Ухвала суду № 53255654, 04.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №310/1387/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Ліхтанська Н.П.

Провадження № 22-ц/778/5369/15 Суддя-доповідач: Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М..

Полякова О.З.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2015 року

у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В позові зазначало, що відповідно до договору № б/н від 21 лютого 2008р. ОСОБА_3 отримав від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 15000грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Станом на 31.12.2014р. ОСОБА_3 одержану суму кредиту не повернув, встановлену договором оплату за користування кредитом в повному об'ємі не погасив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 40016,50грн., що складається з: 14594,77грн.- заборгованість за кредитом, 22866,71грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2555,02грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, різниця заборгованості складає 20453,66грн.( 40016,50-19562,84грн., сума, яка стягнута з ОСОБА_3 відповідно до рішення апеляційного суду Запорізької області від 11.06.2013р)., а також 500,0грн.- штраф (фіксована частина), 1022,68грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на викладені обставини, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд стягнути з ОСОБА_3 суму заборгованості по кредиту в розмірі 21976,34грн.(20453,66+500,0+1022,68) та судові витрати.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2015 року провадження у справі про стягнення заборгованості закрито в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №б/н від 21 лютого 2008року за тілом кредиту в сумі 14 594,77 грн., а також заборгованість станом на 31.03.2011 року за відсотками в сумі 3 560,32 грн. Решту позовних вимог задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 лютого 2008р. в сумі 21976,34грн., яка складається з заборгованості з відсотків та комісії в сумі 21861,41грн., та суми штрафу 114,93грн., а також судові витрати в сумі 243,6грн., а всього 22219,94грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору № б/н від 21 лютого 2008р. відповідачем від позивача ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», був отриманий кредит у розмірі 15000,0грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві, що підтверджується копіями цих документів.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 6.6 Умов та правил надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.8,6 Умов та правил надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

Заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № б/н від 21 лютого 2008р. становить суму 21976,34грн., яка складається з заборгованості з відсотків та комісії в сумі 21861,41грн., суми штрафу 114,93грн., а також судових витрат - 243,6грн., а всього складає 22219,94грн.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Суд правильно виходив з таких норм матеріального права.

За ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до ст.ст. 526, 543, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, якими встановлено: зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Довід апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідача про час і місце судового засідання 27 липня 2015р. підтверджується матеріалами справи, в якій не міститься документів на спростування цього доводу.

Проте, апеляційний суд згідно норм ЦПК України не має повноважень для скасування з цієї причини рішення суду першої інстанції та для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тому колегія суддів, перевіряючи правильність рішення суду, виходить із матеріалів справи, досліджує доводи апеляційної скарги та обставини, наведені апелянтом.

Доводи апеляційної скарги, в яких апелянт зазначає, що вважає кредитний договір розірваним, оскільки у 2011р. банк вже пред'являв позов про стягнення заборгованості за цим договором, а він, апелянт повідомив банк про небажання продовжувати договір, просив визнати договір нікчемним.

Вказані доводи не спростовують висновки рішення суду, який дійшов належного висновку про наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин кредитного договору.

Правильність вказаного висновку суду першої інстанції підтверджує правова позиція постанови Верховного Суду України (справа №6-120цс15) від 23.09.2015р., де вказано:

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, про що відповідач подавав заяву до суду першої інстанції, але це не врахував суд першої інстанції, спростовані під час апеляційного розгляду справи.

З наданого банком розрахунку заборгованості, в якому помісячно відображені усі нарахування заборгованості та платежі позичальника з дати внесення грошових сум вбачається, що останній платіж у погашення суми заборгованості внесений відповідачем 04.01.2014р. у розмірі 112,70грн., що доводить відсутність обставини пропуску позивачем строку позовної давності при звернені до суду 11.01.2015р.

Слід також взяти до уваги, що за позовом, пред'явленим у 2011р. остаточне рішення, яким визначено термін та розмір заборгованості, ухвалене 11.06.2013р. і з вказаного часу кредитор, на користь якого погашення заборгованості не відбувалося, мав право звернутися до суду за захистом порушеного права в межах строку позовної давності, який ним порушений не був.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: