Постанова № 53242985, 02.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Справа № 876/7544/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним, скасування наказу та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

09.10.2014 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Управління МВС України в Закарпатській області про визнання протиправним, скасування наказу від 11 .09.2014 р. за №1193 про звільнення з органів внутрішніх справ на підставі п. «є» ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни), поновлення на посаді інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту УМВС України в Закарпатській області.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального, процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тій обставині, що 04.09.2014 р. знаходився на службі, зокрема це підтверджується поясненнями старшого інспектора з о/д ВІОС УКЗ УМВС України в Закарпатській області полковника міліції Лучки В.Ю., який проводив службове розслідування. Також притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення відбулося з порушенням процедури, а також, що суд не дав належної оцінки доводам позивача.

Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з вересня 2004 року, а з лютого 2014 року займав посаду інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту УМВС України в Закарпатській області в званні старшого лейтенанта.

Дисциплінарне стягнення "звільнення з органів внутрішніх справ" накладене на позивача, як на інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту УМВС України в Закарпатській області наказом начальника УМВСУ у Закарпатській області від 11.09.2014 р. за №1193 за систематичні порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказу МВС України № 155-2012 року «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», Присяги працівника органів внутрішніх справ України, що проявилося у невиході на роботу 04.09.2014 року, перешкоджанні проведенню службового розслідування, проявленій при цьому нещирості, грубому порушенні норм професійної та службової етики, що проявилось у неповазі до старших офіцерів, невиконанні їх законних наказів та низьку виконавську дисципліну за п. «є» ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу від 11 .09.2014 р. за № 1193 відповідача, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки факти порушення позивачем дисципліни належним чином підтверджено в ході службового розслідування, проведеного відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ та Інструкцією про проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС від 12.03.2013 року № 230, а відтак, позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Між тим, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки не ґрунтується на фактичних обставинах справи, є суперечливим та не відповідає нормам матеріального права, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ врегульовано Законом України "Про міліцію" від 20.12.2990 р. № 565-ХІІІ, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29.07.1991 року № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, який затверджено Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від 22.02.2006 року № 3460-ІV та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС від 12.03.2013 року № 230.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565 - ХІІ порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України Кабінету від 29 липня 1991 p. № 114.

У відповідності до п. 10 цього Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

В силу положень статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з того, що при розгляді справ про поновлення на роботі необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевірити їх відповідність законові, крім того, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (ч.4 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073.

Пунктом 2.1. вказаної Інструкції №230 передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника /пункт 2.6 Інструкції №230 /.

Матеріалами справи підтверджено, що начальником УМВС України в Закарпатській області 27.08.2014 року видано наказ №1130 "Про призначення та проведення службового розслідування", що виразилась у перевірці інформації Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області про те, що 25.08.2014 р. о 15 год. на вул. Корятовича в м. Ужгороді інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_1 допустив неправомірні дії відносно громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Винесенню дисциплінарного наказу УМВС України в Закарпатській області від 11.09.2014 року №1193 передувало проведення службового розслідування комісією у складі працівників УМВС України в Закарпатській області, яке зреалізовано у висновку службового розслідування, складеному 08.09.2014 р.

Пунктом 3.4. Інструкції №230, передбачено, зокрема, що розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Таким в даних обставинах є начальник спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту УМВС України в Закарпатській області Жирош Ю.Ю.

Також п. 5.3 Інструкції встановлено, що завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.

З представленого наказу УМВС України в Закарпатській області від 27.08.2014 року №1130 та висновку службового розслідування від 08.09.2014 р. колегія суддів робить заключення, що безпосередній начальник порушника Жирош Ю.Ю. не приймав участі в проведенні службового розслідування щодо неправомірних дій ОСОБА_1, а окрім того у висновку незрозумілою є дата затвердження цього висновку.

Також на останньому листку висновку службового розслідування від 08.09.2014 р. на якому відсутні реєстраційні реквізити є присутній власноручний запис позивача про те, що 12.09.2014 р. ОСОБА_6 отримав оскаржуваний наказ.

Відповідно до п. 2.6.1. Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 747 від 23.08.2012 року реєстрація документа - це здійснення запису облікових даних про документ за встановленою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа, шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ.

Відповідно до п. 3.14. Інструкції з оформлення документів у системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 650 від 27.07.2012 р. документ повинен мати обов'язкові реквізити: назву організації, назву виду документа, дату, реєстраційний індекс, заголовок до тексту, текст, підпис уповноваженої особи.

Отже, колегія суддів робить заключення, що станом на день прийняття оскаржуваного наказу висновок службового розслідування від 08.09.2014 р. не набув ознак створеного документа в розумінні п. 2.6.1 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, оскільки на представлених копіях відсутні наведені реквізити.

