Ухвала суду № 53243095, 27.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 р. Справа № 147556/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтваінвест» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтваінвест» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Алтваінвест» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2012 року № 0000692302, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 122871,00 грн., в тому числі 81914,00 грн. за основним платежем і 40957,00 грн. штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000702302, яким йому зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3516,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи, на думку суду, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Однак господарські операції позивача з ТзОВ «Ойлстандартгруп» не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також суд зазначив, що в ході проведення перевірки в зв'язку із ненаданням документів податковий орган надав позивачу вимогу про надання письмових пояснень і копій первинних документів (договорів, сертифікатів якості, накладних, податкових накладних тощо) за період з 01.10.2011 року до 31.10.2011 року, зокрема, з питань підтвердження взаєморозрахунків з ТзОВ «Юридична компанія «Гарантія успіху», однак ні на час перевірки, ні під час судового розгляду справи позивач не надав таких документів.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що реальність господарських операцій з ТзОВ «Ойлстандартгруп» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме видатковими накладними, які засвідчують факт передачі і приймання товару. При цьому, товар приймав директор ТзОВ «Алтваінвест», який має право на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до статутних документів, в зв'язку з чим посилання суду першої інстанції на відсутність довіреностей на отримання товару від ТзОВ «Ойлстандартгруп» є безпідставним, як і посилання на відсутність сертифікатів на придбаний товар, оскільки даний товар не підлягав обов'язковій сертифікації. Також, на думку позивача, не може свідчити про безтоварність господарських операцій з ТзОВ «Ойлстандартгруп» відсутність в останнього трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, оскільки залучення трудових та матеріальних ресурсів може здійснюватись на договірних засадах із третіми особами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

07-15.02.2012 року працівники Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську провели документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Алтваінвест» з питань підтвердження формування податкових зобов'язань та податкового кредиту згідно податкової декларації за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт від 22.02.2012 року № 1678/23-2/36997677.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого в результаті безтоварних операцій по ланцюгу до вигодонабувача завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у декларації за жовтень 2011 року з врахуванням уточнюючого розрахунку в сумі 3516,00 грн. та занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у декларації за жовтень 2011 року з врахуванням уточнюючого розрахунку в сумі 81914,00 грн., в результаті чого платником занижено суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет з урахуванням залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів на вказану суму.

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську прийняла податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000692302, яким ТзОВ «Алтваінвест» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 122871,00 грн., в тому числі 81914,00 грн. за основним платежем і 40957,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000702302, яким ТзОВ «Алтваінвест» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3516,00 грн.

ТзОВ «Алтваінвест» оскаржило дані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак його скаргу було залишено без задоволення, а рішення без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. пп. 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 зазначеного Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг). Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною і достатньою підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами встановлена ст. ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. п. 1.2, 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737во10, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

ТзОВ «Алтваінвест» стверджує, що в періодах, які перевірялись, воно здійснювало господарські операції з придбання товарів і послуг у ТзОВ «Ойлстандартгруп» і ТзОВ «Юридична компанія «Гарантія успіху».

Зокрема, позивач зазначає, що він (покупець) уклав з ТзОВ «Ойлстандартгруп» (продавець) договір від 10.08.2010 року № ДГ-0000039, за умовами якого продавець продає, а покупець купує та оплачує товар відповідно до видаткових накладних. Також згідно з умовами цього договору поставка товару здійснюється на умовах FCA (склад продавця).

На підтвердження реальності виконання умов цього договору, а саме отримання товару (шкіряний напівфабрикат із шкір ВРХ «вет-блу») на загальну суму 314220,48 грн., в тому числі податок на додану вартість 52370,08 грн., позивач надав суду копії видаткової накладної від 24.10.2011 року № РН-0000036 і податкової накладної від 24.10.2011 року № 4 на вказану суму, а також докази оплати вартості товару (довідка про аналіз субконто по контрагенту ТзОВ «Ойлстандартгруп» за період з 01.10.2011 року до 18.07.2012 року).

Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому, згідно з положеннями цих Правил учасниками транспортного процесу є вантажовідправник, вантажоотримувач та перевізник.

А відповідно до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Таким чином, згідно із змістом наведених норм товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця так і у продавця, незалежно від умов договору поставки (купівлі-продажу) щодо сторони договору, яка зобов'язана здійснити доставку товару.

Однак всупереч вимогам наведених норм податкового законодавства та законодавства про транспорт позивач не надав суду товарно-транспортних накладних чи інших товаросупровідних документів, які б підтверджували фактичне переміщення (транспортування) товару, придбаного ним у ТзОВ «Ойлстандартгруп».

Також колегія суддів враховує, що, як вбачається з наявного в матеріалах справи акту від 10.01.2012 року № 118/15-2/33426541 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Ойлстандартгруп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у жовтні 2011 року, складеного Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську, у вказаного підприємства відсутні складські приміщення, транспорті засоби і виробничі потужності, а також незначна чисельність працівників для здійснення будь-якого виду господарської діяльності. Також в даному акті зазначено, що зустрічну перевірку неможливо провести в зв'язку з тим, що ТзОВ «Ойлстандартгруп» не надало документів, які підтверджують факти придбання і реалізації товару, документи, що засвідчують їх транспортування і зберігання, сертифікати якості продукції, ветеринарні свідоцтва тощо.

Крім того, як встановив суд першої інстанції, згідно із листом позивача від 10.01.2012 року № 0002/12, наданим на запит відповідача, ТзОВ «Алтваінвест» стверджує, що передача зазначеного вище товару від ТзОВ «Ойлстандартгруп» в жовтні 2011 року відбувалася за місцем його зберігання по вул. Петрушевича, 29 в м. Болехів Івано-Франківської області, в складському приміщенні, яке належить ВАТ «Шкіряник».

Водночас відповідно до умов зазначеного вище договору купівлі-продажу, укладеного між ТзОВ «Алтваінвест» і ТзОВ «Ойлстандартгруп», поставка товару повинна була здійснюватись на умовах FCA (склад продавця), в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, фактичного переміщення товару не відбувалося, а також позивач не надав належних і достатніх доказів того, що товар, який знаходився на складі ВАТ «Шкіряник», належав саме ТзОВ «Ойлстандартгруп» і був переданий ТзОВ «Алтваінвест».

При цьому колегія суддів враховує, що кожна із наведених вище обставин сама по собі не є достатнім доказом відсутності факту реального здійснення господарських операцій, однак, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, зокрема, матеріали податкових перевірок, наявні в матеріалах справи бухгалтерські і податкові документи тощо, колегія суддів дійшла висновку, що ТзОВ «Алтваінвест» всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надало належних і достатніх доказів того, що зазначені вище господарські операції між ним та ТзОВ «Ойлстандартгруп» мали реальний (товарний) характер, тобто не доведено факту реального отримання позивачем товару від цього контрагента, що в свою чергу позбавляє позивача права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

Також ТзОВ «Алтваінвест» зазначає, що він (покупець) у жовтні отримав від ТзОВ «Юридична компанія «Гарантія успіху» (продавець) товар, а саме хромовий дубник, сірчистий натрій, форміат натрію, консервант та напівфабрикат із шкір ВРХ «вет-блу» на загальну суму 198358,28 грн., в тому числі податок на додану вартість 33059,82 грн.

На підтвердження факту отримання даного товару позивач посилається на видаткову накладну від 18.10.2011 року № 300 і податкову накладну від 18.10.2011 року № 300 на вказану суму, а також докази оплати вартості товару.

Однак ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи позивач не надав цих накладних та інших документів, які б підтверджували факт існування господарських відносин між ним і ТзОВ «Юридична компанія «Гарантія успіху» у жовтні 2011 року та доказів реального отримання зазначених вище товарів.

При цьому колегія суддів враховує, що в ході проведення перевірки податковий орган на підставі пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 та п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України надав ТзОВ «Алтваінвест» обов'язкові вимоги від 10.02.2012 року № 3118/10/23-245/1696 та від 13.02.2012 року № 3337/10/23-245/1775 про надання письмових пояснень та копій первинних документів (договорів, сертифікатів якості, накладних, податкових накладних тощо) за період з 01.10.2011 року до 31.10.2011 року, однак таких документів позивач не надав, в зв'язку з чим було складено акт відмови від надання документів посадовими особами від 15.02.2012 року № 44/23-2/36997677.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 цього Кодексу платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

А згідно з ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи наведені вище обставини, оцінивши зібрані докази та положення зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ТзОВ «Алтваінвест» сформувало податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, за результатами взаємовідносин з ТзОВ «Ойлстандартгруп» і ТзОВ «Юридична компанія «Гарантія успіху» з порушенням вимог законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтваінвест» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі №2а-1680/12/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтваінвест» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

Т.І. Шинкар

Ухвала складена в повному обсязі 02.11.2015 року