Постанова № 53281565, 03.11.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р. Справа № 809/2438/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мигалюка Ю.В.

секретаря Ткачук О.П.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, №0000192202 від 16.01.2015 року та № НОМЕР_3, №0000772202 від 06.04.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідач протиправно, на підставі помилкового висновку щодо нереальності та безтоварності договорів укладених між позивачем та Приватним підприємством «Троник», ТОВ «Атака», ТВО «ТВО «Східбуд», Приватним підприємством «Словенія Плюс», ТОВ «Торгово-закупівельне підприємство «ТОРГСЕРВІС», ТОВ «Автобізнесгруп» та ТОВ «Завод Днепросталь» оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначив додаткові зобовязання зі сплати податку на прибуток та по податку на додану вартість. Зазначив, що висновки податкового органу з посиланням на акти зустрічної перевірки контрагентів позивача є неправомірними, оскільки укладені правочини є реальними, в судовому порядку не визнані недійсними. На підтвердження даних фактів подав відповідні копії первинних документів. Зазначив що акти зустрічних перевірок не можуть бути достатніми доказами щодо прийняття висновку нереальності здійснення господарської діяльності та безтоварності операцій. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, подав суду письмове заперечення, в якому проти позову заперечив, просив відмовити. У запереченні зазначив, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року позивачем занижено суму податку на прибуток, податку на додану вартість, порушено податкове законодавство при здійсненні операцій суми яких відображені у складі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по окремих постачальниках. Висновок податковим органом зроблено на підставі матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача, відповідно до яких встановлено відсутність фактичного постачання товарів та послуг через проведення податковим органом зустрічних заходів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності. Вказав, що згідно витягу з кримінального провадження щодо службових осіб позивача порушено кримінальну справу за ознаками ст.212 ч.1 КК України (за фактом умисного ухилення від сплати податків).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, взявши до уваги письмове заперечення представника відповідача, дослідивши докази суд прийшов до висновку що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» зареєстроване як юридична особа, є платником податку на прибуток, податку на додану вартість.

Відповідачем у відповідності до п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 глави 8 Податкового кодексу України, відповідно до платну графіку та наказу від 30.10.2014 року №1578 проведена виїзна планова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки 24.12.2014 року складено акт за №7/09-15-22-02/313655435, яким встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57, пп. 138.1.1 п. 138.1. п. 138.2. п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 1.2 п.1. пп. 2.1 ті. 2. н. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2013 рік на 381 193,00 грн. та збільшено суму авансового платежу з податку на прибуток за період з березня по листопад 2014 року на суму 285 895,0 грн., в тому числі за березень 2014 року в сумі 31 766.0 грн., за квітень 2014 року 31 766.0 грн., травень 2014 року 31 766,00 грн., червень 2014 року - 31766,00 грн., липень 2014 року 31 766 грн., серпень 2014 року 31 766 грн., вересень 2014 року 31 766 грн., жовтень 2014 року 31 766 грн., листопад 2014 року 31 766 грн.; а також п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 п. 201.1. п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2, п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 261 202,00 грн., в тому числі за лютий 2013 року - 2709.00 грн., березень 2013 року - 7335.00 грн., квітень 2013 року 31 215.00 грн., травень 2013 року 53 288,00 грн., червень 2013 року -65 133,00 грн., липень 2013 року 74 709.00 грн., серпень 2013 року 21 589.00 грн., вересень 2013 року - 4744,00 грн., жовтень 2013 року - 2480.00 грн.

ДПІ у м. Івано-Франківську за розглядом акту перевірки від 24.12.2014 року № 7/09-15-22-02/313655435 та з врахуванням відповіді на заперечення до акту перевірки прийнято та направлено ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» податкові повідомлення - рішення від 16.01.2015 року №0000172202 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 571 789,5 грн., в тому числі 381 193 грн. за основним платежем та 190 596.5 грн. за штрафною санкцією, №0000182202 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 387 739.5 грн., в тому числі 258 493 грн. за основним платежем та 129 246,5 грн. за штрафною санкцією, №0000192202 про визначення грошового зобов'язання по авансових платежах з податку на прибуток в сумі 428 841.0 грн., в тому числі 285 894 грн. за основним платежем та 142 947 грн. за штрафною санкцією (т.1 а.с.21-23).

06.04.2015 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000792202, яким позивачу визначено податок на прибуток на загальну суму 47 649 грн., в тому числі 31 766 грн. основного платежу та 15 883 грн. за штрафними фінансовими санкціями та №0000772202, яким визначено податок на додану вартість в сумі 3000 грн., в тому числі 2000 грн. основного платежу та 100 грн. за штрафними фінансовими санкціями (т.1 а.с.24-25).

За наслідками адміністративного оскарження позивачем дані податкові повідомлення-рішення не скасовані (т.2 а.с.237-250).

В акті перевірки від 24.12.2014 року № 7/09-15-22-02/313655435 посадовими особами контролюючого органу зазначено, що перевіркою повноти визначення ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року встановлено їх завищення в загальні сумі 2 006 279,00 грн., зокрема завищено задекларовані суб'єктом господарювання показники: у рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в сумі 1239996.00 грн., в тому числі амортизаційні відрахування на 67625 грн.: у рядку 06.4 Декларації «інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» в сумі 766 283 грн. Так, в акті від 24.12.2014 року № 7/09-15-22-02/313655435 вчинено запис, що в ході проведення перевірки встановлено порушення ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» податкового законодавства при здійсненні операцій, суми яких відображені у складі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), зокрема по взаємовідносинах з наступними постачальниками: Приватним підприємством «Троник», ТОВ «Атака», ТВО «ТВО «Східбуд», Приватним підприємством «Словенія Плюс», ТОВ «Торгово-закупівельне підприємство «ТОРГСЕРВІС», ТОВ «Автобізнесгруп» та ТОВ «Завод Днепросталь». Зазначено що операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно є безтоварними, оскільки у постачальників відсутні у достатній кількості трудові ресурси, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому є безтоварними.

Внаслідок цього складено висновок, що в порушення пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.138.2, п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2. п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування декларації з податку на прибуток включено витрати за безтоварними операціями з вищезазначеними постачальниками, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 1 172 371,21 грн.

Крім того, перевіркою встановлено (акт від 24.12.2014 року № 7/09-15-22-02/313655435), що згідно даних бухгалтерського обліку на ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» по кредиту рахунку 654«Розрахунки по пільгових пенсіях» обліковується заборгованість станом на 01.01.2013 р. в сумі 477 206,66 грн., станом на 31.12.2013 р. в сумі 1243491.70 грн. по відшкодуванню Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» та пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 р.

Листом №5989/04 від 03.12.2014 року Управлінням Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську надана інформація щодо визначених помісячних сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилалися товариству до 20-го січня 2013 року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій, а саме нараховано протягом 2013 року 1128727.8 грн., сплачено товариством 362443,01 грн. Також, у листі №5989/04 від 03.12.2014 р. Управлінням Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську зазначено, що кошти в сумі 362 443,01 грн., які були сплачені товариством на протязі 2013 року (березні, червні та серпні 2013 року), зараховані в погашення визначених на протязі 2013 року помісячних сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 р.

Враховуючи вищенаведене, протягом періоду з 01.01.2013р. по 31.12.2013 р. ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» проведено відшкодування Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» та пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 362443,01грн., проте, на порушення вимог підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу платником податку по рядку 06.4.14 «відшкодування Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» та пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»» Додатку ІВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік включено витрати в сумі 1128726 грн.(з них 766282.99 грн. не відшкодовано), внаслідок чого встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік всього в сумі 766283 грн. (1128726 грн,- 362443,01грн.) .

Крім того, в акті зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника

нарахованих амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у таблиці №1 «Нарахування амортизації за звітний період» додатку АМ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік та у рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в сумі 67625 грн. У ході проведення перевірки встановлено, що ПрАТ«Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» на порушення вимог пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу здійснювалося нарахування амортизації об'єктів З та 4 груп, які протягом періоду з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року не використовувалися в господарській діяльності платника податку, на загальну суму 67625 грн., в наслідок чого встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у таблиці №1 «Нарахування амортизації за звітний період» додатку АМ до Податкової декларації за 2013 рік та у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» цієї Декларації всього в сумі 67625 грн.

Як наслідок перевіркою повноти визначення ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року встановлено його заниження всього у сумі 381 193.00 грн.

Також, в акті від 24.12.2014 року № 7/09-15-22-02/313655435 зазначено, що у декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» у рядку 11 «Загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) рік» відобразило податок на прибуток в сумі 210 232 грн., відповідно авансовий внесок за період з березня 2014 року по лютий 2015 року становив 17519,0 грн. (210332,0 грн.). Проведеною перевіркою в результаті допущених товариством порушень податкового законодавства було встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік в сумі 381 193 грн., в результаті чого відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу підлягають збільшенню авансові платежі з податку на прибуток за період з березня по листопад 2014 року на суму 285895,0 грн., в тому числі за березень 2014 р. в сумі 31766,0 грн., за квітень 2014р. в сумі 31766.0 грн., травень 2014р. в сумі 31766.00 грн., червень 2014р. в сумі 31766,00 грн., липень 2014р. в сумі 31766.00 грн.. серпень 2014р. в сумі 31766,00 грн.. вересень 2014р. в сумі 31766.00 грн., жовтень 2014р. в сумі 31766,00 грн., листопад 2014р. в сумі 31766.00 грн.

Крім того, ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» в порушення п. 185.1 ст.1 85, п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 п. 201.1. п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2 п.1. пп. 2.1 п. 2. п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013 року завищено суму податкового кредиту Декларацій з податку на додану вартість на 258 493,00 грн., в тому числі за березень 2013 року в сумі -7335.00 грн., квітень 2013р. в сумі - 31215,00 грн., травень 2013р. в сумі - 53288.00 грн., червень 2013р. в сумі - 65133,00 грн., липень 2013р. в сумі - 74709.00 грн., серпень 2013р. в сумі - 21589,00 грн., вересень 2013р. в сумі - 4744,00 грн., жовтень 2013р. в сумі - 2480,00 грн. по операціях із придбання товарно-матеріальних цінностей від вищевказаних контрагентів, які не мали реального товарного характеру, так як не встановлено факту передачі та отримання ТМЦ, а отже є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно є безтоварними. Як наслідок перевіркою повноти нарахування ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» податку на додану вартість, з врахуванням встановлених перевіркою порушень по формуванню податкових зобов'язаннях та податкового кредиту за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013 року встановлено його заниження в сумі 261 202,00 грн., в тому числі за лютий 2013р. в сумі - 2709,00 грн., березень 2013р. в сумі - 7335.00 грн., квітень 2013р. в сумі -31215,00 грн., травень 2013р. в сумі - 53288,00 грн., червень 2013р. в сумі - 65133,00 грн., липень 2013р. в сумі - 74709,00 грн., серпень 2013р. в сумі - 21589.00 грн., вересень 2013р. в сумі - 4744,00 грн., жовтень 2013р. в сумі - 2480.00 грн.

Судом встановлено, що висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на встановленні відповідачем під час перевірки використаних актів перевірки даних постачальників про проведення аналізу їх діяльності та встановлення відсутності фактичного постачання товарів та послуг через ненадання для перевірки первинних документів та інших проведених податковим органом заходів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності (Приватне підприємство «Троник», ТОВ «Атака», ТВО «ТВО «Східбуд», Приватним підприємством «Словенія Плюс», ТОВ «Торгово-закупівельне підприємство «ТОРГСЕРВІС», ТОВ «Автобізнесгруп» та ТОВ «Завод Днепросталь») (т.3 а.с.16-86).

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно, в порушення норм Податкового кодексу України порушено норми податкового законодавства.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платниками податку на прибуток з числа резидентів є субєкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням окремих обмежень.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та перевіряючи вказані рішення субєкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем необґрунтованих рішень, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх звязок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено що між даними постачальниками та позивачем були укладені відповідні угоди, виконання яких було підтверджено придбанням товарів згідно податкових та видаткових накладних, проведенням оплат за товарно-матеріальні цінності, дорученнями уповноваженим особам на право отримання товарно-матеріальних цінностей, прихідними ордерами, картками складського обліку та замовлень форми Ф21М, надано копії договорів щодо виконання підрядних робіт по ремонту і модернізації залізничних транспортних засобів, видаткових накладних, щодо ПП «Троник» (т.1 а.с.144-149-251, т.2 а.с.1,52,94,126-138), щодо ТОВ «Атака» (т.2 а.с.174-224), щодо ТВО «ТВО «Східбуд» (т.1 а.с.87-143), щодо ПП «Словенія Плюс» (т.1 а.с.64-72), щодо ТОВ «Торгово-закупівельне підприємство «ТОРГСЕРВІС» (т.2 а.с.143-173), щодо ТОВ «Автобізнесгруп» та ТОВ «Завод Днепросталь» (т.1 а.с.79-86).

Судом встановлено, що необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів (робіт, послуг) у постачальників є в наявності у позивача та копії містяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд перевіряючи реальність господарських операцій, визначених угодами, що укладені між позивачем та його контрагентами прийшов до висновку, що твердження податкового органу щодо нереальності та безтоварності здійснення господарських операцій не відповідає дійсності.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність даних господарських операцій, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому суд зазначає, що обставини, коли контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Посилання представника відповідача на факт порушення кримінальної справи, за ознаками злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, суд не приймає до уваги, так як лише вирок суду, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України може встановлювати обставини по справі.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб) є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Представником відповідача не надано доказів того, що на момент проведення перевірки та розгляду справи були прийняті такі судові рішення і вони набрали законної сили.

Посилання на акти зустрічних перевірок не є достатнім доказом щодо прийняття рішення про безтоварність операцій чи їх відсутність.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та правомірно включено суми податку на додану вартість сплачені контрагенту у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В матеріалах справи відсутні докази обставин, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є субєктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в звязку з несплатою ним сум податкових зобовязань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобовязань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником відповідача, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності субєктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як субєктом владних повноважень, не було надано суду постанови про визнання винними відповідальних осіб контрагентів у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку податкових органів щодо безтоварності операцій укладених між позивачем та його контрагентами та, як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене є протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення.

При цьому суд звертає увагу на те, що рішенням відповідача від 01.04.2015 року погоджено застосування податкового компромісу з податку на прибуток за заявою про компроміс позивача та визначено що податковий компроміс може бути застосовано по податковому повідомленню-рішенню від 16.01.2015 року №0000172202 по податку на прибуток що складає 158 442,52 грн., що фактично узгоджено з позивачем, а тому позов підлягає частковому задоволенню, в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, з урахуванням даного рішення від 01.04.2015 року (т.25 а.с.230).

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № НОМЕР_1 від 16.01.2015 року в частині визначення грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 413 346,98 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № НОМЕР_2 від 16.01.2015 року щодо визначення грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 387 739,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № НОМЕР_4 від 16.01.2015 року щодо визначення грошового зобовязання по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 428 841 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № НОМЕР_5 від 06.04.2015 року щодо визначення грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 3 000 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № НОМЕР_3 від 06.04.2015 року щодо визначення грошового зобовязання по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 47 649 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 09.11.2015 року.

Суддя(підпис) Мигалюк Ю.В.