Ухвала суду № 53243241, 05.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 р. Справа № 496/2734/15-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Крачкова С.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Запорожана Д.В.судді -Домусчі С.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 27 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про визнання неправомірним розпоряджень, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України у Біляївському районі Одеської області про:

- визнання неправомірними розпорядження відповідача від 14.09.2012 року, 24.12.2013 року, 25.03.2015 року, від 09.04.2015 року за №149285 щодо визначення відсоткового розміру пенсії та стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років;

- зобов'язання включити до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І. І.Мечникова в період з 01.09.1979 року по 01.07.1984 року (2 роки 5 місяців);

- зобов'язання провести перерахунок пенсії з 01.07.2012 року з розрахунку 90% від середньої заробітної плати.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що вона вийшла на пенсію 30 грудня 2004 року, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на момент призначення пенсії, а відповідач при здійсненні перерахунку пенсії застосував норми цього Закону (ст. 50-1), які набрали чинності з 01.10.2011 року. Також, вказувала, що в квітні 2015 року з відповіді відповідача їй стало відомо, що при винесенні зазначених розпоряджень відповідачем не було зараховано до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років половину строку навчання у вищому навчальному закладі, в якому вона отримала юридичну освіту, а перерахунок пенсії їй було проведено з порушенням діючого законодавства, яке регулює це питання і розмір пенсії був визначений та складає 60 відсотків від середнього заробітку.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що перерахунок пенсії позивачки та обчислення стажу були проведені згідно з вимогами чинного законодавства.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 27 серпня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано неправомірними розпорядження УПФ України в Біляївському районі Одеської області від 14.09.2012 року №149285, від 24.12.2013 року №149285, від 25.03.2015 року №149285, від 09.04.2015 року №149285 щодо визначення відсоткового розміру пенсії та стажу роботи ОСОБА_4

Зобов'язано УПФ України в Біляївському районі Одеської області зарахувати ОСОБА_4 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова за період з 01.09.1979 року по 01.07.1984 року включно (2 роки 5 місяців).

Зобов'язано УПФ України в Біляївському районі Одеської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 19.12.2014 року з розрахунку 90% від середньої заробітної плати.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, УПФ України в Біляївському районі Одеської області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач вийшла на пенсію 30.12.2004 року та перебуває на обліку в УПФ України в Біляївському районі, отримує пенсію за вислугу років.

23.03.2015 року вона звернулась до відповідача з заявою щодо з'ясування підстав та порядку нарахування їй суми пенсійного забезпечення, а 03.04.2015 року їй було направлено листа з копіями оскаржуваних розпоряджень, з яких вбачається, що розмір перерахованої пенсії складає 60%, а стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років 18 років 05 місяців 02 дня.

З диплому МВ №899505, виданого позивачеві вбачається, що в 1979 році вона поступила в Одеський державний університет ім. І.І.Мечникова, а в 1984 році закінчила повний курс цього університету за спеціальністю правознавство та отримала кваліфікацію юрист.

З трудової книжки вбачається, що з 22.02.1994 року в порядку переводу позивач була прийнята на роботу в органи прокуратури, звідки звільнилась 27.02.2015 року в зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на те, що позивач не отримала юридичну освіту саме у вищих юридичних навчальних закладах не ґрунтуються на законі, тому, необхідно зобов'язати відповідача включити до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років, половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І.Мечникова в період з 01.09.1979 року по 01.07.1984 року, який складає 2 роки та 5 місяців. Також, суд виходив з того, що відповідач неправомірно провів позивачу перерахунок пенсії в розмірі 60% від суми заробітної плати, оскільки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на момент виходу позивача на пенсію, що підтверджено висновком Постанови Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновків про необхідність визнання неправомірними оскаржуваних розпоряджень та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачки в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати, починаючи з 19 грудня 2014 року.

В апеляційній скарзі УПФ України в Біляївському районі Одеської області вказується, що перерахунок пенсії позивача правомірно був проведений на підставі Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що набрала чинності з 01.10.2011 року. Також, вказується, що навчання позивача на юридичному факультеті в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова не можна вважати навчанням позивача у вищому юридичному закладі, у зв'язку з чим, не має підстав для перерахунку її стажу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на час виходу позивачки на пенсію), до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 1979 по 1984 року навчалась в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова, за спеціальністю правознавство та отримала кваліфікацію юрист.

Стверджуючи, що навчання позивача на юридичному факультеті в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова не можна вважати навчанням позивача у вищому юридичному закладі, апелянт не наводить жодної норми законодавства, яка б підтвердила це твердження. Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, вказаний довід апелянта є безпідставним.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не передбачено додаткових вимог до дипломів, отриманих у вищих юридичних навчальних закладах, і вони за своїм змістом однакові з дипломами, отриманими в інших вищих навчальних закладах, в яких надають юридичну освіту.

Колегія суддів також вважає безпідставним довід апелянта про правомірне проведення перерахунку пенсії позивача на рівні 60% від зарплати на підставі Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що набрала чинності з 01.10.2011 року, оскільки, як було встановлено вище, позивач вийшла на пенсію у 2004 році, а згідно з Постановами Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року у справі №21-445а13 та від 10 грудня 2013 року у справі №21-348а13, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто, у даному випадку 90%.

Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин висновки Постанови Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року у справі №21-445а13.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи те, що позивач не відноситься до категорії осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору, при зверненні до суду з апеляційною скаргою судовий збір ним не сплачений, а тому з управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської належить стягнути судовий збір у розмірі 80 (вісімдесят) грн.39 коп.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області - залишити без задоволення.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 27 серпня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 80 (вісімдесят) грн.39 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. ДомусчіСуддя: Д.В. Запорожан

.