Рішення № 53285795, 04.11.2015, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/593/15-ц

№/п 2/317/694/2015

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - ГРОМОВОЇ І.Б.,

при секретарі Гаврюшиної В.І.

за участю прокурора: Тихонської Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до Запорізької районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпоряджень в частині державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними в частині та витребування земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Запорізького районного суду Запорізької області звернувся прокурор району. Позовні вимоги прокурором були уточнені, в остаточному вигляді яких прокурор зазначив, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації № 2/169 від 06.10.2004 року у порушення вимог ст.ст. 17, 53, 54 Земельного кодексу України та ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» надано у приватну власність відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на яких розташовані кургани: НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 курганного могильника НОМЕР_8, який є об'єктом культурної спадщини. Так, на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_3 площею 3,8598 га, яка передана ОСОБА_1, знаходиться курган НОМЕР_5 площею 0,0921 га, курган НОМЕР_7 площею 0,0335 га, курган НОМЕР_6 площею 0,0429 га знаходиться посередині зазначеної ділянки та ділянки кадастровий номер НОМЕР_4, переданої ОСОБА_2 Так, на ділянці кадастровий номер НОМЕР_3 курган НОМЕР_6 займає площу 0,0406 га, на ділянці кадастровий номер НОМЕР_4 займає площу 0,0023 га. Курганний могильник (охоронний НОМЕР_8) розташований за 4,5 км на північний захід від північно-західної околиці с. Нижня Хортиця Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області та складається з 3 курганів. Вказаний курганний могильник взято під охорону відповідно до рішення Виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів «Про упорядкування списку пам'яток археології місцевого значення та затвердження їх охоронних зон» № 161 від 11.03.1996.

У подальшому, на підставі вказаного розпорядження 20.10.2004 року ОСОБА_1 видано державний акт серії НОМЕР_9 на право власності на земельну ділянку, акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 98.

Також, на підставі вказаного розпорядження 20.10.2004 року ОСОБА_2 видано державний акт серії НОМЕР_10 на право власності на земельну ділянку, акт зареєстровано за № 99.

Водночас, на зазначених земельних ділянках знаходяться всі три кургани курганного могильника, які є об'єктами культурної спадщини, археологічними пам'ятками місцевого значення.

У документі, який посвідчує право власності на пам'ятку, обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.

Проте, у державних актах на право власності на земельні ділянки, виданих відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кургани НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 курганного могильника НОМЕР_8, який є об'єктом культурної спадщини не зазначені.

Згідно з ситуаційною схемою, виконаною Запорізькою регіональною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру» площа кургану НОМЕР_5 складає 0,0921 га, площа кургану НОМЕР_6 становить 0,0429 га, а площа кургану НОМЕР_7 становить 0,0335 га.

Відповідно до звіту про незалежну грошову оцінку пам'ятки археології - курганного могильника НОМЕР_8, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3, грошова оцінка кургану НОМЕР_5 станом на 01.09.2013 року складає 1 067 130,44 грн., оцінка кургану НОМЕР_6 становить 1 066 970,70 грн., оцінка кургану НОМЕР_7 складає 966 668,52 грн.

Перевірку дотримання вимог земельного законодавства також проведено Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області за результатами якої складено акт від 15.01.2014 року.

Крім того, за результатами обстеження курганного могильника (охоронний НОМЕР_8) Комунальним закладом «Запорізький обласний центр охорони культурної спадщини» Запорізької обласної ради 11.01.2014, за участю представників Запорізької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» та Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, складено акт технічного обстеження сучасного стану пам'ятки археології.

Відповідно до вказаного акта курган НОМЕР_5, курган НОМЕР_6 та курган НОМЕР_7 (охоронний НОМЕР_8) являють собою земляні насипи округлої форми з рівномірно пологими схилами (координати кургану НОМЕР_5: WGS-84 47о47'185"Пн. 35о 03'820"C.; координати кургану НОМЕР_6: WGS-84 47о47'173"Пн. 35о 03'781"C.; координати кургану НОМЕР_7: WGS-84 47о47'10.54"Пн. 35о 3'41.76"C.). Поверхня насипу курганів НОМЕР_5, 2 задернована, поверхня насипу кургану НОМЕР_7 піддається сільськогосподарській обробці шляхом розорювання.

Прокурор вважає, що спірне розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації винесено з перевищенням наданих органу державної влади повноважень.

Зважаючи на викладене, прокурор звернувся до суду із вказаною позовною заявою за захистом порушених прав держави, в якій просить суд:

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 2/169 від 06.10.2004 року щодо надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 3,8598 га, в частині надання земельних ділянок, на яких розміщені курган НОМЕР_5 площею 0,0921 га, курган НОМЕР_7 площею 0,0335 га та частина кургану НОМЕР_6 площею 0,0406 га курганного могильника (охоронний НОМЕР_8), загальною площею 0,1662 га.

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 2/169 від 06.10.2004 року щодо надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 3,8597 га, в частині надання земельної ділянки, на якій розміщена частина кургану НОМЕР_6 площею 0,0023 га.

- визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_9, виданий 20.10.2004 року ОСОБА_1 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 площею 3,8598 га в частині права власності на земельні ділянки, на яких розміщені курган НОМЕР_5 площею 0,0921 га, курган НОМЕР_7 площею 0,0335 га та частина кургану НОМЕР_6 площею 0,0406 га курганного могильника (охоронний НОМЕР_8), загальною площею 0,1662 га.

- визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_10, виданий 20.10.2004 ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4 площею 3,8597 га в частині права власності на земельну ділянку, на якій розміщена частина кургану НОМЕР_6 площею 0,0023 га.

- витребувати у ОСОБА_1 (інн - НОМЕР_1) та зобов'язати його повернути земельні ділянки на яких розміщені курган НОМЕР_5 площею 0,0921 га, грошова оцінка якого складає 1 067 130,44 грн., курган НОМЕР_7 площею 0,0335 га, грошова оцінка якого складає 966 668,52 грн. та частина кургану НОМЕР_6 площею 0,0406 га, грошова оцінка якого складає 1 066 970,70 грн. курганного могильника (охоронний НОМЕР_8), що розташовані в межах території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022504).

- витребувати у ОСОБА_2 (інн - НОМЕР_2) та зобов'язати його повернути земельну ділянку на якій розміщена частина кургану НОМЕР_6 площею 0,0023 га, грошова оцінка якого складає 1 066 970,70 грн. курганного могильника (охоронний НОМЕР_8), що розташована в межах території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022504).

В судовому засіданні прокурор Тихонська Є.М. підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити. Додатково зазначила, що про вищезазначені порушення вимог земельного законодавства під час надання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у власність земельних ділянок, прокуратурі Запорізького району та позивачу стало відомо після проведення 15.01.2014 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої інспектором Державної інспекції сільського господарства в області складено відповідний акт перевірки. У зв'язку з чим, просила суд визнати поважним пропуск строку позовної давності відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України. Пояснити чому прокуратурою не було подано позову до суду раніше, прокурор не змогла.

Представник Запорізької обласної державної адміністрації до суду не з'явився, надав письмові пояснення, відповідно до яких вбачається, що позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Однак 17.07.2015 р. до канцелярії суду від Запорізької обласної адміністрації надійшло клопотання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду відповідно до якого вбачається, що Запорізької обласної адміністрації дізналась про подачу позову від свого імені 26.05.2015 року із отриманної копії позовної заяви прокурора та її уточнень.

Представник відповідача в особі Запорізької районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи. до суду надав заяву про визнання позовних вимог прокурора, просив суд розглядати за відсутності представника.

Представник третьої особи був також викликаний в судове засідання, однак до суду не з'явився про день та час слухання був повідомлений своєчасно та належним, про що свідчать матеріали справи, заяв та клопотань не надавав.

В судовому засіданні також були присутні відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які проти позову прокурора заперечували, надали до суду заяву про застосування строків позовної давності у зв'язку з тим, що з моменту винесення розпорядження та видачі державних актів до моменту звернення прокуратурою до суду із відповідним позовом пройшло вже більше ніж десять років. Законодавством встановлений певний строк, протягом якого особа може звернутись за захистом свого права або/та інтересу. Тому відповідачі просили суд відмовити в позові прокурору Запорізького району Запорізької області.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення сторін, приходить до висновку, що позов прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної адміністрації є таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

06.10.2004 року розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації №2/169 було надану у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3 площею 3,8598 га - передана ОСОБА_1, а земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4, переданої ОСОБА_2

На підставі вказаного розпорядження 20.10.2004р. ОСОБА_1 видано державний акт серії НОМЕР_9 на право власності на земельну ділянку, акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 98 та 20.10.2004 р. ОСОБА_2 видано державний акт серії НОМЕР_10 на право власності на земельну ділянку, акт зареєстровано за № 99.

З цього часу особи вільно та відкрито володіють, користуються та розпоряджаються вказаними земельними ділянками, обробляють їх, отримують врожай.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У справі, яка є предметом розгляду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили про застосування позовної давності.

Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 ЦК України зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено.

Цей Закон набрав чинності 15 січня 2012 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Проте положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Саме з таких міркувань виходить суд у справі, яка є предметом розгляду, застосовуючи наслідки спливу позовної давності, зазначивши, що до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність, яку заявник пропустив без поважних причин. Дія Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки цей Закон прийнято після спливу позовної давності.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-178-15цс, у випадку пред*явлення позову особою, право якої порушене, так і в разу пред*явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до судук із заявою про захист державних інтересів.

А тому суд приходить до висновку, що помилково визначати початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокурором порушень земельного законодавства під час здійснення прокурором перевірки. Відомості про прийняття розпоряджень, видачу та оформлення державних актів на землю з 2004 року не були для прокурора недосяжними та закритими.

За таких обставин підстави для задоволення заяви прокурора Запорізького району відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, 257, 261 ЦК України, Правовою позицією Верховного Суду України у справі за № 6-68 цс15, правовим висновком Верховного Суду України у справі № 6-178-15цс

В И Р І Ш И В:

В позові прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до Запорізької районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпоряджень в частині державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними в частині та витребування земельних ділянок - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя І.Б. ГРОМОВА