 КПК України, позаяк, на переконання суду, з боку працівників правоохоронних органів мала місце провокація.

Згдно витягу з кримінального провадження, дата внесення до ЄРДР 10.02.2015 року, правова кваліфікація 368ч3 КК України, про те що 10.02.15 року до чергової частини Кремінського РВ УМВС надійшов рапорт з СДСБЕЗ цього ж райвідділу про те, що в м. Кремінна службова особа отримує від громадянина «А» незаконну грошову винагороду в сумі 500 грн. Протокол про прийняття заяви ОСОБА_3 датовано 08год45хв. 10.02.2015 року (ас1-4). Дана інформація протирічить повідомленню про початок досудового розслідування Прокурора від 11.02.2015 року, де зазначено відомості про внесення до ЄРДР за тим же самим номером і тим же самим фактом вже 27 січня 2015 року (ас19). Тим самим, суд дійшов висновку, що орган досудового розслідування в супереч приписам законодавства не мав у своєму розпорядженні конкретні та об'єктивні свідчення, що підтверджують вчинення обвинуваченою конкретних кроків на вчинення діяння, за яке вона в подальшому переслідувалася. При цьому відповідно до практики Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу. Проте таких даних суду надано і продемонстровано не було.

Так згідно рапорту особу Андрія, який порекомендував ОСОБА_3 зайнятися торгівлею та на початку приїздив до ОСОБА_2 так і не було встановлено (ас128).

Окрім того, покази свідка ОСОБА_3 щодо зайняття нею підприємницькою діяльністю, її наміру займатися торгівлею секондхендом на території Новоастраханської сільради й намагання отримати для цього дозвільні документи саме в сільраді, як підставу надання за нього ОСОБА_2 неправомірної вигоди з подальшим її викриттям, суперечать її ж показам в судовому засіданні від 21.05.2015 року про те, що вона не здійснювала та натепер не здійснює торгівельну діяльність, хоча в матеріалах досудового розслідування, як доказ, обвинуваченням надано її Свідоцтво про державну реєстрацію як фізичної особи-підприємця з 07.04.2008 року (ас26).

Як вбачається з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 26.10.2015 року (ас 133-134) видами діяльності ФОП ОСОБА_3 зазначено лише штукатурні роботи, інші роботи із завершення будівництва, здавання в оренду власного нерухомого майна і аж ніяк не торгівля. Крім того згідно даних того ж Реєстру ще 03.09.2014 року вона припинила свою діяльність за власним рішенням (ас134).

Ці дані збігаються із даними ДПІ у м. Лисичанську (ас142) щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3, та сплатою нею в другому півріччі 2014 року та за 10 місяців поточного року лише земельного податку, як громадянкою.

Тим самим, суд дійшов висновку, що з боку ОСОБА_3 була відсутня реальна можливість здійснювати зазначену діяльність, а її дії щодо ніби то отримання дозволу мали провокативний характер, без намагання здійснювати таку підприємницьку діяльність, що свідчить про провокацію з боку правоохоронних органів. А під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона б не вчинила, якби орган досудового слідства цьому не сприяв.

В судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_7, показала, що вона працює секретарем Новоастраханської сільради з 2010 року та за відсутності голови виконує її обов»язки. Їй достеменно відомо, що оформлення дозволу на зайняття підприємницькою діяльністю сільрадою, її головою, законодавством не передбачено.

Допитані в судовому засіданні свідки захисту ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказали, що тривалий час займаються підприємницькою діяльністю в с. Новоастрахань, здійснюють торгівельну діяльність на площі села, проте ніяких дозвільних документів задля цього голова ніколи від них не вимагала. Сільрада ніякого відношення до цього взагалі немає.

З'ясувати питання щодо обставин, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової ) дії провокування особи на вчинення злочину, суд був позбавлений можливості у зв'язку з ненаданням стороною обвинувачення суду можливості ознайомитися з рішенням (постановою) прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину ч7 ст 271 КПК України ( ас 127) з огляду на його таємність.

Крім того, стороною обвинувачення суду не надано доказів на підтвердження факту правомірного застосування ОСОБА_3 аудіо пристрою, зйому з нього інформації, добровільної видачі його органам міліції ( ас 59,61). У зв»язку із істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та норм КПК, (відсутність ухвали слідчого судді) на стадії судового розгляду цей доказ обвинувачення визнано судом недопустимим з постановленням відповідної вмотивованої ухвали ( ас 117-118).

Відповідно до частини 1 статті 87 Кримінально-процесуального Кодексу України докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, є недопустими.

Згідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України: "Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …".

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виробив загальний принцип, що відноситься до гарантій справедливого розгляду справи в контексті техніки негласних розслідувань. Загальний зміст цього принципу зводиться до того, що суспільні інтереси не можуть виправдовувати використання доказів, що отримані внаслідок провокації правоохоронних органів (див. серед інших §§ 88-89 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Веселов та інші проти Росії; §§ 33-36 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії; § 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Раманаускас проти Литви).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції (див. серед інших §§ 56 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії). Таке повністю відповідає вимогам частини 1 статті 87та ч3 ст 271 КПК України.

Визначення провокації наведене у § 55 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Раманаускас проти Литви.

Відповідно до цього визначення провокація з боку правоохоронних органів: "Має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений".

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський Суд з прав людини виробив низьку критеріїв (див. серед інших рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії), а саме: a) змістовний критерій; б)процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність/ суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність в суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Розкриваючи змістовний критерій, Європейський Суд з прав людини відзначає, що, по-перше, держава повинна мати у своєму розпорядженні конкретні та об'єктивні свідчення, що підтверджують вчинення обвинуваченим конкретних кроків на вчинення діяння, за яке він в подальшому переслідується. При цьому відповідно до вимог Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (див. серед інших §§ 38 - 42 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 90 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 134 рішення у справі Ванян проти Росії; § 36 рішення у справі Малінінос проти Литви).

По-друге, як зазначає Європейський суд з прав людини стосовно змістовного критерію, будь-яка інформація, отримана внаслідок негласної діяльності, має відповідати вимозі щодо того, що слідство має проводитись в цілому у пасивній манері. Таке виключає, зокрема, будь-які дії, що можуть бути розтлумачені, як вплив на обвинуваченого з метою вчинення ним злочину, як то - прояв ініціативи в контактах, повторна пропозиція, наполегливі нагадування тощо (див. серед інших § 47 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 92 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 11, 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 37 рішення у справі Малінінос проти Литви; § 67 рішення у справі Раманаускас проти Литви).

Стосовно процесуального критерію Європейський Суд з прав людини визначив, що навіть зізнання у злочині, вчиненому внаслідок провокації, не може нівелювати ні факт провокації, ні її наслідки та не звільняє суд від обов'язку перевірити відомості про провокацію (див. серед інших § 72 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Раманаускас проти Литви).

Суд, оцінивши надані стороною обвинувачення докази вважає їх такими, що не можуть бути використані в кримінальному проваджені і як наслідок не підтверджують винуватість ОСОБА_2 в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій, з використанням наданої їй влади та службового становища.

Оскільки стороною обвинувачення не надано суду доказів, які беззаперечно підтверджують вину ОСОБА_2 в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тому суд вважає недоведеною належними доказами її винуватість у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення.

При вирішенні справи по суті суд враховує положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, а саме, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи; положення ст. 62 Конституції України, та положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на свободу та особисту недоторканість", та вважає, що ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368 КК України необхідно виправдати із-за недоведеності вчинення нею інкримінованого кримінального правопорушення.

Як особа ОСОБА_2 є осудною, раніше не судимою, має постійне місце проживання та реєстрацію в с. Новоастрахань, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, перебувала на посаді голови сільради, де позитивно зарекомендувала себе.

Речові докази: носії інформації, - підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження; гроші, - конфіскації в дохід держави, інше-знищенню.

Цивільний позов у справі відсутній. Процесуальні витрати стягненню з обвинуваченої не підлягають у зв'язку з її виправданням. запобіжним захід не обирався.

Керуючись ст. 5, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (зі змінами та доповненнями внесеними Протоколом № 11 від 11.05.1994 року, Протоколом № 14 від 13.05.2004 року), ст. 62, ст. 63 Конституції України, п2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 року ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини",. ст. 17, 87, 100, 124, 128, 129, 253, 271,290, 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України,суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати невинуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати по суду за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді застави скасувати. Після набрання виправдувальним вироком законної сили заставу в сумі 24360 (двадцять чотири тисячи триста шістдесят грн ) повернути ОСОБА_2.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме відсторонення від посади та арешт майна скасувати.

Речові докази: грошові кошти в сумі 3300 грн, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження,- конфіскувати в дохід держави; диски відео та аудіо записів, -зберігати в матеріалах кримінального провадження; договір, копія свідоцтва ОСОБА_3, пам»ятку для посадових осіб, зразок марлевого тампону, змиви з обох рук ОСОБА_2, зразок спеціальної хімічної речовини, які зберігаються в камері речових доказів Кремінського РВ УМВС, - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Є.М. Акулов