Ухвала суду № 53247006, 05.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 365/278/15-ц Головуючий у І інстанції Хижний Р. В.Провадження № 22-ц/780/5625/15 Доповідач у 2 інстанції Лащенко В. Д.Категорія 22 05.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

05 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Лащенка В.Д.,

суддів: Поліщука М. А., Сушко Л. П.,

при секретарі Бобку О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства "РИСК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області про визнання договору оренди недійсним ,

встановила:

У квітні 2015 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Селянського (фермерського) господарства "РИСК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області про визнання договору оренди недійсним .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 01 вересня 2010 року між позивачкою та відповідачем СФГ «РИСК» укладено договір оренди землі № 19, який згідно п. 37 даного договору набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації. Договір зареєстровано відділом Держкомзему у Згурівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 грудня 2011 року, тобто правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації, тобто 14 грудня 2011 року.

Позивачка ОСОБА_2 передала відповідачу СФГ «РИСК» у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що розташована на території Турівської сільської ради (с. Турівка Згурівського району Київської області) та належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 12 лютого 2008 року. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1. Вказаний договір є недійсним у зв'язку із відсутністю в ньому наступних обов'язкових умов: кадастрового номера земельної ділянки, строків передачі земельної ділянки в оренду, розміру пені за несвоєчасну сплату орендної плати, умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім того, серед додатків до договору оренди відсутні план або схема земельної ділянки, що передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлені земельні сервітути, а також акт визначення меж земельної ділянки в натурі. Враховуючи вищевикладене, представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним договір оренди землі № 19, укладений між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством «РИСК» (код ЄДРПОУ 20623424) 01 вересня 2010 року, зареєстрований відділом Держкомзему у Згурівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 грудня 2011 року та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 06 серпня 2015 року в позові відмовлено.

У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив скасувати рішення суду першої інстанції з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишенню без змін рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що позивачці на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7688 га., яка розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданим 12 лютого 2008 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 0108343000004, що встановлено з копії Державного акта (а.с.9), копії листа Відділу Держземагенства у Згурівському районі (а.с.65).

01 вересня 2010 року між позивачкою та відповідачем СФГ «РИСК» укладено договір оренди землі № 19, який було зареєстровано відділом Держкомзему у Згурівському районі 14 грудня 2011 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис, що встановлено з копії договору оренди (а.с.66), листа Відділу Держземагенства у Згурівському районі (а.с.67). Земельна ділянка була передана орендодавцю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 01 вересня 2010 року (копія акта - а.с.70). Позивачці ОСОБА_2 згідно договору оренди нарахована та виплачена орендна плата (довідка СФГ "Риск" - а.с.68).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір оренди земельної ділянки укладено з дотриманням вимог законодавства, чинного на час його укладення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положенням п. 2 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року передбачено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 02 жовтня 2003 року №1211-IV, що діяла на момент укладення спірного договору оренди землі, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно ч.ч. 2,4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 02 жовтня 2003 року №1211-IV передбачалось, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди та визнання такого договору недійсним відповідно до закону. Також невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Типовий договір оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03 березня 2004 року.

Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010 року між ОСОБА_2 та СФГ «РИСК» укладено договір оренди землі № 19 у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, зазначено :

- місце та дата його укладення: с. Турівка, 01.09.2010 року;

- сторони договору: орендодавець ОСОБА_2 та орендар - СФГ «РИСК»;

- предмет договору оренди: земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Турівської сільської ради в с. Турівка, площею 1, 7688 га, у тому числі рілля площею 1,7688 га, нормативна грошова оцінка якої становить 47926,40 грн;

- строк дії договору 10 років (за орендарем визначене переважне право на поновлення договору);

- встановлена орендна плата в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік із врахуванням індексів інфляції, яка вноситься до 31 грудня поточного року;

- зазначено, що його невід'ємними частинами є державний акт серії НОМЕР_3 та акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- інші необхідні умови договору оренди.

До договору було додано копію державного акту серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку, при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, а також вчинено опис меж, де зазначено сусідніх землекористувачів (а.с.9).

Також в матеріалах справи міститься акт приймання - передачі земельної ділянки в оренду № 19 від 01 вересня 2010 року, підписаний позивачкою (а.с.70).

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що договір оренди, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «РИСК» відповідає вимогам типового договору оренди землі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року №220, оскільки позивачка під час укладення договору мала необхідний обсяг цивільної дієздатності так як її волевиявлення було спрямоване саме на укладення оскаржуваного договору оренди в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Посилання представника апелянта на відсутність у договорі оренди кадастрового номеру земельної ділянки, як на суть підстав позову, не приймаються до уваги колегією суддів, так як даний факт не є порушенням вимог закону, оскільки кадастровий номер був присвоєний земельній ділянці вже після укладення договору оренди у зв'язку із прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набирав чинності з 01 січня 2013 року. А на дату укладення договору оренди серед переліку істотних умов договору такої вимоги не зазначалося.

Отже, аналізуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду залишає без змін

Керуючись ст. 15 Закону України «Про оренду землі» , ст. 215, 626, 638 ЦК України, ст.ст. 59, 60, 61, 213, 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді