Рішення № 53292761, 02.11.2015, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3006/15-ц

Провадження № 2/209/1400/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Решетник Т.О.,

при секретарі Погрібній О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1, його представника - адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, її представника - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити йому, ОСОБА_1, додатковий строк три місяці, для звернення у Третю Дніпродзержинську Державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті дружини ОСОБА_5, померлої 28 січня 2014 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 17 жовтня 1975 року. Зареєстровано шлюб Бюро ЗАГС Норільського міськвиконкому, актовий запис № 1750. Спільних дітей від шлюбу не було. Дружина, ОСОБА_5, від попереднього шлюбу мала доньку ОСОБА_3, яку позивач виховував з шестирічного віку. Родина постійно мешкала у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1. Ця двокімнатна квартира загальною площею 47,7 кв.м., належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину . В квартирі була зареєстрована лише дружина до моменту своєї смерті. 28 січня 2014 року ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй квартиру, розташовану за вищезазначеною адресою. Спадкоємцем першої черги за законом є чоловік померлої ОСОБА_1, та донька померлої ОСОБА_3 Інших спадкоємців ані за законом, ані за заповітом немає. У встановлений законом строк, а саме 20 червня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Третьої Дніпродзержинської Державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 На підставі вищезазначеної заяви була заведена спадкова справа № 436/2014. ОСОБА_1 не мав можливості своєчасно звернутися до нотаріальної контори, оскільки у звязку зі смертю дружини він переніс стрес, що призвело до загострення у нього хронічних захворювань і він з 07 лютого 2014 року по 13 лютого 2014 року , з 23 червня 2014 року, з 26 липня 2014 року по 09 серпня 2014 року вимушений був проходити стаціонарне лікування у медичних закладах. У серпні 2014 року, після виписки із лікарні, ОСОБА_1 мав намір звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті дружини, але виявив у себе відсутність паспорту, у звязку з чим звернувся до ОСОБА_6 Однак, паспорт знайдено не було і тривалий час позивач займався відновленням втраченого документу. Лише наприкінці січня 2015 року ОСОБА_1 зміг отримати новий паспорт, але знову ж через незадовільний стан здоровя, похилий вік не міг звернутися до нотаріальної контори. Після виписки із стаціонару у червні 2015 року, трохи відновивши здоровя, він 01 липня 2015 року звернувся до Третьої Дніпродзержинської Державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_5 В силу своєї юридичної необізнаності позивач не знав, що до нотаріальної контори треба звертатися у строк до шести місяців з дня відкриття спадщини, інформації про строки звернення за прийняттям спадщини він не мав, вважав, що оскільки він на момент смерті спадкодавця постійно проживав з нею за однією адресою, то він у будь-який час міг звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак, держнотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у звязку з пропуском строку для звернення до нотаріальної контори та надано постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії і розяснено про необхідність звернення до суду для продовження строку для прийняття спадщини. ОСОБА_1 вважає, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, але бажає прийняти спадщину.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.10.2015 року суд визнав обовязковою явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання по справі за його позовом, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.169 ЦПК України.

В судовому засіданніпозивач, представник позивача адвокат ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_7, яка брала участь у судовому засіданні 09.10.2015 р., позов підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові. Позивач в судовому засіданні також надав пояснення про те, що позовну заяву про визначення йому, ОСОБА_1, додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, за якою відкрито провадження по даній цивільній справі, він не підписував, однак він підтримує вказаний позов у повному обсязі. Пояснив, що протягом останніх 22 років він проживав на території України разом зі своєю дружиною ОСОБА_5, яка померла 28 січня 2014 року. Фактичне місце його проживання з 1993 року є адреса: АДРЕСА_1, з вказаної квартири він виїхав через три місяці після смерті його дружини. Також пояснив, що з 1993 року він не був зареєстрований на території України, у тому ж році втратив паспорт громадянина СРСР, з того часу (з 1993 року) жив без паспорта, маючи воєнний білет та пенсійну книжку. На протязі двадцяти років він не міг отримати новий паспорт також по причині відсутності у нього свідоцтва про народження та відсутності грошей, необхідних для поїздок до м.Києва. З приводу втрати паспорта громадянина СРСР позивач звертався в органи міліції ще у 90-х роках, отримав паспорт 29.01.2015 року у м.Харкові. Стосовно його звернення 28.08.2014 року до ОСОБА_6 Дніпродзержинського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області з приводу втрати ним паспорта громадянина СРСР серії БА 649583, виданого Норимським МВД від 1976 року надав суду суперечливі покази. Так, в судовому засіданні, яке відбулося 26.10.2015 року, позивач стверджував, що він особисто не звертався до міліції з цим зверненням, а звертався його представник ОСОБА_7М, яка була його сусідкою, і яку він знає вже 20 років. До ОСОБА_7 він звернувся із проханням допомогти йому в оформленні спадщини, а також оформив на неї довіреність як на свого представника. У судовому засіданні, яке відбулося 02.11.2015 року, позивач вже стверджував, що це він особисто звертався у серпні 2014 року до міліції з приводу втрати паспорта. З приводу пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_5 позивач посилався на те, що він не знав про існування шестимісячного строку для звернення до нотаріальної контори для оформлення спадщини, не намагався у цей строк вчинити відповідні дії, пояснюючи це відсутністю такої необхідності. Також позивач зазначив, що після смерті дружини він часто хворів, переніс операцію, а також посилався на відсутність у нього грошей для звернення до нотаріуса.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, а також її представник адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в задоволенні позову повністю. Відповідач ОСОБА_3 також пояснила, що її мати ОСОБА_5, яка померла 28 січня 2014 року, заповіту не залишила, на момент смерті ОСОБА_5 із нею у спірній квартирі фактично проживав позивач ОСОБА_1 Догляд за ОСОБА_5 здійснювався відповідачкою, її дочкою ОСОБА_8, а також позивачем ОСОБА_1 Витрати на поховання ОСОБА_5 здійснювали позивач та відповідач відповідно.

Представник третьої особи Третьої Дніпродзержинської Державної нотаріальної контори в судове засідання не зявився, але надали суду клопотання, в якому просять суд розглянути справу за відсутністю їх представника, заперечень не надали.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що є онукою ОСОБА_5, її бабуся проживала у спірній квартирі із позивачем ОСОБА_1 Враховуючи те, що її бабуся на початку 2014 року дуже хворіла, тому вона та її мати ОСОБА_3 здійснювали за бабусею необхідний догляд, часто відвідували, купували необхідні ліки. На сімейних нарадах, які проводилися ще за життя її бабусі ОСОБА_5, остання висловлювала свої наміри залишити належну їй, своїй онуці, належну їй квартиру. Через місяць після смерті її бабусі вона, ОСОБА_8, заїхала проживати у її квартиру, при цьому позивач ОСОБА_1 не висловлював будь-яких заперечень з цього приводу.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідка, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 17 жовтня 1975 року позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_5, який було зареєстровано у бюро ЗАГС Норільського міськвиконкому, актовий запис № 1750, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.10).

Як зазначено в позовній заяві, спільних дітей у подружжя не було, але дружина, ОСОБА_5, від попереднього шлюбу мала доньку ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається, що з 15.09.1992 року в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 була зареєстрована ОСОБА_5 та мешкала до моменту своєї смерті, що підтверджується довідкою ТОВ «Абонент ХХІ» від 02.07.2015 р., а також довідкою про склад сімї ТОВ «Інфо-Ком» від 11.09.2014 р. (а.с.7, 8).

28 січня 2014 року померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.12).

Враховуючи те, що спадкодавець ОСОБА_5 померла 28 січня 2014 року, то строк для прийняття спадщини спливає 28 липня 2014 року.

Судом встановлено, що єдиним спадкоємцем, який своєчасно, у межах встановленого законом строку, звернувся до нотаріальної контори є відповідач ОСОБА_3, яка 20 червня 2014 надала заяву № 1202 про прийняття спадщини за законом і було заведено спадкову справу № 436/2014, після померлої 28.01.2014 року, ОСОБА_5

Будь-яких заяв від інших спадкоємців до Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори не надходили.

01 липня 2015 року громадянин ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу на його імя свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після померлої, 28.01.2014 року, ОСОБА_5

З матеріалів справи вбачається, що у звязку із зверненням ОСОБА_1 до нотаріальної контори після 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця, ОСОБА_5, документи, які б підтверджували прийняття спадщини відсутні, 01.07.2015 року державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_5, померлої 28.01.2014 року, про що видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.6).

Правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В силу ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Суд встановив, що спадкоємцями першої черги відповідно до ст.1261 ЦК України є позивач ОСОБА_1, який є чоловіком спадкодавця та відповідач ОСОБА_3, яка є донькою спадкодавця ОСОБА_5

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, який прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п.п. 3.21, 3.22 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстваюстиції Українивід 22.02.2012р. № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

З матеріалів справи вбачається, що з 1993 року у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, разом із ОСОБА_5 проживав її чоловік ОСОБА_1 без реєстрації, що підтверджується актом про проживання від 29.08.2014 року, який затверджений начальником дільниці № 3 ТОВ «Крона» ОСОБА_10 (а.с.9).

Твердження позивача про те, що до дня смерті ОСОБА_5 він проживав з нею, що також підтвердили в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та допитана у якості свідка ОСОБА_8, не має правового значення при вирішенні його позову, оскільки зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, але позивач не заявив вимогу про встановлення факту проживання зі спадкодавцем, а суд вирішує спір в межах заявлених вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, суд може надати йому додатковий строк, достатній для подання їм заяви для прийняття спадщини.

Згідно розяснень, які містяться в абз.6 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

В розумінні зазначених норм закону поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема, тривала хвороба спадкоємців, велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна, складні умови праці, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Як зазначено в Узагальненнях судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» в спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у випадках, коли спадкоємці постійно проживали разом зі спадкодавцем, проте зареєстровані за іншою адресою, судам слід враховувати таке. У випадках, якщо встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК, суди не повинні задовольняти вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

За положеннями ст.ст. 3, 10-11, 59, 60, 61 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд вирішує спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах та на підставах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами належних і допустимих доказів. Кожна сторона доказами зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Разом з тим, в силу ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визначення додаткового строку для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті дружини ОСОБА_5, померлої 28.01.2014 р., позивач ОСОБА_1 вважає причини пропуску строку прийняття ним спадщини поважними, мотивуючи їх своєю юридичною необізнаністю про існування вказаного 6-ти місячного строку, відсутністю грошових коштів, тривалою хворобою та втратою паспорту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 тричі знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні урології КЗ «ДМЛ № 7» ДОР: з 07.02.2014 р. по 13.02.2014 р. (усього 7 днів), в період з 23.06.2014 р. по 08.07.2014 р. (усього 16 днів), 26.07.2014 р. по 09.08.2014 р. (усього 15 днів), 25.06.2014 року виконано оперативне втручання в обсязі, черезміхурова аденомектомія (а.с.15), що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.14-16).

В подальшому позивач звертався до медичної установи, вже після спливу 6-ти місячного строку для прийняття спадщини, проходив лікування у стаціонарі в ДСЗП в період з 03.06.2015 р. по 16.06.2015 р. (усього 14 днів) із діагнозом атеросклероз судин н/кінцівок, ішемія н/к ІІ ст., що підтверджується випискою №363 від 16.06.2015 року із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.17).

Суд вважає безпідставними посилання позивача, як на підставу поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини юридичну необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, відсутність у нього грошових коштів.

Крім того, суд критично відноситься до твердження позивача про неможливість звернутися до нотаріальної контори протягом 6-ти місячного строку для прийняття спадщину у звязку із відсутністю у нього паспорту. Як зазначено у позовній заяві позивач дізнався у серпні 2014 року про відсутність у нього паспорту, однак в судовому засіданні позивач спростував ці обставини та пояснив, що паспорт він втратив ще у 1993 році.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_6 з приводу втрати ним паспорта громадянина СРСР серія БА 649583 виданого Норимським МВД від 1976 року, що підтверджується довідкою ОСОБА_6 Дніпродзержинського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 29.08.2014 р. № 16165 (а.с.11).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що до ОСОБА_6 із заявою з приводу втрати ним паспорту громадянина СРСР звернувся його представник ОСОБА_7, яка погодилася йому допомагати в оформленні спадщини, для чого він на її імя оформив відповідну довіреність (а.с.23).

Судом встановлено, що 29.01.2015 року позивач ОСОБА_1 отримав паспорт Російської Федерації № 51 № 6030385, строком дії до 29.01.2020 року, виданий Г/К Росії, Харків (а.с.13).

Згідно п.1, 2 глави 3 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстваюстиції Українивід 22.02.2012р. № 296/5, при вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється нотаріусом за документами, передбаченимиЗаконом.

У відповідності до ст.43 Закону України «Про нотаріат» встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Відповідно до п.п.3.23, 3.24 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстваюстиції Українивід 22.02.2012р. № 296/5, своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.

У разі якщо спадкоємець відправив нотаріусу за місцем відкриття спадщини поштою належно оформлену заяву про прийняття спадщини, а потім особисто зявився до нотаріуса і подав заяву про відмову від спадщини, нотаріус бере до уваги ту заяву, яка була зареєстрована першою у Журналі реєстрації вхідних документів.

Судом встановлено, що сторони у справі, а саме позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 мали рівні права та можливості щодо подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 При цьому саме посилання на юридичну необізнаність позивача про встановлений 6-ти місячний строк для прийняття спадщини, відсутність грошових коштів для звернення до нотаріальної контори, відсутністю паспорту, незадовільний стан здоровя не може бути безумовною підставою для визнання даних причин поважними. Суд вважає, що позивач мав змогу на протязі 6 місяців після відкриття спадщини подати нотаріусу відповідну заяву, за умови предявлення у відповідності до ст.43 Закону України «Про нотаріат» іншого документу, що замінює паспорт або направленням заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини в нотаріальну контору поштою, для чого законом не вимагається предявлення спадкоємцем паспорту, що слідує зі змісту п.2.1 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстваюстиції Українивід 22.02.2012р. № 296/5.

Таким чином, зазначені позивачем ОСОБА_1 причини пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини не є такими, що повязані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця саме на вчинення дій із прийняття спадщини, тобто не є поважними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У відповідності з положеннями ст. 88 ЦПК України у разі відмови в позові понесені позивачем судові витрати відповідачем не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Cуддя Т.О. Решетник