Ухвала суду № 53274898, 07.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 752/297/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/10754/2015Головуючий у суді першої інстанції: Фролов М.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 жовтня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Пікало К.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4

представника відповідача -ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 22 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

17 травня 1986 року між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу подружжя не має неповнолітніх дітей. Під час шлюбу подружжям у спільну сумісну власність було придбано двокімнатну квартиру № 154 загальною площею 66,90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, згідно Договору купівлі - продажу квартири від 05 квітня 2007 року. Спірну квартиру було зареєстровано на праві власності за дружиною ОСОБА_4. Просив визнати квартиру спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ним, ОСОБА_3 право приватної власності на Ѕ частину спірної квартири; визнати за відповідачем ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину цієї ж квартири.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя, набуте під час перебування у шлюбі, наступне майно: двокімнатну квартиру № 154 загальною площею 66,90 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на Ѕ частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 66,90 кв.м.

Визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на Ѕ частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 66,90 кв.м.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

17 травня 1986 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстрований Жовтневим відділом РАЦС м. Дніпропетровська, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис № 894.

Під час шлюбу, відповідачем ОСОБА_4 було придбано двокімнатну квартиру № 154, загальною площею 66, 90 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, за Договором купівлі-продажу квартири від 5 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. та зареєстрованого за № 874у.

Зазначену квартиру зареєстровано на праві власності за відповідачем ОСОБА_4, згідно реєстраційного напису на договорі, вчиненого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 12 квітня 2007 року і зареєстрованого у реєстровій книзі за № 478-224.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що спірне майно було набуте сторонами під час шлюбу, а тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя , в зв'язку з чим підлягає поділу відповідно до вимог ст. ст. 60, 69, 70 СК України.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п. 2 , 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте, подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частина 2 ст. 60 СК України, визначає, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, в зв'язку з чим ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки відповідно до статті 60 СК України, воно вважається таким, що належить подружжю.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього ( на транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного з подружжя , не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст..70 СК України розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, оскільки квартира АДРЕСА_1 є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому кожний із подружжя має право на Ѕ частину спірної квартири.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не з»ясований обсяг нажитого подружжям майна не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позов щодо поділу іншого майна, придбаного подружжям за час шлюбу, сторонами не пред»являвся.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, а тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 22 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: