Ухвала суду № 53275045, 03.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 761/12909/15-ц Головуючий в І інстанції: Мальцева Д.О.

Апеляційне провадження 22-ц/796/11337/2015 Доповідач: Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Слободянюк С.В.,

суддів: Крижанівській Г.В., Пікуль А.А.,

при секретарі: Лознян О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при виплаті заробітної плати,

В с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Управдом» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 12 518, 46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 25 червня 2013 року ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора ТОВ «ЖБК «Управдом». Наказом № 5-к від 31 березня 2014 року ОСОБА_1 був звільнений за згодою сторін.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2014 залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року, зазначено, що заробітна плата була встановлено в розмірі 1 800 грн. на місяць.

З 01 квітня 2014 року до 06 листопада 2014 року ТОВом «ЖБК «Управдом» не здійснено перерахування належних виплат при звільненні. Кошти були перераховані лише 06 листопада 2014 року. Позивач просив суд стягнути на його користь компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, яка становить 12 518, 46 грн. за період з 01 квітня 2014 року по 06 листопада 2014 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 12 518, 46 грн. Стягнуто з ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» на користь держави судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

На рішення суду першої інстанції ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» подали апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема не було прийнято до уваги, що в день звільнення (31 березня 2014 року) ОСОБА_1 на роботі був відсутній; з вимогою про розрахунок після звільнення останній не звертався.

В судовому засіданні представник ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» - СтефанишинЮ.І. апеляційну скаргу підтримав, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 скаргу не визнав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом першої інстанції, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року, за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Управдом» про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, позивач працював на посаді заступника директора. Наказом № 5-к від 31 березня 2014 року ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін (а.с.3-8).

Вказаним рішенням встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 складала 1800,00 грн.; на дату звільнення ТОВом «ЖБК «Управдом» не проведено розрахунку з ОСОБА_1

З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений 01 квітня 2014 року (а.с.21).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 грудня 1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі / календарні /дні на число відпрацьованих робочих днів / годин/, а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що ТОВом «ЖБК «Управдом» виплачено заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 06 листопада 2014 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача (а.с.9).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, зобов'язавши відповідача сплатити позивачу суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 квітня 2014 року по 06 листопада 2014 року в розмірі 12 518, 46 грн. (81, 82 грн. (середньоденна заробітна плата) х 153 (кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні).

Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності вини відповідача щодо не здійснення розрахунку в день звільнення позивача через відсутність останнього в цей день на роботі, а також і те, що після звільнення позивач не звертався з вимогою про розрахунок, не заслуговують на увагу, оскільки це обов*язок роботодавця, відповідно до вимог закону, здійснити в день звільнення розрахунок з працівником.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами; висновки суду відповідають обставинам справи; доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних спав протягом двадцяти днів

Головуючий:

Судді: