Ухвала суду № 53282916, 03.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 р. Справа № 814/1522/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Шеметенко Л.П.при секретаріБерекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ КОР-БУД" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2014 року № 0023682208 і № 0023672208, -

встановиЛА:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ді Кор-Буд", звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2014 р. № 0023672208 і № 0023682208.

Суд першої інстанції своєю постановою від 16 червня 2015 року адміністративний позов задовольнив.

Скасував податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.12.2014 р. № 0023672208 і № 0023682208.

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у листопаді-грудні 2014 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 05.12.2014 р. № 962/14-03-22-08/34510974.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2014 р. № 0023672208 на суму 1207644,00 грн. і № 0023682208 на суму 909801,00 грн.

За період, що перевірявся відповідачем, позивач мав господарські відносини з наступними контрагентами, взаємовідносини з якими визнані відповідачем безтоварними: ТОВ "Віді-Пром" - договір поставки будматеріалів від 01.09.2012 р. № 78; ТОВ "М-Центр-1" - договір від 01.11.2012 р. про надання автотранспорту з водієм; ТОВ "Профінструмент-Україна" - договір поставки бетономішалки та електрогенераторної установки від 01.07.2012 р. № 01/07; ТОВ "Діомед Інвест" - договір від 03.01.2013 р. № 03/01 на виконання ремонтних робіт; ТОВ "Соладей-Україна" - договір поставки від 20.05.2013 р. № 20/05/13; ТОВ "Опт-Трейдінг" - договір підряду від 10.06.2013 р. № 322 на реконструкцію покрівлі житлового будинку; ПП фірма "Вант Плюс" - договори підряду від 02.07.2013 р. № 78 і від 01.10.2013 р. № 01/10/13 на капітальний ремонт приміщення комплексу "Шамбала"; ТОВ "Єдине Транспортне Агентство" - договір поставки будматеріалів від 27.09.2013 р.; ТОВ "Мега-Проект" - договори підряду від 21.10.2013 р. № 21/10/13 (ремонтні роботи), від 09.12.2013 р. № 09/12/13 (капітальний ремонт дошкільного навчального закладу), від 12.12.2013 р. № 12/12/13 (ремонтні роботи); ПП "Техмащсервіс" - договір поставки від 01.11.2013 р. № 01/11/13; ТОВ "Промлай" - договір поставки від 02.12.2013 р. № 02/12; ТОВ "Тех-Трейдінг" - договір підряду від 20.01.2014 р. № 20/01/14 на будівництво об'єкта; ТОВ "Блюмбо Україна" - договір підряду від 24.02.2014 р. № 24/02/14 на будівництво об'єкта; ТОВ "Кімік" - договір оренди будівельних машин, механізмів та іншої техніки від 17.01.2014 р. № 27, договір підряду від 03.04.2014 р. № 15 на будівництво об'єкта; ТОВ "Укр-Маркет-Постач" - договір поставки будматеріалів від 02.06.2014 р. № 02/06; ТОВ "Гермес" - договір підряду від 03.06.2014 р. № 03/06 і № 03/06-01 на виконання робіт з вентиляції та кондиціонування приміщень Южноукраїнської АЕС.

Позивач є будівельним підприємством, яке має відповідну ліцензію. З метою своєчасного проведення будівельних робіт позивач залучав до виконання договірних зобов'язань субпідрядників. Отримання придбаних матеріалів та виконання робіт підтверджується і самим відповідачем і відносинами позивача з контрагентами-покупцями.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивач надав письмові договори, видаткові та податкові накладні, акти надання послуг, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт. Зазначені первинні бухгалтерські документи досліджувалися також відповідачем і відображені в акті перевірки.

Висновки ДПІ щодо безтоварності операцій позивача ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок (ТОВ "Віді-Пром", ТОВ "М-Центр-1", ТОВ "Діомед Інвест", ТОВ "Соладей-Україна", ТОВ "Опт-Трейдінг", ПП фірма "Вант Плюс", ПП "Техмащсервіс", ТОВ "Промлай", ТОВ "Тех-Трейдінг", ТОВ "Блюмбо Україна") та актах документальних перевірок (ТОВ "Профінструмент-Україна", ТОВ "Єдине Транспортне Агентство", ТОВ "Мега-Проект").

З даного приводу слід зазначити, що єдиною обставиною, яку може підтверджувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки (складення якого не передбачено ані нормами ПК України, ані затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок), - це непроведення зустрічної звірки. Отже, вказаний акт не є носієм інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Акти перевірок, на які посилається відповідач, не містять дослідження операцій контрагентів безпосередньо з позивачем.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. в п. 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вищий адміністративний суд України (постанови від 14.11.2012 р. по справі № 2а-9864/11/2670; від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470) зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

У своєму листі від 02.06.2011 р. № 11/13-11 Вищий адміністративний суд України роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В інформаційному листі від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Крім того, відповідач вказав на наступні підстави визнання безтоварними операцій позивача: - невизначеність умов поставки та порядку переходу права власності в розумінні Інкотермс 2010; - відсутність причетності директора до господарської діяльності контрагента позивача, з огляду на що, підписані від його імені документи недійсні; - надані позивачем документи не відкривають суті отриманих послуг; - до перевірки не надано додаткові угоди, рахунки-фактури, які є невід'ємними складовими договору; - в договорах не зазначено кількість фахівців, їх кваліфікацію, умови відрядження до об'єкту будівництва в інших населених пунктах; - в актах здачі-прийому робіт не зазначено адреси об'єктів будівництва, на яких були використані орендовані машини та механізми; - не надано первинні бухгалтерські документи, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей, зокрема, товарно-транспортних накладних; - відсутність первинних документів про відрядження директора до місця реєстрації контрагентів.

Проте, перелічені обставини не є беззаперечним доказом безтоварності операцій позивача. Недоліки в оформленні документів не означають їх недійсність. Кримінальні провадження стосовно фіктивного підприємництва контрагентів позивача не порушені, а відтак пояснення директорів не є належними доказами. Відповідач зазначає про відсутність даних, які взагалі не є істотними умовами договору (кількість фахівців, їх кваліфікацію, умови відрядження).

Відсутність товарно-транспортних накладних позивач аргументує тим, що їх оформлення не є обов'язковим згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207. Придбаний позивачем товар перевозився орендованим транспортом.

Керівник позивача розраховувався особисто за придбані товари та надані послуги готівковими коштами, звітуючи потім перед товариством про використання коштів. Керівники підприємств-контрагентів видавали квитанції до прибуткових касових ордерів. Оформлення відрядження є правом керівника та не може бути підставою для відповідальності товариства.

Крім того, стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Укр-Маркет-Постач" і ТОВ "Гермес" наказ на проведення перевірки взагалі не видавався, а відтак, відповідач протиправно включив висновки щодо вказаних контрагентів до акту перевірки.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстрі податкових накладних.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ КОР-БУД" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2014 року № 0023682208 і № 0023672208 - підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ КОР-БУД" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2014 року № 0023682208 і № 0023672208, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Л.П. Шеметенко