Відповідно до п.6.3.1 Інструкції №230 вправі отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що індивідуальний підхід у визначенні обставин конкретної ситуації стосовно певної особи, прямо передбачено законодавцем, так згідно з вимогами п.6.3.2 та п.6.3.3 вищевказаної Інструкції №230 особа, у відношення якої проводиться службове розслідування, має право: брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять).

Пункт 6.2.2 Інструкції №230 зобов'язує посадову особу при проведенні службового розслідування у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов'язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції і стверджується висновком службового розслідування, що позивач 04.09.2014 р. в приміщенні УМВС України в Закарпатській області відмовився надати пояснення службовій особі, що проводила перевірку з приводу події, що мали місце 25.08.2014 р., проте це не оформлено відповідним актом, як цього вимагає приписи наведеної Інструкції №230.

Пунктом 6 наведеної Інструкції №230 визначено, що забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Тому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні пояснення наданні перевіряючим, а також відсутній акт про відмову останнього в наданні письмового пояснень з приводу події, що мали місце 25.08.2014 р., які були предметом службового розслідування за яким прийнято оскаржуваний наказ.

Щодо акта про відмову ОСОБА_1 в наданні пояснень з приводу події, що мали місце 25.08.2014 р. на який покликається у висновку відповідач, то такий судом не приймається до уваги, оскільки не відповідає вимогам п. 6.2.2 Інструкції №230 та складено 26.08.2014 р. за №2/1454, а саме до призначення службового розслідування та створення відповідної комісії уповноваженою особою (27.08.2014р.).

Також п.8.4. наведеної Інструкції №230 вимагає, що в резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією), зокрема зазначається підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення.

Колегія суддів досліджуючи висновок службового розслідування від 08.09.2014 р. прийшла до висновку, що посадовими особами відповідача не виконано і даної вимоги п.8.4. наведеної Інструкції №230.

Сторона відповідача в судовому засіданні не спростувала встановлених обставин. Незважаючи на це відповідачем затверджено висновок службового розслідування за яким останнім прийнято оскаржуваний наказ.

Колегія суддів відмічає, що фактично до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з обставинами, які пов»язані з невиходом ОСОБА_1 на роботу 04.09.2014 року.

Проте з цим не можна погодитись, оскільки ОСОБА_1 04.09.2014 р. перебував в приміщенні УМВС України в Закарпатській області з приводу дачі пояснень стосовно перевірки обставин, що мали місце 25.08.2014 р.

Пунктом 2.2.20 наведеної Інструкції №230 визначено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

Колегія суддів приходить до висновку, що накладаючи дисциплінарне стягнення за невихід ОСОБА_1 на роботу 04.09.2014 року відповідачем порушено вимоги п.2.2.20 Інструкції №230, оскільки з приводу цього проступку уповноваженою особою не видавався наказ про проведення службового розслідування і ця обставина не була предметом службової перевірки за складеним висновком від 08.09.2014 р.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9 на суд покладено обов'язок охороняти конституційні права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, а відповідно до п.18 вказаної Постанови при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Слід звернути увагу і на те, що за змістом п.18 Постанови підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Таким чином, безспірно встановлено факт проведення службового розслідування з порушенням вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, відповідачем порушено встановлену процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, що обумовлює протиправність наказу начальника УМВС України в Закарпатській області №1193 від 11.09.2014 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за п. «є» ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).

З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про те, що притягнення до відповідальності та звільнення позивача відбулось з дотриманням законодавства України не відповідає матеріалам справи та не грунтується на законі, а недотримання порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, позбавило позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Визначаючи у даній справі належний спосіб захисту порушеного права, колегія суддів дійшла висновку про протиправність наказу начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області №1193 від 11.09.2014 року про звільнення інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п. «є» ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни).

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Тому позовні вимоги є обґрунтованими та оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту УМВС України в Закарпатській області з 30.05.2014 року, оскільки УМВС України в Закарпатській області не довів суду факту правомірності припинення перебування позивача на державній службі, а оскаржуваний наказ виданий необґрунтовано, без врахування всіх обставин і підстав звільнення, з порушенням чинного законодавства, аналіз якого проведено в даній постанові, без дотримання принципу пропорційності, що має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими і спростовують висновки суду першої інстанції.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим в силу вимог ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст. 160, ст.ст.195, 197, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, 205, 207, 254, 256 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року у справі № 807/3128/15 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області №1193 від 11.09.2014 року про звільнення інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту УМВС України в Закарпатській області старшого лейтенанта ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п. «є» ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни).

Поновити старшого лейтенанта ОСОБА_1 на посаді інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту УМВС України в Закарпатській області.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко