Постанова № 53281185, 12.04.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/2013/12 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Взаємодія" до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Взаємодія" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 за № НОМЕР_1.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/2013/12 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.02.2012.

У звязку з неявкою сторін та необхідністю отримання додаткових доказів у розгляді справи оголошувалася перерва до 19.03.2012

20.03.2012 від представників позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, представники сторін до судового засідання, призначеного на 19.03.12 не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду у порядку письмового провадження, а поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган, перевищуючи свої службові повноваження, вчинив дії, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Так, на думку позивача, висновки, викладенні за результатами перевірки в акті від 05.12.2011 за №6842/230/24433198 є недостовірними, в результаті чого позивачу неправомірно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11381,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2845,25 грн.

Представник відповідача в наданих письмових запереченнях № б/н від 24.02.2012, стверджує, що в ході перевірки ТОВ "Взаємодія" було встановлено порушення п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідач зазначає, що підприємством в жовтні 2008 року було безпідставно списано, проте не використано у господарській діяльності товарно-матеріальні цінності на суму 56906,00 грн., що мало наслідком завищення податкового кредиту за листопад 2008 року на суму 11381,20 гривень.

Дослідивши всі документи і матеріали, чинне законодавство, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Взаємодія" зареєстровано Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 15.10.1996, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №568797, та перебуває на податковому обліку в Центральній МДПІ.

На підставі наказу Центральної МДПІ від 21.11.2011 за №1118 та постанови прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська, згідно абз. 1,3,5 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п..п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), у період з 22.11.2011 по 30.11.2011 службовими особами Центральної МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Взаємодія» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2011.

Результати перевірки оформлено актом від 05.12.2011 за №6842/230/24433198 (далі акт перевірки), належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи. (а.с.12 )

На підставі акта перевірки, Центральною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.12.2011 за № НОМЕР_1, яким визначено суми податкових зобовязань за основним платежем по податку на додану вартість на суму 11381,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2845,25 грн, усього 14226,25 гривень

Як вбачається з акту перевірки (п. 3.4.2 акту) підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки судження податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість ", оскільки, як вважає відповідач, ТОВ «Взаємодія» в жовтні 2008 року було безпідставно списано, але не використано в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей на суму 56 906,00 грн.

Так, перевіркою правомірності включення податкових накладних до складу податковою кредиту за жовтень - грудень 2008 року встановлено, що згідно наданим для перевірки первинним документам, (даними бухгалтерського обліку) надходження товарів (робіт, послуг) в жовтні 2008 року на підприємстві складають:

-отримано ремонтних матеріалів на суму 279121,89 грн. (без ПДВ), які оприбутковано по бухгалтерському обліку як Кт 631 Дт 205 - 279121,89 грн.;

-здійснено інші роботи, послуги (в тому числі підрядні роботи) на суму 80373,31 грн. (без ПДВ), які оприбутковано як Кт 63 Дт 84 - 80373,31 грн.;

- послуги банку, які включаються до складу витрат як Кт 31 Дт 84 в жовтні складають 571,69 грн. (не оподатковуються ПДВ).

До складу податкового кредиту наявні суми ПДВ по отриманим товарам (роботам послугам) за жовтень 2008 року включені в повному обсязі, що підтверджується даними податкової звітності та не заперечується відповідачем. При цьому, актом перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року було включено суму 42922,50 грн., а за листопад 2008 року 27368,83 гривень.

В подальшому, перевіркою правомірності та повноти використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності підприємства за 4 квартал 2008 року встановлено, що згідно даним первинних документів, загальна сума придбаних в 4 кварталі 2008 року товарів (матеріалів) для використання в господарській діяльності, складає 496 167,99 грн, а саме: за жовтень 2008 року - 279 121,89 грн, за листопад 2008 року - 120 186,48 грн., за грудень 2008 року - 96 859,62 грн.

Списання товарно-матеріальних цінностей проводилось підприємством у 4 кварталі 2008 року, згідно даним бухгалтерського обліку, на загальну суму 509 236,64 грн., зокрема на рахунок 80 «Матеріальні витрати» за жовтень 2008 року - 287 611,29 грн, за листопад 2008 року - 119 349,38 грн., за грудень 2008 року - 102 028,88 грн.

Зважаючи на те, що залишки ремонтних матеріалів по бухгалтерському рахунку 205 «Будівельні матеріали» станом на 01.10.08 склали 87 209,52 грн., з урахуванням сум, наведених вище та відображених по бухгалтерському обліку як придбання та списання (використання), залишок ТМЦ станом на 31.12.2009 склав 74 140,87 грн.

Перевіркою правомірності списання ТМЦ на витрати підприємства та повноти підтвердження операції первинним документами встановлено, що в результаті співставлення сум витрат на списання, відображених по рахунку 205 «Будівельні матеріали» з первинним документами, наданими підприємством для перевірки правомірності використання придбаних ТМЦ в господарській діяльності, виявлено, що фактичне використання (списання) ТМЦ за 4 квартал 2008 року, підтверджене первинним документами, складає 451 592,27 грн., в тому числі:

-жовтень 2008 року - 230 705,01 грн.

-листопад 2008 року - 119 349,38 грн.

-грудень 2008 року - 102 028,88 грн.

Тобто, згідно наданим для перевірки первинним документам, фактичне використання ТМЦ в господарській діяльності підприємства за жовтень 2008 року складає 230 705 грн, замість 287 611 грн., відображених в бухгалтерському обліку. В результаті чого, в жовтні 2008 року (та відповідно в 4 кварталі 2008 року) використання ТМЦ в господарській діяльності, списане по бухгалтерському обліку, але не підтверджене первинними бухгалтерськими документами, складає 56 906,00 грн.

Зважаючи на те, що підприємством в жовтні 2008 року списано, але не використано в господарський діяльності ТМЦ в сумі 56 906 грн., та враховуючи те, що податковий кредит на придбання ТМЦ за жовтень 2008 року відображено частинами, а саме: за жовтень 2008 - 42 922,50 грн. та за листопад 2008 - 27 368,83 грн., підприємством було включено до податкового кредиту за листопад 2008 року суму 11381,00 грн. (56906,00 x 20% = 11381,20).

На підставі п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " податковим органом занижено податок на додану вартість в листопаді 2008 року на суму 11381,20 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Взаємодія" скористалось правом на адміністративне оскарження рішення субєкта владних повноважень, направивши на адресу Центральної МДПІ заперечення на акт перевірки від 05.12.2011 за №6842/230/24433198.

Відповіддю від 28.12.2012 за №28965/10/230 Центральна МДПІ повідомила позивача про обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки та про відсутність підстав скасування чи зміни податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 19.12.2011 за № НОМЕР_1.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (далі ЗУ № 168/97-ВР) .

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначеною згідно зазначеного Закону.

Відповідно до положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вимогами п.п 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідне частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Тобто, визначальним фактором для віднесення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту в звязку з придбанням товарів є використання зазначених товарів саме в оподатковуваних операціях.

За умовами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Так, згідно п.п. 7.2.6 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як визначено п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що єдиною підставою для отримання права на формування податкового кредиту, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" є саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

При цьому це право виникає незалежно від початку використання у господарській діяльності обєкту оподаткування, за умови що така операція є оподатковувана.

Судами встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у 4 кварталі 2008 року були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав порядку встановленому чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки від 05.12.2011 за №6842/230/24433198 правильність заповнення податкових декларацій досліджувалася податковим органом, невідповідність останніх вимогам закону не була встановлена.

Посилання відповідача на відсутність мети у позивача на використанні товару в оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності є лише припущенням, з огляду на той факт, що види діяльності позивача не обмежуються.

Крім того, судом встановлено, що придбані товарно-матеріальні цінності, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, були використані саме в оподатковуваних операціях з надання послуг. Зазначена обставина підтверджується актами списання матеріалів за грудень 2008 року (а.с. 234 )

Тобто, вільне трактування відповідачем п.п. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у вимогах до позивача підтвердити зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства, а не з оподатковуваними операціями у межах господарської діяльності призвело до винесення неправомірного рішення.

Крім того, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача, прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на такому.

За умовами п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Пунктом 86.7 ст. 86 ПК України закріплено, що відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, після проведення перевірки уповноважені представники позивача відмовилися від підписання акту перевірки від 05.12.2011 за №6842/230/24433198, у звязку із чим копію вказаного акту податковим органом було направлено ТОВ "Взаємодія" поштою.

Позивачем копію акту перевірки було отримано 15.12.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та в межах 5-денного строку, визначеного п. 86.7. ст. 86 ПК України, а саме: 21.12.2011 направлено відповідні заперечення.

Проте, всупереч вимогам п. 86.7 ст. 86 ПК України податковим органом прийнято та направлено на адресу ТОВ "Взаємодія" податкове повідомлення-рішення форми "Р" за № НОМЕР_1 датоване 19.12.2011.

Тобто, відповідачем не зважаючи на норми податкового законодавства, які регламентують порядок подачі заперечень на акт перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень, не дочекавшись сплину пятиденного строку з моменту отримання позивачем акту перевірки та подачі заперечень на акт перевірки, прийнято податкове повідомлення рішення за № НОМЕР_1 від 19.12.2011.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів належним чином правомірність власних висновків, правильність та законність прийнятих податкових повідомлень - рішень, що оскаржується позивачем.

З огляду на зазначене, враховуючи надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Взаємодія" до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 за № НОМЕР_1 прийняте Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок і строки, передбачені ст.ст.186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 02.04.2012

Суддя ОСОБА_1