Вирок № 53264533, 06.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №619/5998/14-к Головуючий 1 інстанції: Калмикова Л.К.

Провадження № 11кп/790/1469/15 Доповідач: Грошева О.Ю.

Категорія: ч.3 ст.289 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого - Грошевої О.Ю.,

суддів - Протасова В.І., Шляхова М.І.,

при секретарі - Федіній Н.Я.,

за участю прокурора - Крестьянінової І.А., Пресс Г.С.,

обвинувачених - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

захисників - адвоката Крутько І.М.,

- адвоката Шкляра М.В.,

представника потерпілого - адвоката Краснікова О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області Безбородова Є.М. на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 27 березня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Харкова, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 03.02.2011 р. Дзержинським p/с м. Харкова за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; 04.02.2013р. Дзержинським p/с м. Харкова за ст.185 ч.2 КК України за ст. 71 ч.1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 01.11.2013р. Дзержинським p/с м. Харкова за ст. 185 ч.2 КК України за ст. 70 ч.4 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 04.07.2014р. Первомайською ІК Харківської області (№ 117) згідно ЗУ «Про амністію» від 08.04.2014р. ст.2, невідбутий строк 3 роки 1 місяць 9 днів,-

визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та йому призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, уродженець с. Цупівка Дергачівського району Харківської області, з середньою освітою, не працюючий, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,-

визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та йому призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Згідно вироку, 20.09.2014 близько 04-00 години ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 знаходились в нічному клубі «Меридіан», розташованому в м. Харкові по вул. Целіноградській, 38-А, де розважались та вживали спиртні напої. Після того, як у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 закінчились гроші, вони, користуючись послугами служби таксі «Шара-Харків» по телефону номер НОМЕР_2 викликали автомобіль-таксі для поїздки в с. Цупівку Дергачівського району Харківської області до місця мешкання ОСОБА_2 На вказаний виклик 20.09.2014 близько 04-00 год. прибув автомобіль-таксі марки ВАЗ-21112, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6, з яким ОСОБА_1 і ОСОБА_2 домовились про їх перевозку до с. Цупівка Дергачівського району Харківської області.

Під час поїздки ОСОБА_1, знаходячись на задньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля, вступив в злочинний зговір з ОСОБА_2, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою подальшого його експлуатування, а саме автомобілем марки ВАЗ-21112, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6, поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_1 зняв зі своїх штанів брючний ремінь, з метою використання його, як знаряддя злочину для придушення опору з боку водія ОСОБА_6 та передав його ОСОБА_2, який знаходився на задньому пасажирському сидінні за спиною ОСОБА_6 Проїжджаючи неподалік с. Дубівка Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_2, маючи умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою подальшого його експлуатування, попросив водія ОСОБА_6 зупинити автомобіль, після чого застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я ОСОБА_6, накинув останньому на шию вказаний ремінь та почав його душити. В той же час ОСОБА_1, маючи умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою подальшого його експлуатування, для придушення можливого опору з боку водія ОСОБА_6, умисно наніс останньому декілька ударів кулаком в область голови, чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді ссадин на передній та боковій поверхні шиї справа в середній третині, забитої рани в потилично-тім'яній області, які за ступенем тяжкості згідно висновку судово-медичної експертизи №126/14/Д від 23.09.14 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Опасаючись за своє життя і здоров'я, ОСОБА_6 зумів вирватися від нападників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і втекти, залишивши автомобіль і ключі від нього в замку запалювання.

Таким чином, незаконно заволодівши транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ-21112, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не переслідуючи ОСОБА_7, на вказаному автомобілі вирушили в напрямку м. Харкова по автодорозі сполученням Харків-Щербаківка.

Проїжджаючи пост ДАІ, розташований в районі П'ятихаток м. Харкова, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не виконавши вимог дорожнього знаку «STOP», не зупинились, чим привернули увагу працівників ДАІ, які почали переслідувати автомобіль марки ВАЗ-21112, реєстраційний номер НОМЕР_1. При втечі від працівників ДАІ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пошкодили колесо автомобіля марки ВАЗ-21112, реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті чого вимушені були залишити вказаний автомобіль на дорозі поблизу с. Кочубєєвка Дергачівського району Харківської області, а самі пішки направились в напрямку с. Цупівка Дергачівського району Харківської області, де були затримані працівниками міліції.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинувачених, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років кожному з конфіскацією всього належного їм майна.

На обґрунтування апеляційної скарги вказав, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості, є недостатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, оскільки ОСОБА_1 неодноразово був засуджений за вчинення умисних корисних злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_2 новий злочин, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав істотними обставинами ті, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: відшкодування матеріальних збитків у розмірі 5000 грн. кожний, повне визнання позову в частині моральної шкоди, заявленої в розмірі 150000 грн. при відсутності його відшкодування, застосував ст. 69 КК України та призначив покарання нижче від найнижчої межі. Крім того, вказує, що суд першої інстанції в порушення п.13 ч.1 ст. 67 КК України не визнав скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння за обставину, яка обтяжує покарання, хоча факт перебування у стані алкогольного сп'яніння встановлений досудовим слідством.

До початку апеляційного розгляду від обвинуваченого ОСОБА_2 надійшла відмова від поданої апеляційної скарги, у зв'язку з чим, її доводи не є предметом розгляду в суді.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які вважали вирок суду законним, а доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення необґрунтованими, захисника - адвоката Шкляр М.В., який вважав вирок суду законним та заперечував проти її задоволення, захисника - адвоката Крутько І.М., яка вважала вирок суду законним та заперечувала проти її задоволення, представника потерпілого - адвоката Краснікова О.І., який підтримав думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України, при обставинах, наведених у вироку суду першої інстанції, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, повністю підтверджується сукупністю перевірених районним судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України доказів, які в апеляційній скарзі не оскаржуються, тому апеляційним судом не перевіряються.

Дії обвинувачених за вказаною статтею КК України кваліфіковані правильно.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованого застосування до призначеного покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті кримінального закону, за яким їх засуджено, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Можливість призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, визначається, за змістом ст. 69 КК України, наявністю кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, однак згідно ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи можливість призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України суд послався на повне визнання вини, повне відшкодування матеріальних збитків, повне визнання позову в частині моральної шкоди, заявленої в розмірі 150000,00 грн., врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки від злочину у вигляді легких тілесних ушкоджень потерпілого, кількість епізодів злочинної діяльності - 1 епізод, особу обвинувачених, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Однак наведені обставини хоча і можуть бути розцінені в якості пом'якшуючих покарання, однак ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину істотно не знижують.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово був засуджений за вчинення умисних корисних злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_2 новий злочин, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Колегія суддів враховує роль обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, а саме характер вчинюваних ним дій, який згідно обвинувачення, визнаного судом доведеним, маючи умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою подальшого його експлуатування, попросив водія ОСОБА_8 зупинити автомобіль, після чого застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я ОСОБА_6, накинув останньому на шию ремінь та почав його душити.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного висновку про не визнання обставиною, яка обтяжує покарання, перебування у стані алкогольного сп'яніння.

Посилання суду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обліку у лікаря нарколога не перебувають, алкоголь вживають епізодично, а тому немає необхідності визнавати обставиною, яка обтяжує покарання обвинувачених, перебування у стані алкогольного сп'яніння, є помилковим, оскільки як орган досудового слідства, так і суд в ході судового слідства дійшов до переконливого висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час скоєння злочину перебували у стані алкогольного сп'яніння.

Колегія суддів відповідно до ст. 67 КК України визнає обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Наявність наведених обставин не дає підстав визнати справедливим призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті кримінального закону, за яким їх засуджено.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині свій вирок.

Враховуючи визнані судом першої інстанції обставини, які пом'якшують покарання, наведені вище, обґрунтованість визнання яких в апеляційній скарзі не оспорюється, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 289 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк, а з урахуванням корисливого мотиву вчинення злочину - з конфіскацією майна, вважаючи його необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та попередження вчинення нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 27 березня 2015 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1, ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 289 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна кожному.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий -

Судді: