Ухвала суду № 53243123, 21.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Львів № 876/2762/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Костіва М.В.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представника відповідача: Нацюк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного агропромислового підприємство «Перемога» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

23.11.2012 року позивач Приватне агропромислове підприємство «Перемога» (надалі ПАП «Перемога») звернувся в суд із позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000161750 від 12.11.2012 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення № 0000161750 від 12.11.2012 року форми «Р».

Не погодившись із даною постановою, апелянт Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Тернопільської області Державної податкової служби подав апеляційну скаргу покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в позові.

Представник відповідача Нацюк М.С. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, в період з 19.10.2012 року по 25.10.2012 року податковий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку ПАП «Перемога» з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесенні до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 5180/17-50/30849322 від 30.10.2012 р. яким встановлено порушення:

- п. 3.4 ст. 3, п. 7.1. ст.7, пп.8.1.1., 8.1.2. п.8.1. ст. 8, пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9, пп. «а» п. 17.2 ст. 17, пп. «а» п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями, п. 164.5. ст.164, п.167.1. ст.167, пп. 168.1.1. п.168.1. ст. 168, пп.170.1.1. п. 170.1. ст.170 розділу ІV ПК України від 02.12.2012 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, п.1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» №725/2008 від 19.08.2008 року, ст. 23 Закону України «Про плату за землю» від 19.09.1996 року №378/96-ВР із змінами та доповненнями, п.3. Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель», а саме - на підставі даних договорів оренди земельних ділянок, податкових розрахунків форми 1ДФ, поданих в Тернопільську ОДПІ Тернопільської області ДПС, відомостей на видачу орендної плати, переліку власників земельних паїв, накладних на відпущення товару, відомостей про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, банківських документів за 2009-2011 роки, виявлено факти незабезпечення дотримання вимог чинного законодавства при виплаті доходів за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) в частині застосування коефіцієнтів індексації до нормативної грошової оцінки землі, застосування виплати не менше 3% орендної плати від нормативної - грошової оцінки землі та застосування коефіцієнта при виплаті орендної плати в не грошовій формі, внаслідок чого встановлено неповне нарахування, утримання та сплата (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб), внаслідок чого донараховано - 45751,58 грн. податку на доходи фізичних осіб;

- п.1.2. 1.15. ст.1, пп.6.3.2. п.6.3. ст.6, п.7.1. ст.7, пп.8.1.1. 8.1.2. п.8.1. ст.8, пп. «а» п.19.2. ст..19 Закону та п.4. Постанови КМ України №2035 від 26.12.2003 року «Про затвердження порядку надання документів та їх складу при застосування податкової соціальної пільги», а саме - безпідставне надання податкової соціальної пільги працівникам ПАП «Перемога» в місяцях звільнення в 2009-2010 роках, в наслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб 355,63 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000161750 від 12.11.2012 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 57 634,01 грн., в тому числі: за основним платежем - 46107,21 грн. та за штрафними ( фінансовими ) санкціями ( штрафами) - 11526,8 грн.

Як видно з матеріалів справи, позивач ПАП « Перемога» в березні 2006 р. та в березні 2008 уклав з фізичними особами договори оренди земельних ділянок ( паїв ).

В п. 5 Договору визначено грошову оцінку земельної ділянки яка на 2006 р. в с. Довжанка Тернопільського району становить 26858 грн., а в с. Курівці Зборівського району станом на 2008 р. - 30417 грн.

Згідно п. 9 Договорів розмір орендної плати становить 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки ( паю).

Податковий орган вважає, що орендна плата за землю повинна розраховуватись в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки ( паю ) відповідно до Указу Президента України « Про додаткові заходи соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток ( паїв )» від 19.08.2008 р. № 725/2008 р.

Із змісту ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України видно, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землі встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

В ст.30 Закону України «Про оренду землі» передбачено зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що розмір орендної плати при укладені договорів оренди землі визначався позивачем за погодженням з фізичними особами ( орендодавцями) на основі даних про нормативну грошову оцінку наданих Управліннями земельних ресурсів у відповідних районах та згідно Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)».

З матеріалів справи видно, що договори оренди землі між сторонами укладено під час дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5%, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки тобто, на час укладення договорів останні відповідали законодавству про мінімальний розмір орендної плати, встановлений законом.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності.

В тексті вказаного Указу відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується на договори, які укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Отже, Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» прийнятий після укладення сторонами договору і є підставою для перегляду розміру орендної плати установленої умовами договору, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати до 3 відсотків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, вірними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки, застосування податковим органом при визначенні розміру заборгованості з орендної плати Указу Президента № 92/2002 у новій редакції зі змінами внесеними Указом Президента № 725/2008 р. згідно з якими мінімальний розмір плати за оренду земельних ділянок збільшений до 3 % вартості земельної ділянки не ґрунтується на вимогах матеріального права.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий орган протиправно визначив про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб через безпідставне надання податкової соціальної пільги працівникам ПАП «Перемога» в місяцях звільнення в 2009 - 2010 роках внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі - 355,63 грн. Оскільки, податковий орган проводив перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з 19.10.2012 р. та згідно вимог ст. 102.1 Податкового кодексу України період діяльності підприємства підлягав до перевірки починаючи з 19.10.2009 р. а не 06.2009 р. - 08.2009 р. ( таблиця № 2 за № 1-7 ). Тому, нарахування податку з доходів фізичних осіб через безпідставне надання податкової соціальної пільги працівникам ПАП «Перемога» в місяцях звільнення в 2009-2010 р. є протиправним.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року у справі за № 2а-1970/3978/12- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: Р.М. Гулид

М.В. Костів