Постанова № 53242591, 12.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 року 810/3316/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Миронівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Миронівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій та донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску є неправомірним, оскільки звіти з єдиного внеску подавалися своєчасно, страхові внески сплачувались в повному обсязі. Просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів викладених в письмових запереченнях.

В судовому засіданні 12.10.2015 сторони заявили клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є само зайнятою особою, що зареєстрована Головним управлінням юстиції в м. Києві, свідоцтво про право зайняття нотаріальною діяльністю від 22.12.2011 №8698, реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 13.11.2012 №1338.

В період з 19.06.2015 року по 03.07.2015 року відповідачем було проведено щодо позивача документальну планову виїзну перевірку за наслідками якої складено Акт від 10.07.2015 №209/17-03/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 13.11.2012 по 31.12.2014 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2012 по 31.12.2014».

Висновками вищезазначеного Акта перевірки відповідач встановив порушення:

-Вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями та занижено суму єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 92583,59 грн.

На підставі Акта перевірки від 10.07.2015 відповідачем були винесено рішення від 21.07.2015 №2/17-03 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 92583,59 грн. єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції у розмірі 5898,33.

Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд їх скасувати, що і є предметом даного позову.

Як убачається з матеріалів справи, в основу оскаржуваного рішення покладено висновок відповідача, що показник звітності приватного нотаріуса «сума чистого доходу» не співпадає з фактичними показниками сум чистого доходу, наведеними у Книзі обліку доходів і витрат за відповідний місяць.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. N 2464-VI та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013р. №455, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 р. за № 1622/24154 (чинною на час існування спірних відносин).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 вказаного Закону обов'язки, передбачені частиною 2 цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини 1 статті 4 цього Закону.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

За змістом ч. 11 ст. 8 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з положеннями ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Вказаною нормою встановлюються особливості сплати єдиного внеску для різних платників, перелік яких визначений у ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Відповідно до п. 5 ч. 1 зазначеної статті платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме нотаріальною діяльністю, та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Таким чином, приватні нотаріуси сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Звітним періодом для приватних нотаріусів визначено календарний рік.

Судом встановлено, що звіти з єдиного внеску за 2013 та 2014 рік були подані до податкового органу приватним нотаріусом ОСОБА_2 вчасно, а страхові внески сплачувались в повному обсязі (а.с. 37-46).

Крім того, висновок відповідача, покладений в основу оскаржуваного рішення ґрунтується на рекомендаціях листа від 16.10.2014 №7559/7/99-99-17-03-01-17 органів ДФС України «Про надання розяснення», в якому Державна фіскальна служба рекомендує на підставі даних Книги обліку доходів і витрат визначати єдиний внесок самозайнятих осіб.

На думку суду, вищевказаний лист носить рекомендаційний характер, а тому взагалі не може братися до уваги.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження понесення судових витрат, позивачем було надано квитанцію про сплату судового збору від 28.07.2015 на суму 984,82 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення Миронівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.07.2015 №2/17-03 на загальну суму 98482,18.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Миронівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 984 (девятсот вісімдесят чотири) гривні 82 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.