Постанова № 53281180, 27.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/214/12 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 53 про стягнення заборгованості в сумі 225 973,74 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська з позовними вимогами до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 53 про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, на користь бюджету на р/р згідно бюджетної класифікації в рахунок погашення частини податкового боргу в сумі 225 973,74 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення вимог Податкового кодексу України, не сплачено самостійно визначені та задекларовані суми з податку на додану вартість та частини прибутку, що підлягає сплаті до бюджету. Також позивач зазначив, що між Лівобережною МДПІ та КЖЕП №53 було укладено договір про розстрочення податкового боргу на загальну суму 53 055,00 грн, умови якого відповідачем не виконані, у звязку з чим Лівобережною МДПІ скасовано розстрочення грошових зобовязань, внаслідок чого у КЖЕП №53 утворилася заборгованість у сумі 10 611,00 грн. по грошовому зобовязанню строк сплати якого 29.09.2011 та заборгованість в сумі 31 833,00 гривень.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, надавши до судового засідання заперечення на адміністративний позов № б/н від 30.01.2012.

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ним було проведено оплату заборгованості з податку на додану вартість за період липень-серпень 2011 року на загальну суму 114 900,00гривень. Також зазначив, що сума, яка утворилася внаслідок невиконання умов договору про розстрочення грошових зобовязань, є непідтвердженою, позивачем не надано доказів в її обґрунтування, а відтак не підлягає включенню до складу заборгованості зі сплати ПДВ за даним адміністративним позовом.

Таким чином, на думку відповідача, залишок боргу склав 68 629,74 грн. з податку на додану вартість, у тому числі пені 763,74 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2012 відкрито провадження у справі № 2а/0470/214/12 та призначено останню до судового розгляду.

У звязку з необхідністю отримання додаткових доказів та вивчення матеріалів справи, останню було відкладено на 30.01.2012 та 22.02.2012

22 лютого 2012 року від представника позивача та відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, враховуючи зазначені обставини, суд вирішив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №53, зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 24.09.2003 за № 10077826608 та перебуває на обліку платників податків в Лівобережній міжрайонній ДПІ, що підтверджується довідкою від 18.11.2011 року № 413.

Відповідачем були подані до податкового органу податкові декларації з ПДВ за:

- липень 2011 року № НОМЕР_1 від 18.08.11, якою самостійно визначено податкове зобовязання в розмірі 51361,00 гривень;

- серпень 2011 року № НОМЕР_2 від 13.09.11, якою самостійно визначено податкове зобовязання в розмірі 52505,00 гривень;

- вересень 2011 року № НОМЕР_3 від 18.10.11, якою самостійно визначено податкове зобовязання в розмірі 52815,00 гривень;

- жовтень 2011 року № НОМЕР_4 від 18.11.11, якою самостійно визначено податкове зобовязання в розмірі 41085,00 гривень.

Отже, загальна сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті відповідачем у відповідності з податковими деклараціями за липень-жовтень 2011 року становить 197 766,00гривень.

Таким чином, зобовязання відповідача у сумі 197 766,00 гривень є узгодженими, а тому підлягали до сплати в порядку, визначеному Податковим кодексом України

Враховуючи той факт, що на особовому рахунку платника податків обліковувалась переплата в сумі 27 816,04 гривень, сума заборгованості склала 169 949,96 гривень.

25.08.2011 Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська проведено перевірку з питань своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 25.08.2011 за № 3317/15-2/32616782, в якому відображено, що підприємством несвоєчасно сплачено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість по декларації за березень 2011 року.

На підставі акту перевірки від 25.08.2011 Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 25.08.11 на суму 9 227,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 25.08.11 на суму 3 589,04 гривень.

Докази оскарження податкових повідомлень вішень від 25.08.2011 за №0004051501 та №0004061501 в матеріалах справи відсутні та сторонами під час судових засідань не надані.

Разом із тим суд зауважує, що відповідно до п. 6 підрозділу 10 Перехідні положення Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

За таких обставин, позивач при прийнятті податкових повідомлень - рішень №0004051501 та № НОМЕР_6 від 25.08.11, якими визначено відповідачу до сплати штрафні санкції на суму 3 589,04 грн. та 9 227,00 грн., припустився порушень вказаної вище норми закону, а тому суми застосованих до відповідача штрафних санкцій стягненню не підлягають.

Також, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копіями платіжних доручень, КЖЕП № 53 були проведені оплати заборгованості з податку на додану вартість за період липень-вересень 2011 року.

Так, платіжними дорученнями №467 від 20.12.2011, №30 від 24.01.2012, №36 від 30.01.2012, на суму 50 000,00 грн., 50 900,00 грн. та 14 000,00 гривень відповідно відповідачем вказані суми було перераховано на рахунки Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, що підтверджується вказаними платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Судом приймається до уваги той факт, що сума податкового боргу в розмірі 68 629,74гривень визнається відповідачем, а також той факт, що КЖЕП №53 не заперечує проти стягнення зазначеної суми в примусовому порядку.

Отже, податковий борг КЖЕП №53 за деклараціями з податку на додану вартість у період з липня по жовтень 2011 року та без урахування штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 25.08.2011 за № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 на момент звернення до суду становить 55 813,70 гривень, у тому числі з пені в сумі 763,74гривень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи на підставі рішення Лівобережної МДПІ №19 від 30.07.2011 між позивачем та відповідачем було укладено договір про розстрочення податкового боргу № 21 від 30.07.2011 на загальну суму 53 055,00 грн.

Даний договір було укладено згідно декларації з податку на додану вартість №9004876677 від 18.07.2011 строком з 30.07.2011 по 28.12.2011 під проценти зі сплатою рівними частинами по 10 611,00 грн щомісяця до кінця поточного року.

Пунктами 4.1, 4.3 вказаного договору передбачено, що орган державної податкової служби зобовязується достроково розірвати договір на підставі рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та предявити до сплати невнесену суму грошового зобовязання, а також процентів, нарахованих за фактичний строк користування розстроченням, якщо платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобовязань, які виникли після укладання зазначених договорів. Від дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми грошового зобовязання (податкового боргу), що залишились не сплаченими, нараховувати пеню та штраф у розмірах, передбачених податковим кодексом України.

Оскільки у відповідача виник податковий борг за узгодженими податковими зобовязаннями, Лівобережною МДПІ на підставі п.п.100.12.2 п. 100.12 ст. 100 ПК України було прийнято рішення №1 від 05.10.2011 про скасування прострочених податкових зобовязань.

Дане рішення про скасування розстрочених податкових зобовязань від 05.10.2011 отримано КЖЕП №53 26.10.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.28).

За таких обставин, відповідачем відповідно до договору розстрочення від 30.07.2011 не сплачено суму податкового зобовязання у розмірі 10 611,00 грн. по строку сплати 29.09.2011 та згідно рішення про скасування розстрочення грошових зобовязань № 1 від 30.07.2011 не сплачено суму в розмірі 31 833,00 грн.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 р №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За умовами пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобовязані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Стаття 36 Податкового кодексу України передбачає, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

В п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України зазначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Пунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд, згідно зі ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, оскільки відповідачем платіжними дорученнями № 467 від 20.12.11, № 30 від 24.01.12, №36 від 30.01.12, на суму 50000,00 грн., 50900,00 грн. та 14000,00 гривень відповідно, було перераховано на рахунки Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська суми заборгованості, борг, який рахується за КЖЕП № 53 станом на момент розгляду справи становить 55 813,70 гривень.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідачем визнано вимоги позивача частково, а позивачем субєктом владних повноважень доведено правомірність та обґрунтованість підстав стягнення з КЖЕП № 53 суми заборгованості в розмірі 55813,70гривень, суд вважає адміністративний позов Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 53 про стягнення заборгованості в сумі 225 973,74 гривень таким, що підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 53 про стягнення заборгованості в сумі 225 973,74 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача на користь бюджету на р/р згідно бюджетної класифікації в рахунок погашення частини податкового боргу в сумі 55 813,70 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1