Вирок № 53254046, 13.10.2015, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2899/14-к

Провадження № 1-кп/307/61/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Мельник В.І., суддів Гримут В.І. та Ляшко С.М., при секретарі Комяті Н.А., з участю прокурора Дьолог Я.В., адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, законних представників обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника служби у справах дітей ОСОБА_8, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тячів кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Федерації, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, сезонного робітника, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 187 ч. 3, 289 ч. 3 КК України.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, сезонного робітника, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.ст. 187 ч. 3, 289 ч. 3 КК України.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_9, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_10, не одруженого, сезонного робітника, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 187 ч. 3, 289 ч. 3 КК України.

ВСТАНОВИВ

24 травня 2014 року, приблизно в 02-й год., ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою незаконного заволодіння чужим майном, таємно, з прямим умислом вчинили напад на потерпілу ОСОБА_9 поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя, з проникненням у житло, при наступних обставинах.

Критичного дня, маючи попередню домовленість, обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, одягнувши на обличчя заздалегідь підготовані маски, розбивши скло на вхідних дверях, проникли в будинок № 88 по вул. Горького в с. Грушово. Потім ОСОБА_5 залишився в коридорі, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 увійшли у спальню, де у цей час, при включеному телевізорі, спала потерпіла ОСОБА_9 та її неповнолітня дитина. ОСОБА_4 тримав у руці предмет схожий на пістолет, який потерпіла сприйняла за пістолет, що викликало у неї реальні підстави побоюватись за своє та своєї дитини життя і здоровя, і в неї склалося враження, що якщо вона протидіятиме нападникам, або не виконає їхніх вимог, то ця погроза буде реалізована, а ОСОБА_10 липкою стрічкою звязав їй руки та ноги і замотав голову халатом. Після цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відкрито викрали бувший у використанні мобільний телефон марки Samsung GT-C3300 I, IMEI 353925/05/483870/2, вартістю 215.5 грв., мобільний телефон марки Nokia 305 ІМЕІ 1:357299055576166, ІМЕІ 2: 357299055576174, вартістю 659.7 грв., ноутбук марки Asus K 53 U вартістю 1352.5 грв., чорну шкіряну сумку, вартістю 160 гривень, гаманець вартістю 36 гривень, у якому знаходились 100 гривень та 100 доларів США, що у співвідношенні до гривні по курсу НБУ станом на 24 травня 2014 року становило 1171.51 грв., золоту обручку вагою 3 г. вартістю 1350 грв., золоту обручку вагою 2 г. вартістю 900 грв., золотий перстень з розовим каменем вагою 6 г. вартістю 2700 грв., золотий перстень з зображенням листочка з камінцями вагою 3 г. вартістю 1350 грв., золотий перстень у виді ромашки вагою 1.8 г. вартістю 810 грв., золотий ланцюжок з кулоном на якому зображена Присвята ОСОБА_11 вагою 5 г. вартістю 2250 грв. та одну золоту сережку із зображенням листочка вагою 4 г. вартістю 1800 грв., внаслідок чого спричинили потерпілій ОСОБА_9 матеріальні збитки на загальну суму 14855.11 грв.

Вийшовши з будинку, продовжуючи звій злочинний умисел, обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, попередньо змовившись між собою, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, за допомогою ключів, які вони забрали в будинку, завели належний потерпілій автомобіль марки Skoda Super B, держаний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 152218.8 грв., який знаходився у дворі будинку № 88 по вул. Горького в с. Грушово та поїхали на ньому в смт. Солотвино.

Обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав частково та показав, що 23 травня 2014 року він зустрівся з ОСОБА_5 і під час розмови розповів, що йому потрібні гроші для лікування матері. ОСОБА_5 сказав що знає в с. Грушово один будинок в якому можуть бути гроші, але сам він боїться туди йти бо його можуть впізнати. Вони домовились що зроблять крадіжку з будинку, і він запропонував ОСОБА_10 піти з ними. Того ж дня ОСОБА_4 прийшов до нього додому і з рукава кофти вони зробили маску, яку поклали в сумку разом з маскою, яка у нього вже була. Туди ж він поклав липку стрічку, стартовий пістолет та пластмасовий пістолет, який був у ОСОБА_4. На його прохання, ОСОБА_12 на своєму автомобілі відвіз їх в с. Грушово. Біля одного з кафе їх чекав ОСОБА_5 Після опівночі ОСОБА_5 повів їх городами до будинку з якого вони повинні були вчинити крадіжку. Приблизно за 500 м. до будинку він та ОСОБА_4 одягнули на голови маски, а ОСОБА_5 капюшон. Світло в будинку було вимкнуто, але в одній з кімнат працював телевізор. Він обклеїв скотчем скло на вхідних дверях будинку та видавив його, і ключем, який або знаходився у замку з внутрішнього боку, або висів на дверях на гачку, відкрив двері, після чого вони зайшли в будинок. ОСОБА_5 залишився в коридорі, а він та ОСОБА_4 зайшли в кімнату в якій працював телевізор. На ліжку побачили дитину та жінку, якій він звязав скотчем ноги та руки. Він сказав потерпілій що якщо вона буде вести себе правильно то їй нічого не зроблять. Із будинку вони забрали два мобільні телефони, ноутбук, ключі від автомобіля та золоті прикраси. Вийшовши на подвіря відкрили автомобіль і забрали звідти гаманець у якому було 100 доларів США та 100 гривень. Потім він завів автомобіль і спробував виїхати із двору, однак не зміг так як немає навичок водіння. Тоді за кермо сів ОСОБА_5 і виїхав на вулицю де в машину сів ОСОБА_4. Після цього вони поїхали в смт. Солотвино де покинули автомобіль, так як він застряв у канаві. Перед тим сумку з пластмасовим пістолетом та масками викинули в Солотвині у провалля. До того він передав усі золоті речі ОСОБА_5, який повинен був їх продати, а гроші розділити між ними. Ні він ні ОСОБА_4 пістолет потерпілій не демонстрували. Його стартовий пістолет знаходився в сумці, а пластмасовий пістолет був у ОСОБА_4 в кишені. Пістолети вони брали з собою для самооборони. Визнає себе винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 та у злочині передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України, просить суворо його не карати.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 23 травня 2014 року йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_3, якого він називає Міша, і запропонував зустрітися в центрі смт. Солотвино. Під час зустрічі ОСОБА_10 запропонував піти в с. Грушово щоб забрати борг, так як йому потрібні гроші для лікування матері. Вони зустрілися в Солотвині, а потім поїхали в с. Грушово, де біля одного з кафе зустріли ОСОБА_5, з яким він лише там познайомився. Коли кафе зачинили ОСОБА_5 повів їх городами до якогось будинку. ОСОБА_13 дорозі він та ОСОБА_10 одягнули маски. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підійшли до вхідних дверей, а він залишився біля рогу будинку. Потім його покликали і підійшовши він помітив, що вхідні двері відчинені. Вони з ОСОБА_10 зайшли в одну з кімнат у якій він побачив жінку. ОСОБА_3 просив гроші, а жінка сказала щоб забирали все що бачать. Тоді ОСОБА_3 скотчем звязав потерпілій руки та ноги і шукав по будинку гроші та інші речі. Він нікому не погрожував, іграшковий пістолет був у нього в кишені і він його не демонстрував. У руках тримав лише ліхтарик, який потерпіла могла сприйняти за зброю. Вийшовши з будинку, відчинив ворота, так як хвіртка була зачинена на замок, і пішов по вулиці, так як розсердився на хлопців за те, що сказали, що у будинку не буде нікого, а там була жінка з дитиною. Коли відійшов від будинку 20-30 м. його наздогнав автомобіль потерпілої і ОСОБА_5 та ОСОБА_3 запропонували йому сісти в салон. Після цього вони поїхали в Солотвино де викинули у провалля сумку, пластмасовий пістолет та маски, а потім залишили автомобіль бо він застряг у канаві. Домовленості про викрадення автомобіля між ним, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не було. Чому під час слідчого експерименту говорив, що мав у руках пластмасовий пістолет пояснити не зміг. Просить суд подумати при винесенні вироку, так як вони йшли вчиняти крадіжку, а не грабіж.

Обвинувачений ОСОБА_5В показав, що 23 травня 2014 він зустрівся з ОСОБА_3, який говорив, що йому потрібні гроші для лікування матері. Він сказав що знає будинок де можуть бути гроші, а власниця повинна бути у матері. Увечері, того ж дня, він зустрівся з ОСОБА_10 та ОСОБА_4 і після півночі повів їх до будинку ОСОБА_9. ОСОБА_13 дорозі хлопці одягнули маски, а він натягнув на голову шапку та капюшон. Коли підходили до будинку бачили, що в ньому є якесь світло, чи то від телевізора, чи то від якоїсь нічної лампи. ОСОБА_3 обклеїв скотчем скло на вхідних дверях та видавив його і відкрив їх. Як саме він відчиняв двері не бачив, так як йому видимість загороджував ОСОБА_4. Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_4 зайшли у приміщення, а він залишився біля дверей і в будинок не заходив. Про те, що у будинку є потерпіла він не знав. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 сказали йому про це тільки тоді коли вийшли з будинку. Вийшовши з будинку ОСОБА_10 відчинив автомобіль потерпілої, а потім завів його і спробував їхати, але не зміг. Тоді за кермо сів він і виїхав з двору через ворота, які відчинив ОСОБА_4 коли виходив з двору. Приблизно за 20-30 м. від будинку вони наздогнали ОСОБА_4 та запропонували йому сісти в автомобіль. Коли ОСОБА_3Ю передав йому золоті прикраси, які він наступного дня здав у ломбард, не памятає. Мобільні телефони і ноутбук залишилися у ОСОБА_10. Пістолет він бачив тільки пластмасовий, у будинок він не заходив тому що боявся що його впізнають, так як він проживає у с. Грушово. Його затримали 5 червня 2014 року. На той час грошима отриманими за викрадені у потерпілої золоті прикраси він ні з ким не ділився. Як на шостій сходинці будинку виявилися сліди його взуття, а також чому під час слідчого експерименту давав інші показання пояснити не зміг. Визнає свою вину у вчиненні крадіжки та у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що 24 травня 2014 року у 2-й годині її розбудили двоє людей у масках. Один був високий і тримав у руках пістолет дулом вниз, але не наводив його на неї. Другий, менший на зріст сказав, якщо вона буде добре поводитись то все буде нормально. Менший, як їй потім стало відомо ОСОБА_10, постійно називав високого, ОСОБА_4 , по імені Ваня і показував куди потрібно світити ліхтарем. Потім він звязав їй скотчем руки, ноги і рот, але вона могла розмовляти. Вони почали питати де телефон, гроші, золото, ключі від машини. Вона була дуже наляканою і поводилася тихо, говорила що нічого не має, просила щоб забирали все що хочуть тільки залишили її і дитину живими. ОСОБА_4 або ОСОБА_10 сказав їй, що якщо вона звернеться з заявою в міліцію вони підірвуть або запалять їй хату. У якийсь момент ОСОБА_10 попросив ОСОБА_4 принести ніж і вона подумала, що вони хочуть її вбити, але ОСОБА_10 сказав, що ніж йому потрібний щоб відрізати скотч. Кімната освітлювалася світлом від телевізора. Коли вони вийшли з кімнати син розвязав її, і вони пішли до сусідів та зателефонували у міліцію. З будинку в неї викрали два мобільні телефони, ноутбук, шкіряну сумку, гаманець, 100 гривень, 100 доларів США, золоту обручку вагою 3 г., золоту обручку вагою 2 г., золотий перстень з розовим каменем вагою 6 г., золотий перстень з зображенням листочка з камінцями вагою 3 г., золотий перстень у виді ромашки вагою 1.8 г., золотий ланцюжок з кулоном на якому зображена Присвята ОСОБА_11 вагою 5 г., одну золоту сережку із зображенням листочка вагою 4 г. та автомобіль. На даний час їй повністю відшкодували моральну та матеріальну шкоду.

В подальшому потерпіла дещо змінила свої показання і показала, що не може з упевненістю сказати, що ОСОБА_4 тримав у руках саме пістолет. Можливо це був і ліхтар, який він тримав у опущеній руці, але сприймала вона цей предмет, як пістолет. Свої показання вирішила змінити після того, як почула показання обвинувачених, які стверджували, що пістолета у них не було, а також тому, що не хоче щоб їх позбавляли волі.

Розглянувши всі надані сторонами докази суд приходить до висновку, що вина обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів доведена повністю. Не дивлячись на їхні часткові заперечення це стверджується наступним.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що вона працює в кафе Опришок, яке знаходиться в с. Грушово . В кінці травня вона бачила в кафе ОСОБА_5 з яким були ще двоє хлопців.

Показаннями свідка ОСОБА_15 стверджено, що в кінці травня на початку червня 2014 року її чоловік прийшов додому і передав їй мобільний сенсорний телефон марки Нокія. Вона користувалася цим телефоном декілька днів потім зателефонували з міліції та повідомили що телефон крадений і попросили принести його в чергову частину. Вони з чоловіком поїхали в м. Тячів та передали слідчому цей телефон. Пізніше чоловік сказав їй, що телефон придбав у ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_13В в судовому засіданні показала, що в кінці травня на початку червня, в суботу, на ринок в смт. Солотвино, прийшов ОСОБА_3 та приніс два мобільні телефони. Один телефон марки Нокія, чорного кольору, а другий - марки Самсунг, рожевого кольору та сказав що продає їх. Вона купила у нього обидва телефони за двісті гривень, і не питала звідки ці телефони. Мобільний телефон Нокія продала чоловікові сестри, а Самсунг залишила собі. Про те що телефони крадені вона не знала.

Свідок ОСОБА_16 показав, що в кінці травня, на початку червня 2014 року, на ринку в смт. Солотвино, від ОСОБА_13, він купив сенсорний телефон чорного кольору, марки Нокія, без карточки, за 500 гривень. Через деякий час йому зателефонували з міліції і сказали щоб він привіз телефон у міліцію. Там йому повідомили що телефон викрадений та вилучили його.

З показань свідка ОСОБА_4 убачається, що в кінці травня, в с. Грушово його зупинив ОСОБА_3 і попросив підвезти в смт. Солотвино. Через деякий час ОСОБА_10 зателефонував йому і попросив повезти його із Солотвина в Грушово. У Солотвині він забрав ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у яких була чорна сумка та відвіз їх у Грушово. На автозаправці в смт. Солотвино Юрка заправив його автомобіль на 50 гривень.

Свідок ОСОБА_17 показав, що приблизно за 10 днів до затримання працівниками міліції ОСОБА_3 подарував йому пістолет італійського виробництва зі зламаним курком та продав ноутбук марки Asus K 53 U.

З протоколу від 24 травня 2014 року та доданих до нього фототаблиць убачається, що місцем огляду є дворогосподарство та будинок № 88 по вул. Горького в с. Грушово який належить ОСОБА_9 з якого під час огляду вилучено розбите скло зі скотчем з вхідних дверей будинку, сліди пальців рук, фрагменти слідів низу взуття ( а.с. 6-16, т.1).

Протоколом огляду місця події від 26 травня 2014 року стверджено, що на узбіччі ґрунтової дороги знаходиться легковий автомобіль НОМЕР_2 ( а.с.74-78, т.1).

З висновків судової трасологічної експертизи № 58 від 17 червня 2014 року та № 62 від 19 червня 2014 року вбачається, що слід низу взуття, вилучений в ході огляду місця події будинку № 88 по вул. Горького в с. Грушово з шостої сходинки сходової клітки на другий поверх будинку, залишений взуттям вилученим у ОСОБА_5 (а.с. 142-146 т.1)

Висновком судової товарознавчої експертизи № 23/330 від 27 червня 2014 року стверджено, що залишкова вартість мобільного телефону марки SAMSUNG GT-C33001 становить 215.5 грв., мобільного телефону марки NOKIA-305 - 659.7 грв., ноутбука марки ASUS K53U - 1352.4 грв., жіночої шкіряної сумочки - 160 грв., гаманця - 36 грв., косметички - 4.5 грв. (а.с 85-103 т.3)

Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи № 16/582 від 30 червня 2014 року предмет наданий на дослідження є газовим пістолетом MOD 85. AUTO Cal. 8687 Cal. 8 mm K.- ITALY який призначений для стрільби газовими та шумовими патронами 8 mm РА, не придатний для проведення пострілів (а.с. 103-111 т. 3).

Відповідно до довідки виданої приватним підприємцем ОСОБА_11Ф вартість одного грама золота станом на 24 травня 2014 року становить 450 гривень а.с 125 т. 3

Заявами ОСОБА_17 від 4 та 5 червня 2014 року стверджується, що він на вимогу працівників міліції добровільно видав ноутбук марки ASUS K53U, який придбав у ОСОБА_3 26 травня 2014 року за 1500 грв. та пістолет MOD 85. AUTO Cal. 8687 Cal. 8 mm K.- ITALY, який передав йому ОСОБА_17 (а.с. 4, 13 т. 2).

Дії обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо проникнення в будинок потерпілої, шляхом зламу вхідних дверей, звязування її, демонстрацію предмету схожого на пістолет та викрадення після цього її особистого майна, в тому числі і автомобіля, суд кваліфікує за ст. 187 ч. 3 КК України за кваліфікуючими ознаками напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб поєднаний з проникненням у житло, а також за ст. 289 ч. 3 КК України за кваліфікуючими ознаками - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоровя потерпілого.

Кваліфікуючи дії обвинувачених, суд керується вимогами, визначеними у ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, при цьому суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, а тому за результатами судового розгляду суд вважає, що винуватість обвинувачених в здійсненні інкримінованого їм діяння знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Показанням обвинувачених про те, що у них не було наміру вчиняти розбійний напад, а був намір вчинити крадіжку, так як вони вважали, що у будинку нікого немає суд дає критичну оцінку, як таким, що повністю спростовуються доказами наданими суду обвинуваченням і перевіреними під час судового розгляду. Так, самі обвинувачені в судовому засіданні визнали, що коли підходили до будинку бачили, що в ньому є світло від телевізора або від якоїсь нічної лампи. Видавивши скло на вхідних дверях будинку, ОСОБА_17 відчинив двері ключем, який знаходився у замку із внутрішнього боку, що є однозначним доказом того, що у будинку хтось є, так як він закритий із середини. Машина потерпілої, яку ОСОБА_5 до проникнення у будинок нібито бачив біля будинку матері потерпілої, знаходилася на подвірї, яке, як видно із фототаблиць до протоколу огляду місця події, не засаджене деревами які могли б перешкоджати її побачити. Потерпіла у судовому засіданні чітко ствердила, що у високого на зріст нападника, як потім їй стало відомо його прізвище ОСОБА_4, у руці був пістолет, який він тримав дулом донизу. Вона чітко бачила дуло та відблиск пістолета. І хоча у подальшому ОСОБА_9 змінила показання та показала, що могла сприйняти за пістолет і ліхтар, це не може вплинути на перекваліфікацію дій обвинувачених, так як згідно її останніх показань предмет у ріці обвинуваченого ОСОБА_4 вона сприймала саме як пістолет, і у неї виникли реальні підстави побоюватись за своє та своєї дитини життя і здоровя.

Так само доказом вчинення обвинуваченими саме розбійного нападу на потерпілу суд вважає і показання потерпілої про те, що ОСОБА_17 пообіцяв їй спалити або підірвати будинок у випадку повідомлення про напад у міліцію.

Під час проведення слідчого експерименту всі троє обвинувачених визнали, що до проникнення в будинок знали, що потерпіла знаходиться дома, а ОСОБА_4 підтвердив, що знаходячись у будинку тримав у руці пластмасовий пістолет. Як під час судового розгляду, так і під час слідчого експерименту ОСОБА_5 показав, що не заходив у будинок, тому що не мав маски і боявся, що його можуть впізнати. Отже він розумів, що потерпіла дома. Про те, що він не завжди дає правдиві показання свідчать і висновки трасологічної експертизи, якими стверджено, що сліди його взуття виявлено на шостій сходинці будинку, а він наполягав, що у будинок не заходив. Також під час слідчого експерименту всі троє обвинувачених дали чіткі та послідовні показання про те що автомобілем потерпілої вони заволоділи за попередньою змовою між собою. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по черзі запускали двигун, а потім ОСОБА_5 сів за кермо, а ОСОБА_4 відчинив ворота, після чого всі троє разом покинули місце вчинення злочину. Цими показаннями спростовуються показання дані обвинуваченими в останньому судовому засіданні про те, що ОСОБА_4 відчинив ворота і пішов у невідомому напрямку не знаючи, що ОСОБА_17 та ОСОБА_5 мають намір заволодіти автомобілем. Крім того, сам ОСОБА_4 показав, що у селі Грушово він не орієнтується. Отже ні можливості ні необхідності йти від будинку потерпілої самому, в нього не було.

Посилання захисту та обвинувачених на те, що вони заволоділи автомобілем потерпілої без будь-яких погроз у її адресу і тому їхні дії не можуть бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 289 КК України суд до уваги не приймає, так як заволодіння автомобілем було логічним продовженням їхнього розбійного нападу на потерпілу охопленого єдиним умислом на заволодіння її майном.

Відповідно до п. п. 4, 6, 9, 12, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про злочини проти власності № 10 від 06.11.2009 року дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій. Розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. Небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо. Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки), а при грабежі - насильства, що не є небезпечним для його життя чи здоров'я. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі таке. Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Якщо дії, розпочаті як крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, переросли в грабіж чи розбій, вчинене слід кваліфікувати відповідно за частиною третьою статті 186 КК або частиною третьою статті 187 КК. Під житлом потрібно розуміти приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла прирівнюються також ті його частини, в яких може зберігатися майно (балкон, веранда, комора тощо), за винятком господарських приміщень, не пов'язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Виходячи з того, що показання свідків та потерпілої фактично є послідовними, узгоджуються між собою, відповідають обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, частково узгоджуються з показаннями обвинувачених даними ними в судовому засіданні та повністю узгоджуються з показаннями обвинувачених даними під час проведення слідчих експериментів, підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому колегія приходить до висновку про їх достатність для прийняття відповідного процесуального рішення щодо обвинувачених.

В судовому засіданні сторона захисту просила перекваліфікувати дії обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 із ч. 3 ст. 289 на ч. 2 ст. 289 КК України мотивуючи тим, що жодного насильства до потерпілої обвинуваченими не застосовувалось крім того у обвинувачених не було попередньої змови. Дії обвинуваченого ОСОБА_5 перекваліфікувати із ч. 3 ст. 187 на ч. 3 ст. 185 КК України, дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 із ч. 3 ст. 187 на ч. 3 ст. 186 КК України. Однак суд вважає ці клопотання безпідставними, так як вищенаведеними доказами повністю стверджено винні обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 187 ч., 289 ч. 3 КК України.

Відповідно до ст. 28 КК України злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по даній справі суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації. Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобовязаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що помякшують і обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Гузо суд враховує обставини, які його помякшують: до кримінальної відповідальності притягуються вперше, мають позитивні характеристики, частково визнають свою вину, повністю відшкодували потерпілій моральну та матеріальну шкоду, молоді за віком, потерпіла просить не позбавляти їх волі; ОСОБА_17 та ОСОБА_5 на час вчинення злочинів були неповнолітніми, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченим суд не знайшов.

Суд не враховує помякшуючу відповідальність обставину вказану в обвинувальному акті, - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин -, так як у судовому засіданні встановлено, що здавши викрадені золоті речі у ломбард і отримавши за них 1200 гривень ОСОБА_5 залишив їх у себе і не передавав ОСОБА_17 для лікування його матері аж до 05.06.2014 р., а цього дня всі троє були затримані працівниками міліції.

В той же час суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України належить до категорії особливо тяжких.

Судові витрати 588.84 грв. за проведення дактилоскопічних експертиз, 392.7 грв. за проведення трасологічних експертиз, 393.12 грв. за проведення товарознавчої експертизи, 147.42 грв. за проведення балістичної експертизи слід покласти на обвинувачених.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд,

УХ В А Л И В:

ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнати винними у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 289 ч. 3 КК України ст. 187 ч. 3 КК України та призначити покарання:

ОСОБА_3:

-за ст. 187 ч. 3 КК України вісім років позбавлення волі без конфіскації

майна.

-за ст.289 ч. 3 КК України сім років і шість місяців позбавлення волі

без конфіскації майна.

-На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого

покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_3 призначити вісім років позбавлення волі без конфіскації майна.

ОСОБА_5:

-за ст. 187 ч. 3 КК України вісім років позбавлення волі без конфіскації

майна.

-за ст. 289 ч. 3 КК України сім років і шість місяців позбавлення без

конфіскації майна.

- На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш

суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_5 призначити вісім років позбавлення волі.

ОСОБА_4

-за ст. 187 ч. 3 КК України вісім років позбавлення волі з конфіскацією

всього особистого майна;

-за ст. 289 ч. 3 КК України сім років і шість місяців позбавлення волі з

конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_4 призначити вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 5 червня 2014 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_4 строк тримання його під вартою з 5 червня 2014 року по 29 грудня 2014 року.

Зарахувати ОСОБА_5 строк тримання його під вартою з 5 червня 2014 року по 29 грудня 2014 року.

Після набрання вироком законної сили повернути заставу в розмірі девяносто сім тисяч чотириста гривень ОСОБА_18 сплачену ним за ОСОБА_4Ю на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області відповідно до квитанції 37414422 від 29 грудня 2014 року. Повернути заставу в розмірі девяносто сім тисяч чотириста гривень ОСОБА_19 сплачену нею за ОСОБА_5 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області відповідно до квитанції 37414371 від 29 грудня 2014 року.

Запобіжний захід відносно засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обрати тримання під вартою до 17 годин 9 грудня 2015 року взявши їх під варту в залі судових засідань .

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 продовжити до 17 години 9 грудня 2015 року.

Речові докази по справі: автомобіль НОМЕР_2, посвідчення водія на імя ОСОБА_9В, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, страховий поліс на автомобіль НОМЕР_3 мобільний телефон марки SAMSUNG GT-C33001, мобільний телефон марки NOKIA-305, ноутбук марки ASUS K53U, жіночу шкіряну сумочку, гаманець, косметичку повернути потерпілій ОСОБА_9

Пістолет MOD 85. AUTO Cal. 8687 Cal. 8 mm K.- ITALY серійний номер 66505, один слід низу взуття, липку стрічку Скотч, матерчату шапку з прорізами для очей які зберігаються в камері речових доказів Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 507 гривень 36 копійок, ОСОБА_5 507 гривень 36 копійок, ОСОБА_3 507 гривень 36 копійок судових витрат на користь держави за проведення експертиз.

Вирок може бути оскаржено до судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Закарпатської області протягом 30 діб з наступного дня після його проголошення, а засудженими в цей же строк з моменту отримання копії вироку, через Тячівський районний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження , який не був присутній в судовому засіданні копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий Мельник В.І.

Судді: Гримут В.І.

ОСОБА_20М