Рішення № 53294441, 10.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9092/15 Справа № 199/6199/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л. Г. Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого Ремеза В.А.

суддів Красвітної Т.П.., Свистунової О.В.

за участі секретаря Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «АІСЕ-Україна»

на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «АІСЕ-Україна», 3-і особи - ОСОБА_4, центр надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів при Управлінні ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про захист прав споживачів, визнання зобов'язання припиненим та зняття з обтяження, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «АІСЕ-Україна» про захист прав споживачів, визнання зобов'язання припиненим та зняття з обтяження, посилаючись на те, що 28 березня 2007 року він уклав з ЗАТ «АІСЕ-Україна» угоду №153769 про надання останнім послуг спрямованих на отримання автомобіля, також сторонами були підписані Додаток №1, Додаток №2 та Додаток №3 до вказаної угоди. Виконавши умови угоди ОСОБА_3 отримав автомобіль, право на який зареєстрував у ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області.

24 квітня 2008 року між позивачем і відповідачем було укладено договір застави, та 18 березня 2008 року між відповідачем, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір поруки, які укладались сторонами з метою забезпечення належного виконання зобов'язань позивача за угодою №153769.

З урахуванням того, що ОСОБА_3 виконав умови угоди в повному обсязі, сплатив всі платежі, вважає своє зобов'язання перед відповідачем виконаним, у зв'язку з чим просив суд визнати припиненими зобов'язання за угодою №153769, за договором поруки, зобов'язати орган державної реєстрації прав зняти обтяження та вирішити питання судових витрат.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано припиненим зобов'язання за угодою №153769 від 28 березня 2007 року, укладене між ОСОБА_3 і ПрАТ «АІСЕ-Україна». Визнано припиненим зобов'язання за договором застави від 24 квітня 2008 року між ОСОБА_3 і ПрАТ «АІСЕ-Україна». Визнано припиненим зобов'язання за договором поруки від 18 березня 2008 року, укладене між ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ПрАТ «АІСЕ-Україна». Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2015 року заяву ПрАТ «АІСЕ-Україна» про перегляд заочного рішення від 27 січня 2015 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ПрАТ «АІСЕ-Україна», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині вимог скасуванню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з його доведеності і обґрунтованості в цих межах, однак повністю погодитись з даним висновком не можна з наступного.

Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 28 березня 2007 року між ЗАТ «АІСЕ-Україна» та ОСОБА_3 укладено угоду про надання останньому послуг спрямованих на отримання автомобіля через систему Автоплан.

Також між сторонами було підписано Додаток №1, Додаток №2, які є невід'ємними частинами угоди та 28 лютого 2008 року Додаток №3.

23 квітня 2008 року ОСОБА_3 зареєстрував отриманий транспортний засіб (CHEVROLET LACETTI NF 196) в ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області.

24 квітня 2008 року між ЗАТ «АІСЕ-Україна» та ОСОБА_3 укладено договір застави автомобіля.

18 березня 2008 року між ЗАТ «АІСЕ-Україна» та ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_4 поручився перед ЗАТ «АІСЕ-Україна» за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання забезпеченого заставою.

З урахуванням того, що позивачем було сплачено повну вартість автомобіля, яка згідно договору застави становила 116 463 грн. 40 коп., тобто зобов'язання виконані в повному обсязі, приймаючи до уваги, що застава має залежний характер до основного зобов'язання та завжди слідує його юридичній долі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання припиненими зобов'язань за угодою №153769 та визнання припиненим договору застави.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України підставою припинення поруки є закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

В договорі поруки від 18 березня 2008 року встановлено строк його дії до 31 березня 2014 року.

Виходячи з того, що на момент звернення до суду позивача з вимогою про визнання договору поруки припиненим, 29 липня 2014 року, правовідносини між сторонами вже були припинені, висновок суду щодо задоволення вказаної вимоги є хибним, у зв'язку з чим в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

Посилання апелянта з приводу того, що позивачем було сплачено вартість автомобіля не в повному обсязі не заслуговує на увагу, оскільки в матеріалах справи наявні копії всіх чеків, до того ж останнім сплачувалися платежі по системі зазначеній в листах Автоплан, тобто сума для сплати кожного місяця автоматично розраховувалась в системі банку, таких платежів було проведено 84, що узгоджується з умовами угоди та правилами надання послуг, крім того позивачем було сплачено 125 890 грн. 94 коп., в той час як згідно листа Автоплан, ціна автомобіля була знижена заводом виробником з 08 листопада 2008 року до 83 222 грн.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині визнання договору поруки припиненим на підставі ст. 309 ЦПК України, оскільки на час звернення позивача з позовом зазначений договір поруки був припиненим у зв'язку з закінченням його дії у часі.

Керуючись ст.ст. 303,304,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «АІСЕ-Україна» - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року в частині визнання припиненим зобов'язання за договором поруки від 18 березня 2008 року укладеним ОСОБА_3, ОСОБА_4 та приватним акціонерним товариством «АІСЕ-Україна» - скасувати, у задоволенні зазначеної вимоги відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: