Рішення № 53273467, 27.10.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 915/1463/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3 - дов. б/н від 01.10.2015,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"

(54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 5а),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(54024, АДРЕСА_2

пошт. адреса: 54003, АДРЕСА_3),

про: стягнення 5994,14 грн. основного боргу, 1242,95 грн. пені, 62,84 грн. - 3% річних та 893,0 грн. збитків від інфляції.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог №6363/02/юр від 05.10.2015: стягнення 1242,95 грн. пені, 62,84 грн. - 3% річних та 893,0 грн. збитків від інфляції, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії №5422.01 від 01.11.2011 у сумі 5994,14 грн. основного боргу, 1242,95 грн. пені, 62,84 грн. - 3% річних та 893,0 грн. збитків від інфляції.

06.10.2015 позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог та припинення провадження у справі, в якій просить стягнути з відповідача 1242,95 грн. пені, 62,84 грн. - 3% річних та 893,0 грн. збитків від інфляції (а.с.63).

Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у клопотанні позивача №6363/02/юр від 05.10.2015.

Заявою №6363/02/юр від 05.10.2015 позивач повідомив суд, що після порушення провадження у справі, відповідачем було сплачено 994,14 грн. залишку основного боргу, у зв'язку з чим, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору. Оскільки прострочення сплати заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 20.02.2015 по 31.07.2015 мало місце, позивач просить стягнути з відповідача 1242,95 грн. пені, 62,84 грн. - 3% річних та 893,0 грн. збитків від інфляції

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, у судових засіданням визнав факт прострочення сплати боргу та звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій.

У судовому засіданні 17.10.2015 судом оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 27.10.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

01.11.2011 між сторонами укладений Договір №5422.01 про виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, згідно якого постачальник (позивач у справі) зобов'язується виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію споживачеві (відповідач у справі), а відповідач використовувати теплову енергію для об'єкту за адресою: м.Миколаїв, пр.Леніна, 22 та вчасно здійснювати оплату.

Строк договору сторони визначили з 01.10.2011 по 01.10.2016. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку не надійшло заяви від однієї з сторін про відмову від договору. Доказів припинення дії договору №5422.01 від 01.10.2011 суду не надано.

Позивачем умови договору виконувались належним чином.

Так. підключення споживача до опалення з 25.10.2014 підтверджено нарядом №927 від 15.10.2014 (а.с.10), а відключення відбулося 13.04.2015, що підтверджується нарядом №3371 від 04.03.2015 (а.с.11).

Пунктом 1.6 Договору №5422.01 сторони передбачили, що розрахунки за теплову енергію здійснюються за тарифами, затвердженими у встановленому законодавством порядку. При розрахунках нараховується податок на додану вартість додатково до тарифу без ПДВ. При зміні тарифів на послуги теплопостачання, нові тарифи обов'язкові для сторін до договору з моменту їх введення.

Відповідно до п.2.6 Договору, витрати тепла визначаються по показникам приладу обліку. Споживач має відзвітовуватись за спожиту теплову енергію по показниках приладів обліку відомістю встановленого зразка з 25 по 30 число поточного місяця.

Згідно п.п.1.7 та 1.8 Договору №5422.01, відповідач повинен здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію шляхом перерахування авансових платежів на наступний місяць до 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури до 20 числа місяця наступного за звітним.

Згідно розрахунку позивача та відомостей споживання теплової енергії за січень-квітень 2015 року (а.с.12-18), за період з 01.01.2015 по 13.04.2015 позивач відпустив відповідачу теплової енергії на загальну суму 5994,14 грн.

Відповідні рахунки-фактури за постачання теплової енергії від 22.01.2015, 26.02.2015, 25.03.2015, 21.04.2015 (а.с.30, 32, 34, 36) направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується реєстрами поштових відправлень від 23.01.2015, 26.02.2015, 26.03.2015, 21.04.2015 (а.с.31, 33, 35, 37).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України, за договором послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в порушення умов договору та приписів чинного законодавства, у визначені договором терміни, за спожиту теплову енергію не розрахувався, у зв'язку з чим, станом на день подання позову, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 994,14 грн.

Відповідно до наданих суду відповідачем платіжного доручення №818 від 25.08.2015 (а.с.53), які підтверджують, що 25.08.2015 року відповідачем погашено залишок основного боргу в сумі 994,14 грн.

Враховуючи викладене, в частині стягнення 994,14 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період 20.02.2015 по 31.07.2015 у сумі 62,84 грн. та збитки від інфляції за період з 01.03.2015 по 30.06.2015, що становить 893,0 грн.

Перевіривши розрахунки нарахування 3% річних та збитків від інфляції, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 5.1 Договору №5422.01 сторони передбачили обов'язок відповідача сплатити позивачу в разі несвоєчасної оплати послуг суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На підставі п.5.1 Договору №5422.01 та у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями), позивачем нарахована пеня за період з 20.02.2015 по 31.07.2015 у сумі 1242,95 грн.

Під час розгляду справи відповідачем було заявлене усне клопотання, в якому він просить суд зменшити розмір пені нарахованої позивачем, посилаючись на те, що порушення договірних зобов'язань сталося внаслідок скрутного фінансового становища підприємства, в підтвердження чого суду надані податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за 2015 рік, банківські виписки за період січень - вересень 2015 року, платіжні доручення, що підтверджують понесенні витрати відповідачем в період з січня по липень 2015 року, додаткову угоду №1 до договору суборенди №7 від 01.01.2014, які свідчать про значне зменшення прибутковості підприємства та значні затрати на підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом взято до уваги, що значна частина заборгованості за надані позивачем послуги, станом на час подання позову, погашена відповідачем, а після порушення провадження у справі відбулось повне погашення суми основного боргу, тобто відповідач у добровільному порядку усунув порушення грошового зобов'язання.

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача збитків від інфляції, 3% річних у певній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору №5422.01.

Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і за умови існування об'єктивних підстав для зменшення розміру пені, вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної пені до 500,0 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені в порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33, 44. 49, п.1-1) ч.1 ст.80, ст.ст.82, 821, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення з відповідача 994,14 грн. основного боргу, провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 54024, АДРЕСА_1, (відомості про банківські реквізити відсутні, ідент.номер НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», 54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 5а (р/р 260013011410 МОУ «Ощадбанк» в м.Миколаєві, МФО 326461, код ЄДРПОУ 31319242) 62,84 грн. 3% річних, 893,0 грн. збитків від інфляції, 500,0 грн. пені та 490,37 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 02 листопада 2015 року.

Суддя М.В.Мавродієва