Ухвала суду № 53242099, 27.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2015 рокусправа № 804/16203/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у справі № 804/16203/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марцек-Друкарський Двір" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марцек-Друкарський Двір" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 вересня 2014 року №0003551500.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Марцек-Друкарський Двір" задоволено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу. В скарзі відповідач зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, з огляду на що просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких вказав, що суд повно встановив обставини справи та прийняв законне і обґрунтоване рішення, тому підстави для його скасування відсутні.

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач подав клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями податкового органу було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Марцек - Друкарський Двір» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ «ТехкомВ» (код за ЄДРПОУ 32448145) за березень 2014.

За результатами перевірки 18.08.2014 року складений акт №2372/04-66-15-00/38298821.

Перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТехкомВ» було укладено договір на поставку товару від 02.01.2013 року №020113 в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за цінами, вказаними в рахунках-фактурах.

Реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Марцек - Друкарський Двір» та ТОВ «ТехкомВ» у березні 2014 року поставлена податковим органом під сумнів у зв'язку з наступним:

- до перевірки не було надано документів, підтверджуючих перевезення ТМЦ за договором поставки;

- враховано акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 15.07.2014 року №325/22-03/32448145, в якому відображено, що під час перевірки ТОВ «ТехкомВ» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам покупцям за період 01.10.2013 року по 30.04.2014 року.

Згідно висновку акту перевірки, позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за березень 2014 року на суму 334 288 грн..

На підставі акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003551500, яким платнику податків збільшене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 501432 грн., з них за основним платежем у розмірі 334 288 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 167 144 грн..

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено, з огляду на наступне.

Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи, як і висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача самі по собі як обставини не свідчать про порушення платником податків правил оподаткування. Фактично висновки податкової інспекції щодо виявленого порушення ґрунтуються на припущеннях.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів/послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу (п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

На підтвердження здійснення відображених в податковому обліку операцій позивачем надані первинні документи, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме податкові накладні №67 від 24.03.2014 року, №68 від 25.03.2014 року, №89 від 26.03.2014 року, №91 від 27.03.2014 року, №95 від 28.03.2014 року, №99 від 31.03.2014 року та відповідні видаткові накладні.

Щодо доказів, що підтверджують транспортування та розвантаження товару, то відповідно до умов укладеного договору від 02.01.2013 року №020113, постачання товару відбувалось на умовах постачання EXW згідно правил «ІНКОТЕРМС», що передбачає самостійне вивезення товару покупцем.

Суд встановив, що придбаний товар перевозився позивачем власним автомобілем MERCEDES-BENZ SPRINTER, реєстраційний номер АЕ 5874 ЕА, що підтверджується належно оформленими товарно-транспортними накладними.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, тощо). Видані контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари використані у власній господарській діяльності.

Позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції із ТОВ «ТехкомВ».

Слід зазначити, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач, приймаючи оскаржене податкове повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нереальності здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «ТехкомВ», його позиція щодо таких висновків не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання угоди недійсною.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому заявлені позивачем вимоги про його скасування підлягали задоволенню.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у справі № 804/16203/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 30.10.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак