Ухвала суду № 53242994, 04.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 876/9244/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будова-Захід" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року про повернення позовної заяви у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будова-Захід" до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ТОВ "Будова-Захід" звернулося в суд з позовом до відповідача - Буської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.4 ч.3 ст.108 КАС України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що ні нормами КАС України, ні іншими нормами чинного законодавства не передбачено обов'язок вказувати в довіреності представника право підписувати позовну заяву від імені позивача. Представник по довіреності має усі належні повноваження для ведення справи у суді та подачі заяв, клопотань будь- якого змісту. У довіреності представника немає жодних заперечень і обмежень у повноваженнях щодо підпису будь-яких документів, у тому числі позовної заяви. Дана довіреність є постійною, адже представник перебуває у трудових відносинах з підприємством. Просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, оскільки у наданій копії довіреності не обумовлене право представника на підписання позовної заяви від імені позивача, таким чином, позовна заява від імені позивача підписана неповноважною особою, а тому наявні правові підстави для повернення позовної заяви.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його передчасним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.106 КАС України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Згідно з ч.5 ст.106 КАС України, якщо позовна заява подається представником, то в ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

П.4 ч.3 ст.108 КАС України передбачає, що позовна заява повертається у випадках, коли позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Зі змісту вказаної правової норми вбачається, що передбачені п.4 ч.3 ст.108 КАС України наслідки можуть бути застосовані лише в тому випадку, коли з наданих доказів не вбачається право особи (відсутність у такої особи відповідних повноважень) подавати позовну заяву від імені позивача.

В силу вимог до ч.4 ст.58 КАС України довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якою відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності.

Представництво є правовим інститутом, який опосередковує відносини, що виникають у зв'язку з діяльністю однієї особи від імені та в інтересах іншої особи, спрямованою на реалізацію прав і обов'язків того, кого представляють.

ЦК України визначає представництво як правове відношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана за повноваженнями вчинити правочин від імені іншої особи, яку вона представляє. Процесуальне представництво в адміністративному судочинстві має свою специфіку: це процесуальна діяльність особи (представника), спрямована на захист публічних суб'єктивних прав та інтересів іншої особи, яка бере участь у справі, публічних інтересів, а також сприяння адміністративному суду в з'ясуванні об'єктивної істини у справі, прийнятті обґрунтованого, справедливого і законного рішення.

Адміністративне процесуальне представництво - це правовідносини, в яких одна особа (представник) на підставі повноважень, наданих їй договором або законом, вчиняє в адміністративному судовому процесі процесуальні дії, спрямовані на захист прав та інтересів іншої особи, а також публічних інтересів.

Відповідно до сутності представництва представник має вчиняти дії в інтересах особи, яку він представляє. І хоча представник самостійно здійснює права особи, яку він представляє, адміністративний суд має право контролювати здійснення ним цих прав на предмет відповідності інтересам особи, яку представляють.

Згідно з ч.2 ст.59 КАС України представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Основні правила видачі довіреності викладено у Законі України "Про нотаріат". Довіреність є іменним документом, тому має обов'язково містить відомості про те, хто і кому видає довіреність. Довіреність може бути вчинена лише у письмовій формі, вона має містити необхідні реквізити: вказівку на суб'єкти, місце, дату видачі тощо. У довіреності має бути зазначений обсяг повноважень, наданий представникові тим, кого він представляє.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх повноважень представник позивача надала копію довіреності №5/Т від 16 січня 2015 року.

Вказаною довіреністю представнику ОСОБА_1 надано наступні права: подавати від імені ТОВ "Будова-Захід" документи, заяви (в тому числі позовні), клопотання, скарги, докази, одержувати необхідні довідки та документи з будь-яких підприємств, установ, організацій стосовно захисту інтересів ТОВ "Будова-Захід", робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів та міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати, підписувати необхідні процесуальні документи від імені ТзОВ "Будова-Захід", вносити необхідні платежі, а також виконувати всі інші дії, в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством України для виконання своїх функцій як представника.

Суд першої інстанції вказує на те, що у наданій копії довіреності не обумовлене право представника на підписання позовної заяви від імені позивача, а оскільки ст.ст.49, 51 КАС України, якими регламентуються процесуальні права осіб, які беруть участь у справі, сторін, та повноваження представників, не передбачене право представників на підписання позовної заяви, таке право має бути окремо визначено у довіреності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Таким чином, недотримання позивачем при поданні адміністративного позову вимог ст.106 КАС України, мають тягнути за собою наслідки передбачені ч.1 ст.108 КАС України - залишення позовної заяви без руху. Зазначені процесуальні дії суду повинні передувати застосуванню ч.3 ст.108 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ст.6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Bellet v. Fгаnсе, зазначено, що ст.6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Якщо процесуальні норми є виписаними у такий спосіб, що створюють певну невизначеність, особи, чиї заяви були відхилені із підстав порушення процесуальних норм, вважаються такими, що не мали реального, ефективного доступу до суду (Рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі de Geouffre de la Pradelle v. France, Publ. Court, Series A, vol. 253-B).

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що прийняття суддею ухвали про повернення позовної заяви було передчасним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, оскільки доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі - скасуванню, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будова-Захід" задовольнити, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року про повернення позовної заяви у справі № 813/4144/15 - скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик