Вирок № 53266101, 05.11.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/3780/14-к

Провадження №11-кп/772/959/2015

Категорія: 34

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воронюк В. А.

Доповідач:Бурденюк С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 рокум. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Бурденюка С.І.

суддів : Сілакова С.М.. Кривошеї А.І.

з секретарем: Доценко М.І.

з участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

захисника-адвоеата: Кузьмінського Ю.В.

потерпілого: ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

розглянув «05» листопада 2015 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції Кузьмінського П.В. та доповненнями до апеляційної скарги першого заступника прокуратури Вінницької області Максимюка А.С. на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2015 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Заливанщина Калинівського району Вінницької області,

українця, громадянина України,

мешканця АДРЕСА_1

раніше не судимого,

визнано винуватим за ч.2 ст.286 КК України та засудженого до 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_1 - залишено у користуванні ОСОБА_6, скутер «Хонда» - залишено у користуванні потерпілого ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_6 витрати на проведення експертизи у розмірі 1367 грн. 64 коп. (одну тисячу триста сімдесят шість грн.. 64 коп.) та зараховано до Державного бюджету (банк одержувача ГУДСК у Вінницькій області м. Вінниця МФО 802015, код ЄДРПОУ 37926586, рахунок № 31118115700007, одержувач УК у Козятинському районі та м. Козятин 24060300).

В С Т А Н О В И В:

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2015 року встановлено, що 26 жовтня 2014 року, близько 18:30 години, ОСОБА_6 в порушення вимог п, 2.9 (а) Правил дорожнього руху України,( далі ПДР ) відповідно до якого «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння», перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись в м. Козятин Вінницької області по вул. Довженка, навпроти території ВАТ "Козятинський м"ясокомбінат" на технічно справному автомобілі ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_1, під час виконання маневру обгону попутного легкового автомобіля, в порушення вимог ПДР України, а саме: п. 10.1 ПДР відповідно до якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», п. 12.2 ПДР, відповідно до якого «в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги» та п. 14.2 (в), відповідно до якого «перед початком обгону водій повинен переконатись в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані», не переконався в тому, що зустрічна смуга руху вільна та під час виконання маневру обгону, допустив зіткнення з мопедом «Хонда Діо» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка рухалась в зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми: закритої черепно-мозкової травми, тупої травми грудної клітки (перелом грудини, перелом хребта в .шийному та грудному відділах), закритої тупої травми живота (розриви печінки та селезінки, гемоперитонеум - 100 мл.), відкритого перелому кісток тазу, відкритого перелому правого стегна та правої гомілки, закритих переломів лівого стегна та лівої гомілки, забійної рани в лобовій ділянці, садна на обличчі, садна в ділянці тулуба та нижніх кінцівок, синців на правій кисті, на задній поверхні грудної клітки зліва, на правому колінному суглобі та правій гомілці, на лівому стегні, від яких загинула на місці події. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 137 від 27.11.2014, смерть ОСОБА_9 настала від сполученої травми голови, грудної клітки, живота, кінцівок з множинними переломами та ушкодженнями внутрішніх органів. За ознаками небезпеки для життя в момент заподіяння, вказана травма є тяжким тілесним ушкодженням. Між вказаною сполученою травмою та смертю ОСОБА_9 прямий причинний зв'язок. Відповідно до висновку судово-авто-техиічної експертизи № 553-а від 24.11.2014,' в ситуації яка склалась, можливість попередити зіткнення у водія автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_6 полягала у виконанні ним вимог п.п. 10.1, 14.2. (в) Правил дорожнього руху України.

Дїі ОСОБА_6 кваліфіковано судом за ст. 286 ч. 2 КК України тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою яка керує транспортним засобом, кваліфікуючою ознакою якого є спричинення смерті потерпілого.

В своїй апеляційній скарзі з доповненнями прокурор ставить питання про скасування вироку в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5-ти (п'яти) років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 (три) роки. Свої вимоги мотивує тим, що при призначенні покарання суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, пов'язану із вчиненням злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.М., який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями заступника прокурора Вінницької області та просив її задовольнити; думку адвоката Кузьмінського Ю.В., обвинуваченого ОСОБА_6, та потерпілого ОСОБА_5, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, просили залишити вирок без змін; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга старшого прокурора Козятинської міжрайпрокуратури Вінницької області Кузьмінського П.В. підлягає до часткового задоволення ,а вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2015 року в частині призначення покарання -скасування з ухваленням нового вироку .

До таких висновків апеляційний суд дійшов з наступних підстав.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 31.03.2015 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції Кузьмінського П.В. було залишено без задоволення, а вирок Козятинського міськрайонного суду вінницької області від 30.01.2015 року - без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.10.2015 року ухвала апеляційного суду Вінницької області від 31.03.2015 року скасована у зв'язку з тим, що Вищий Суд визнав безпідставним застосуванням до ОСОБА_6 ст.. 75 КК України, який повинен відбувати реальну міру покарання.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України - судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, відповідно до ст. 349 КПК України, в зв'язку з тим, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 в скоєні злочину, за який він засуджений, при обставинах, викладених у вироку є обґрунтованим, суд дав вірну юридично-правову оцінку і визначив кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286 КК України.

Що стосується призначеного покарання ОСОБА_6, то відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Згідно матеріалів кримінального провадження та документів, наданих в судовому засіданні апеляційного суду - ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, щиро розкаявся, добровільно відшкодував потерпілому ОСОБА_10 матеріальну і моральну шкоду. Суд враховує і послідовну позицію потерпілого ОСОБА_10 , який просив не позбавляти ОСОБА_6 волі, оскільки той вчинив злочин ненавмисно, а з необережності, повністю відшкодував йому матеріальні шкоду.

Апеляційний суд враховує і ту обставину ,що ОСОБА_6 має постійне місце роботи, де позитивно характеризується, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Крім того ,з моменту вчинення ОСОБА_6 злочину пройшло більше року, за який він не вчиняв будь-яких інших порушень правил безпеки дорожнього руху, чи кримінальних і адміністративних правопорушень.

Апеляційний суд при визначенні міри та виду покарання обвинуваченому ОСОБА_6 враховує і висновки Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладені в ухвалі цього суду від 01.10.2015 року, щодо призначення ОСОБА_6 реальної міри покарання без застосування ст.75 КК України.

За змістом ст.69 КК України, призначення покарання нижче від найнижчої межі передбаченої законом може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, із з урахуванням особи винного апеляційний суд вважає ,що за встановлених обставин щодо особи обвинуваченого ,можливо застосування положень ст..69 КК України при призначенні покарання.

Відповідно до вимог ч.1 ст.69 КК України, суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України за цей злочин.

На підставі викладеного,даних та відомостей про особу винного, приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 має постійне місце роботи -ПП «Украгролад» ,що підтверджується довідкою № 1/11 від 03.11.2015 року ,апеляційний суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання, яке слід відбувати реально, проте з урахуванням декількох наявних обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого, до ОСОБА_6 можливо застосувати положення ч.1 ст.69 КК України та призначити покарання більш м'якого виду, ніж передбачено санкцією статті, а саме у вигляді виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням певної частини заробітку в дохід держави, що буде справедливим і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Щодо клопотання про передачу на поруки ОСОБА_6 трудовому колективу ПП «Украгролад», апеляційний суд приходить до висновку, що воно не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 47 КК України визначено умови та підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки трудового колективу, установи, підприємства чи організації. Вказані вимоги можуть бути застосовані лише до особи, яка вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості. Як встановлено судом у відповідності до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення ,яке вчинив ОСОБА_6 відноситься до категорії тяжких злочинів ,хоча і вчинене з необережності. За вказаних обставин, апеляційний суд вважає вказане клопотання необґрунтованим та юридично-безпідставним в даному кримінальному провадженні. Разом з тим, зазначене клопотання доводить наявність процесуальної можливості застосування апеляційним судом до обвинуваченого положень ст. 69 КК України та призначення покарання у виді виправних робіт.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 409, 413, 419, КПК України

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу з доповненнями старшого прокурора Козятинської міжрайпрокуратури Вінницької області Кузьмінського П.В. на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2015 року - задовольнити частково.

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2015 року по кримінальному провадженні № 12014020170000573 від 26 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України - скасувати в частині призначеного покарання .

ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України з застосуванням ст.69 КК України призначити покарання у вигляді 2-х (двох) років виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням із суми заробітку в дохід держави 10 % (десяти відсотків) з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3(три) роки.

В решті вирок залишити без змін.

На вирок може бути подано касаційну скаргу протягом трьох місяців з дня проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді (підписи):

Сілаков С.М. Бурденюк С.І. Кривошея А.І.

З оригіналом вірно.

Суддя: Бурденюк С.І.