Постанова № 53243126, 21.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Львів № 876/3912/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Костіва М.В.

розглянувши в письмовому проваджені апеляційнуТисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 року у справі за адміністративним позовом Селянського господарства «Карп» до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

25.12.2012 року позивач Селянське ( фермерське ) господарство «Карп» звернувся в суд із позовом до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022200 та № 0000052000 від 04.09.2012 року від 04.09.2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2013рокупозов задоволено.

Не погодившись із даною постановою, апелянт Тисменицька міжрайонна державна податкова інспекція Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2013рокускасувати,таприйнятинову якою відмовити в позові.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, в період з 20.08.2012 року по 27.08.2012 року податковий орган провів позапланову виїзну перевірку дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарського фермерського господарства «Карп» за період 01.08.2009 року по 31.07.2012 року.

За результатами перевірки податковий орган склав акт перевірки № 536/22-5/23799419 від 03.09.2012 року яким встановлено порушення:

- ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні експортних операцій з нерезидентом-фірмою Литви «Kompleksinestatyba» за товар експортований на виконання умов контракту № Т2008/04 від 11.11.2008 року;

- ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходиться за її межами» порушення вимог декларування станом на 01.10.2009 року, 01.01.2010 року, 01.04.2010 року, 01.07.2010 року, 01.10.2010 року, 01.01.2011 року, 01.04.2011 року, 01.07.2011 року, 01.10.2011 року, 01.01.2012 року, 01.04.2012 року та 01.07.2012 року валютних цінностей в сумі 1445,15 євро, які належать СФГ «Карп», як неповернута валютна виручка від нерезидента «Kompleksine statyba» при виконання умов контракту № Т2008/04 від 11.11.2008 року.

На підставі акту перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення рішення № 0000022200 від 04.09.2012 рок форми «Р» яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД виконання зобов'язання та ШС за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 15888 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000052200 форми «У» яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД виконання зобов'язання та ШС за порушення вимог валютного законодавства у ромі 2040 грн.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про порушення податковим органом вимог ст. 250 Господарського кодексу України є помилковими.

Як видно з матеріалів справи, 11.11.2008 р. між позивачем Селянським ( фермерським) господарством «Карп» та нерезидентом - фірмою «Kompleksine statyba» укладено контракт № Т2008/04 на виконання умов якого позивач експортував товар - пиломатеріали букові обрізні на суму - 3784,80 євро, згідно ВМД № 206000007/9000171 від 04.02.2009 р. Граничний строк проведення розрахунків - 03.08.2009р.

Судом першої інстанції встановлено, що розрахунки згідно ВМД № 206000007/9000171 від 04.02.2009 р. не завершено і станом на 04.08.2009р. прострочена дебіторська заборгованість з боку нерезидента - фірми «Kompleksine statyba».

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Законом України від 02.12.2010 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» який набрав чинності з 01.01.2011 р. статтю 250 Господарського кодексу України було доповнено ч. 2 згідно якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотримання яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

В пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушення ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті при здійсненні господарської діяльності за своєю суттю є адміністративно-господарською санкцією.

Податкове повідомлення-рішення надсилається за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною ( фінансовою ) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Із змісту п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України видно, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що обмеження у строках застосування адміністративно-господарських санкцій не поширюється на штрафні санкції, що застосовуються органами податкової служби, а тому податковий орган правомірно застосував до позивача фінансові санкції за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 9 Декрету № 15-93 та ст.1 Указу Президента України № 319/94 від 18.06.1994 р. без врахування строків передбачених ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України.

Висновки суду першої інстанції про пропущення річного строку визначеного ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України колегія суддів вважає помилковими оскільки, порушення правил господарської діяльності який вчинив позивач є триваючими.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити.

Керуючисьст.160,ст.195,ст.198,ст.202,ст.207,ст.212,ст.254Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2013р.у справі за №2а-3955/12/0970 - скасувати.

В позові Селянського господарства «Карп» до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: Р.М. Гулид

М.В. Костів