Ухвала суду № 53242101, 04.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2015 рокусправа № 808/846/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 808/846/15

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДФС у Запорізькій області, Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в особі Приазовського відділення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в особі Приазовського відділення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що постанова суду першої інстанції винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.11.2014 на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №82 від 13.11.2014 "Про проведення фактичної перевірки" та направлень на перевірку № 89, 90 від 03.11.2014 фахівцями податкового органу проведено перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

За висновками Акту перевірки №0031/08/01/22/2956515068 було встановлено порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2005 за №40/10320 - не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у Книзі обліку розрахункових операцій готівки на загальну суму 5 245, 35 грн., а саме відсутні записи в розділі 2 Книги РРО про оприбуткування готівки згідно 2-звітів з 01.09.2014 по 17.11.2014.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2014 року №0444081722, згідно якого за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004р. № 637.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено неправомірність та незаконність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, а дії посадових осіб є правомірними та відповідають приписам діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті регулюється Законом України "Про застосування реєстраторів розрахунковим операцій у сфері торгівлі,громадського харчування та послуг", Положенням "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженим Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004р. (далі - Положення № 637).

Згідно до п.1 ст.3 вказаного Закону передбачено обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до ст.2 того ж Закону визначено, розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.

У відповідності до п.1.2 Положення №637, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно до п.2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням її касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Також, сліж зазначити що абзацом третім статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Отже, виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, судом першої інстанції було вірно зазначено, що У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів робить висновок про те, що податкове повідомлення - рішення №04444081722 від 12 грудня 2014 року відповідає п.п.1,3 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко