Постанова № 53292396, 10.11.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2523/15-п Провадження №33/773/281/15 Суддя в 1 інстанції: Войтюк Л.М. Категорія:ст.ст. 471, 472 МК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Клок О.М., з участю представника митниці Пікалюка М.С., скаржника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, жительки АДРЕСА_1, на постанову Любомльського районного суду від 08 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 7472,69 гривень з конфіскацією в дохід держави товару: тканини Material obiciowy BOSS 4, -1 шт., тканини Material obiciowy ЕРТА 24 -1 шт., загальною вагою 39,3кг., загальною вартістю 7472 гривні 69 копійок, вилученого згідно протоколу про ПМП Волинської митниці ДФС № 1281/20505/2015 від 17.09.2015 року.

ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона, 07 вересня 2015 року близько 18 години 15 хвилин, слідуючи з Республіки Польща в Україну через м/п «Устилуг» Волинської митниці ДФС автомобілем «Фіат-Дукато» реєстраційний номер НОМЕР_1, порушила порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, ввізши на територію України понад неоподатковувану норму товар, тканину: Material obiciowy BOSS 4, - 1 шт., вартістю 3490,42грн., Material obiciowy ЕРТА 24 - 1 шт., вартістю 3982,27грн., відповідно до товаросупровідних документів Tax Free for Tourists, яка знаходилась в багажному відсіку автомобіля.

Вона ж, за тих же обставин, з метою уникнення письмового декларування за встановленою формою вказаний товар, який підлягав обов'язковому письмовому декларуванню, використавши всупереч положенням ст.ст.257, 366, 374 МК України «зелений коридор» як форму декларування шляхом вчинення дій - заявила митному органу про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановленні законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України, не задекларувала за встановленою письмовою формою вказаний товар, який підлягав обов'язковому письмовому декларуванню.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині притягнення її до відповідальності за ст.472 МК України, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст.280 КУпАП не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, оскільки дана кваліфікація, за наявності в її діях порушення ст.471 МК України, є зайвою. Окрім того, на вказаному пункті пропуску важко встановити відповідні коридори, тому в її діях відсутній умисел на порушення ст.472 МК України. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України, як незаконну та необґрунтовану, провадження у справі закрити, а за ст.471 МК України накласти адміністративне стягення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень, а вилучений товар повернути для митного оформлення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_3, яка апеляцію підтримала з наведених у ній мотивів, представника митниці, який просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст.ст. 471, 472 МК України вказаних вимог закону дотримався не в повній мірі.

При цьому встановлено, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, за обставин вказаних у постанові. Даний висновок ґрунтується на досліджених судом доказах та в апеляції не оспорюється.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, також ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку, а саме - актом про проведення огляду товарів (а.с.7), контрольним талоном для проходження по «зеленому коридору» (а.с.5), фотознімками незадекларованого товару (а.с. 9-10).

Окрім того, при наданні працівникам митниці пояснень, ОСОБА_3 фактично визнала свою винуватість, дала чіткі та послідовні пояснення щодо обставин вчинених нею порушень митних правил (а.с.11).

Дана судом першої інстанції і належна оцінка іншим доказам.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що на посту тяжко визначити де «зелений» а де «червоний коридор», не заслуговують на увагу, так як остання не заперечує своєї обізнаності з правилами перетину кордону, при цьому добровільно прийняла рішення про перетин кордону по «зеленому коридору».

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, полягає у недекларуванні товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщаються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають письмовому декларуванню у разі переміщення їх через митний кордон України.

Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, суддя вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України.

У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 22, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України. При вирішенні питання про накладення стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. При цьому, суди, за наявності підстав, повинні обговорювати питання про можливість звільнення таких осіб від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення на підставі статті 22 КУпАП, згідно якої таке звільнення можливе за правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 намагалась перевезти через митний кордон товар на суму 7472,69 гривень, при цьому перевищення було лише по вазі, а не по вартості товару.

Малозначне правопорушення - це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.

Враховуючи конкретні обставини справи в їх сукупності, а саме, незначну кількість незаконно переміщуваного товару, його вартість, а також те, що від дій ОСОБА_3 тяжких наслідків не настало, вона фактично визнала винуватість у вчиненні правопорушення, оскаржувала лише кваліфікацію, вперше притягується до адміністративної відповідальності, характеризується позитивно, являється безробітною, має на утриманні дитину-інваліда, яку виховує самостійно, правопорушення вчинила у зв'язку з важким фінансовим становищем, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_3 необхідно звільнити від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення на підставі ст.22 КУпАП і обмежитись усним зауваженням.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.294, 22 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову судді Любомльського районного суду від 08 жовтня 2015 року, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України, в частині накладеного адміністративного правопорушення, скасувати.

Звільнити ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності, за вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України, на підставі ст.22 КУпАП та обмежитись усним зауваженням.

Провадження у справі закрити.

Вилучені згідно протоколу про порушення митних правил № 1281/20505/2015 від 17.09.2015 року товари, повернути ОСОБА_3 після сплати всіх митних платежів.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області О.М.Клок