Ухвала суду № 53289163, 04.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/21805/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М., При секретаріВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 03.09.2015 № 1162 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач вернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Наказом начальника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.09.2015 №1162 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» наказано організувати проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з 01.06.2012 по 30.04.2014 та податку на прибуток з 01.04.2012 по 31.12.2014 при взаємовідносинах з TOB «Лайк Трест» та TOB «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» по операціях з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг).

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві від 02.07.2015 про призначення позапланової документальної перевірки.

Відповідно до п. З Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Оскільки як зазначено вище, перевірку позивача призначено на підставі постанови слідчого в рамках кримінального провадження, отже колегія суддів не вбачає порушень відповідачем п. З Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий уповноважений: призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Згідно із ч. 3 ст. 110 Кримінального процесуального кодексу України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Отже, постанова слідчого про проведення перевірки є обов'язковою до виконання та підставою для проведення позапланової перевірки в розумінні ст. 6 Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Враховуючи, що позапланову перевірку позивача призначено в порядку Кримінального процесуального кодексу України, призначення перевірки не потребує отримання дозволу Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що перевірку позивача призначено за період більше ніж 1095 днів, проте як зазначено вище, перевірку призначено відповідно до постанови слідчого і саме в постанові визначено період необхідний для проведення перевірки. Податковий орган не наділений повноваженнями щодо коригування постанов слідчих винесених в рамках Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Зі змісту оскаржених наказів вбачається, що перевірку позивача призначено терміном 5 робочих днів, тобто відповідно до п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, що оскаржуваним наказом призначено перевірку з тих же питань та за той же період, що були предметом планової перевірки за результатом якої складено акт від 31.12.2014 №7059/26-58-22-07/31059394, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в ході планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 предметом перевірки були питання формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та питання достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 із Український державним проектно-технологічним науково-дослідним інститутом цивільної авіації «Украеропроект», TOB «Промотекс Системе», TOB «Целина».

Як зазначено вище, позапланову перевірку позивача призначено з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з 01.06.2012 по 30.04.2014 та податку на прибуток з 01.04.2012 по 31.12.2014 при взаємовідносинах з TOB «Лайк Трест» та TOB «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» по операціях з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг).

Отже, предмети планової та позапланової перевірок позивача є різними.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі оскарженого наказу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатом якої складено акт від 15.09.2015.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 23.06.1997 №2-зп по справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Також, в п. 5 рішення Конституційного суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1- 10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Враховуючи, що оскаржуваний наказ, який є актом індивідуальної дії, на час вирішення справи реалізовано, тобто такий наказ вичерпав свою дію, таким чином права позивача не можуть бути поновлені шляхом визнання протиправним такого наказу.

Отже, враховуючи, що контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 03.09.2015 №1162 не призведе до поновлення порушеного права позивача (про наявність якого він стверджує та за захистом якого він звернувся до суду), оскільки такий наказ не є юридично значимими для позивача з огляду на те, що після проведення на його підставі перевірки він вичерпав свою дію відносно позивача.

Аналогічна позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України: ухвалі від 21.04.2015 №К/800/58883/14, постанові від 19.03.2015 №К/800/3829/14, ухвалі від 10.03.2015 № К/800/54480/14, ухвалі від 27.11.2014 №К/800/52374/14 , постанові від 27.11.2014 №К/800/37227/14, ухвалі від 29.09.2015 року у справі № 810/5193/13-а.

Належним способом захисту прав позивача в даному випадку є оскарження податкового повідомлення-рішення прийнятого на підставі вказаного акту перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Собків Я.М.

Ключкович В.Ю.