Рішення № 53254234, 05.11.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі :

Головуючого судді Бондаренко Ю.О.

судді: Куцина М.М., Собослой Г.Г.

при секретарі :

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ «Приват Банк» на рішення Хустського районного суду від 03 червня 2015 року, у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, про звернення стягнення на будинок загальною площею 48.70 , житловою площею 16,30 який розташований за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13.02.2006 року в розмірі 20052,62 доларів США, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ « Приватбанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити Відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1, та виселення відповідача та інших осіб зареєстрований в будинку. Позов мотивований тим, що 13.02.2006 р. між ПАТ КБ « Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір MKGOGK00000059, за умовами якого, ПАТ КБ « Приватбанк» надав відповідачу кредит в розмірі 12200 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.02.2021 р. Погашення заборгованості повинно було здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 13.02.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № MKGOGK00000059, за умовами якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 48,70, житловою площею 16.30 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на 02.07.2014 року заборгованість позичальника перед банком становить 20052,62 доларів США, яка складається з наступного: - 12838,86 доларів США - заборгованість за кредитом; 4183.11 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 526.58 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 2504,07 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В рахунок заборгованості за кредитним договором позивач просить звернути стягнення на будинок, розташований за адресою: в за адресою: АДРЕСА_1. та виселити відповідача і інших осіб які зареєстровані та/або проживають у будинку.

Рішенням Хустського районного суду від 03 червня 2015 року позов задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на будинок, відстрочено виконання рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, якою просить змінити рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову не врахував , що положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", при наявності підстав, не є підставою для відмови в задоволенні позовну і частині виселення, так-як законом не призупиняється будь-яка дія нормативних актів.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу.

Представник відповідача вважає, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.2, 3 ст.213 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.02.2006 р. між ЗАТ КБ « Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір MKGOGK00000059, за умовами якого, ЗАТ КБ « Приватбанк» надав відповідачу кредит в розмірі 12200 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.02.2021 р. Погашення заборгованості повинно було здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник з метою погашення заборгованості за кредитом повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 141,09 долари США, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати (а.с.13-14).

12 січня 2012 року між сторонами укладено додаткову угоду, за умовами якої зменшено суму заборгованості на 253,88 долари США, та встановлено відповідальність у разі порушення терміну погашення заборгованості більше ніж на 31 день у вигляді штрафу в розмірі 253,88 доларів США пункт 1.1. викладено в новій редакції (аю.с.16).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 13.02.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № MKGOGK00000059, за умовами якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 48,70, житловою площею 16.30 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Закрите акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" змінив своє найменування на ПАТ комерційний банк "Приватбанк" (а.с.27).

Наведені обставини підтверджені матеріалами справи і сторонами не оспрорені.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За умовами п. 1.1 кредитного договору позичальник зобов'язана погашати заборгованість в період з 15 по 20 число кожного місяця в розмірі 775 Євро.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Позичальник належним чином умов договору , щодо повернення кредитних коштів не виконувала, в зв'язку з чим станом на 02.07.2014 року заборгованість позичальника перед банком становить 20052,62 доларів США, яка складається з наступного: - 12838,86 доларів США - заборгованість за кредитом; 4183.11 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 526.58 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 2504,07 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с.129).

Відповідно до ч.1 ст.33, ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки задоволив позовні вимоги і в цій частині сторони рішення не оскаржили.

Статтею 40 Закону України "Про іпотеку" визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

З матеріалів справи вбачається, що кредит наданий позивачці на купівлю житла п.1.1. договору.

Кредитні кошти ОСОБА_1 витратиола на придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21).

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

З врахуванням наведеного відповідачка підлягає виселенню. В свою чергу вимога щодо виселення інших осіб є неконкретизованою, і до задоволення не підлягала в зв'язку з тим, що вони не встановлені та не є відповідачами у справі.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що вимоги про виселення, є передчасними, так як на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» призупинено звернення стягнення на предмет іпотеки.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки за своїм змістом Закон є процесуальним, так-як встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети; забезпечення, його; чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції, не взяв до уваги зазначені обставини і ухвалив рішення в оскаржуваній частині з порушенням норм матеріального права, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга до часткового задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.209,217,218,303,307,308,313,314, 315,317, 319 ЦПК України колегія, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу скаргою ПАТ КБ «Приват Банк» - задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2015 року в частині відмови у виселенні до ОСОБА_1 яка проживає у житловому будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1, - скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Виселити ОСОБА_1 з житлового будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді