Постанова № 53241600, 15.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 вересня 2015 року 12 год. 45 хв. № 826/8552/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 2252566,00 грн., що підлягає відшкодуванню із бюджету на користь позивача;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача-1 від 28 квітня 2015 року №0000401502 (далі - оскаржуване рішення);

- стягнення із Державного бюджету України через відповідача-2 на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 2252566,00 грн.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю, а представники відповідача-1 не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю.

Представник відповідача-2 у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач-2 повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем 19.01.2015 року подано відповідачу-1 в електронній формі податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року.

У даній податковій декларації позивачем заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, у розмірі 2252566,00 грн.

Також, позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем-1 у період з 19.03.2015 року по 01.04.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2015 року №3007/26-53-15-02-30579869 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем: п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2014 року на 469002,00 грн.

На підставі акту перевірку, 28.04.2015 року відповідачем-1 прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 469002,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 234501,00 грн.

Стосовно неподання відповідачем-1 до органу Державної казначейської служби висновку щодо суми бюджетного відшкодування з ПДВ суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 200.7, 200.8, 200.11 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Як зазначено вище, відповідачем-1 проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки, у якому зазначено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ. Такі висновки відповідача-1 зроблені на підставі даних контрагента позивача - ТОВ «Берта-Грейн», документів та отриманої інформації про неможливість підтвердити факт поставки по ланцюгу постачання на адресу ТОВ «Берта-Грейн» на адресу позивача у листопаді 2014 року, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки безтоварних операцій.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що відповідачем-1 при перевірці достовірності декларування суми бюджетного відшкодування з ПДВ не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, та підтверджено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2014 року, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом встановлено, що датою закінчення перевірки є 08.04.2015 року, тобто, відповідач-1 зобов'язаний був у п'ятиденний строк із вказаної дати подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження подання відповідачем-1 до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача-1 щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми ПДВ у розмірі 2252566,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, є протиправною, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного рішення став висновок відповідача-1 про неможливість підтвердити факт поставки товарів від ТОВ «Аграрна компанія «АРК» та ПП «Бая» на адресу ТОВ «Берта-Грейн» у листопаді 2014 року та відповідно поставки товарів від ТОВ «Берта-Грейн» на адресу позивача у листопаді 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Берта-Грейн» (продавець) укладено договір №26/08/14 купівлі-продажу сої.

Згідно з умовами договору, поставка сої здійснювалася на умовах СРТ ПАТ «Херсонський КХП» (INCOTERMS 2000) автомобільним транспортом за адресою: м. Херсон, вул. Порт-елеватор, 5, ПАТ «Херсонський КХП». Товар розміщується продавцем на елеваторі ПАТ «Херсонський КХП» за квотою ПП «Блок Баг Сістемс», яке діє в інтересах позивача та здійснює подальше його експедирування.

При цьому, 05.09.2013 року між позивачем (замовник) та ПП «Блок Баг Сістемс» (виконавець) укладено договір №696/09/13 про надання експедиторських послуг.

Відповідно умов до договору, виконавець прийняв на себе зобов'язання по наданню комплексу послуг з організації виконання робіт по прийманню, розміщенню, накопиченню, перевалці та експедируванні товарної сої. Надання зазначених послуг здійснюється з використанням перевантажувальних потужностей ПАТ «Херсонський КХП», що знаходяться за адресою: Україна, м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5 для приймання, зберігання і відвантаження на судно зерна в Херсонському морському торгівельному порту.

На підтвердження виконання договору позивачем надано: попередній рахунок на оплату №1750 від 03.12.2014 року, платіжні доручення №1366 від 04.12.2014 року №783 від 04.12.2014 року, рахунок на оплату №1784 від 08.12.2014 року платіжне доручення №1414 від 12.12.2014 року, акт надання послуг №1753 від 08.12.2014 року.

На виконання умов договору купівлі-продажу сої ТОВ «Барта-Грейн» у листопаді 2014 року поставлено позивачу сою в загальній кількості 485,44 тон на суму 2814009,37 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем-1, що факт поставки ТОВ «Берта-Грейн» у листопаді 2015 року сої та її оплата позивачем підтверджується первинними документами, які наявні у матеріалах справи, а саме: видаткова накладна №120 від 02.11.2014 року, податкова накладна №131 від 02.11.2014 року, рахунок на оплату №117 від 02.11.2014 року, платіжне доручення №1219 від 06.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4797 від 02.11.2014 року, товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) №087767 від 31.10.2014 року; видаткова накладна №121 від 05.11.2014 року, податкова накладна №132 від 05.11.2014 року, рахунок на оплату №118 від 05.11.2014 року, платіжне доручення №657 від 07.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4869 від 05.11.2014 року, ТТН №483748 від 05.11.2014 року; видаткова накладна №122 від 07.11.2014 року, податкова накладна №133 від 07.11.2014 року, рахунок на оплату №119 від 07.11.2014 року, платіжне доручення №1244 від 11.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4903 від 07.11.2014 року, ТТН №087794 від 07.11.2014 року; видаткова накладна №123 від 07.11.2014 року, податкова накладна №134 від 07.11.2014 року, рахунок на оплату №120 від 07.11.2014 року, платіжне доручення №1243 від 11.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4902 від 07.11.2014 року, ТТН №010591 від 06.11.2014 року; видаткова накладна №124 від 09.11.2014 року, податкова накладна №136 від 09.11.2014 року, рахунок на оплату №122 від 09.11.2014 року, платіжне доручення №668 від 12.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4921 від 09.11.2014 року, ТТН №087775 від 07.11.2014 року; видаткова накладна №125 від 09.11.2014 року, податкова накладна №135 від 09.11.2014 року, рахунок на оплату №121 від 09.11.2014 року, платіжне доручення №1246 від 12.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4920 від 09.11.2014 року, ТТН №087790 від 07.11.2014 року, видаткова накладна №126 від 12.11.2014 року, податкова накладна №137 від 12.11.2014 року, рахунок на оплату №124 від 12.11.2014 року, платіжне доручення №6788 від 14.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4949 від 12.11.2014 року, ТТН №087759 від 12.11.2014 року; видаткова накладна №127 від 13.11.2014 року, податкова накладна №138 від 13.11.2014 року, рахунок на оплату №125 від 13.11.2014 року, платіжне доручення №680 від 14.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №4955 від 13.11.2014 року, ТТН №483720 від 11.11.2014 року; видаткова накладна №128 від 19.11.2014 року, податкова накладна №139 від 19.11.2014 року, рахунок на оплату №126 від 19.11.2014 року, платіжне доручення №689 від 20.11.2014 року, платіжне доручення №701 від 21.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5023 від 19.11.2014 року, ТТН №879942 від 17.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5024 від 19.11.2014 року, ТТН №483747 від 17.11.2014 року; видаткова накладна №129 від 20.11.2014 року, податкова накладна №140 від 20.11.2014 року, рахунок на оплату №127 від 20.11.2014 року, платіжне доручення №710 від 24.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5048 від 20.11.2014 року, ТТН №483718 від 18.11.2014 року; видаткова накладна №130 від 21.11.2014 року, податкова накладна №141 від 21.11.2014 року, рахунок на оплату №128 від 21.11.2014 року, платіжне доручення №1311 від 25.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5067 від 21.11.2014 року, ТТН №087783 від 20.11.2014 року; видаткова накладна №131 від 27.11.2014 року, податкова накладна №142 від 27.11.2014 року, рахунок на оплату №129 від 27.11.2014 року, платіжне доручення №742 від 28.11.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5206 від 27.11.2014 року, ТТН №087782 від 27.11.2014 року; видаткова накладна №132 від 28.11.2014 року, податкова накладна №143 від 28.11.2014 року, рахунок на оплату №130 від 28.11.2014 року, платіжне доручення №748 від 01.12.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5209 від 28.11.2014 року, ТТН №087556 від 27.11.2014 року; видаткова накладна №133 від 30.11.2014 року, податкова накладна №144 від 30.11.2014 року, рахунок на оплату №131 від 30.11.2014 року, платіжне доручення №760 від 02.12.2014 року, акт приймання сільськогосподарської продукції №5263 від 30.11.2014 року, ТТН №087562 від 29.11.2014 року.

На підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності за листопад 2014 року позивачем надано до суду наступні документи: митна декларація №508040000/2014/004194 від 10.12.2014 року, зовнішньоекономічний контракт №1/13 від 04.01.2013 року на поставку сої, додаткові угоди №10/1 від 31.12.2013 року №29 від 27.11.2014 року та №30 від 01.12.2014 року до зовнішньоекономічного контракту 1/13 від 04.01.2013 року, інвойс №1/13-29-1 від 08.12.2014 року, банківські виписки від 12.12.2014 року, від 18.12.2014 року та від 19.12.2014 року.

З урахування вище наведеного суд зазначає.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій за а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг; для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.п. 201.7, 201.8, абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 конкретизував позицію Верховного Суду України (далі - лист) та зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути:

- фактично здійснені;

- підтверджені належним чином складеними первинними документами;

- документи повинні відображати реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також, листом визначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

У матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Перевіривши всі документи, які подані позивачем на підтвердження реальності та товарності господарських операцій, суд встановив, що вони дійсно складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем-1, що всі податкові накладні, видані ТОВ «Берта-Грейн, зареєстровані останнім у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Берта-Грейн» зареєстрований платником ПДВ, а отже мав право виписувати позивачу податкові накладні.

Отже, господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний, товарний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а також правомірно сформовано останнім податковий кредит, що зумовлює хибність висновків відповідача-1 про завищення позивачем податкового кредиту та як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування.

Також, актом перевірки сам відповідач-1 підтвердив, що ТОВ «Берта-Грейн» належним чином задекларував свої податкові зобов'язання по господарських операціях з реалізації сої позивачу, а посилання відповідача-1 на порушення податкового законодавства по ланцюгу постачання є неправомірним та таким, що повністю суперечить законодавству України.

ПК України не ставить в залежність право позивача формування податкового кредиту від дотримання законодавства іншими платниками податку, якщо він виконав усі вимоги закону.

Суд звертає увагу на позицію Європейського суду щодо порушеного питання, яке проілюстровано у рішеннях по справах за компанії «Інтерсплав» проти України у справі за позовом компанії «Булвес» AД проти Болгарії та у справі за позовом компанії «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії.

У зазначених справах Європейський суд дійшов висновку, що суб'єкт господарювання, який правомірно сформував податковий кредит з ПДВ при придбанні товарів, робіт, послуг, беззаперечно, має право на його відшкодування, оскільки це є його власністю. Держава, маючи інформацію про зловживання у зазначеній сфері, має всі законодавчі підстави для вжиття відповідних заходів щодо їх припинення. Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями свого контрагента, якщо відсутні ознаки його участі у правопорушенні, оскільки у нього немає законодавчих підстав для здійснення контролю за правомірністю дій контрагента.

Підтримуючи правову позицію Європейського суду, Верховний Суд України у справі №21170во10 за позовом ВАТ «Болградський виноробний завод» до органу ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень дійшов висновку, що про необґрунтованість податкової вигоди суб'єкта господарювання можуть свідчити підтверджені доказами доводи державного податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як:

- неможливість реального здійснення платником податків операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути виробленим в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку;

- облік для цілей оподаткування тільки господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- відсутність первинних документів обліку.

Отже, відповідач-1 протиправно зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 469002,00 грн. та нарахував штрафні санкції у розмірі 234501,00 грн.

У частині позовних вимог про стягнення із Державного бюджету України через відповідача-2 на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 2252566,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з п. 200.17 ст. 200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначає Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 6-7 Порядку, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи виконання позивачем вимог п.п. 200.7, 200.8 ст. 200 ПК України та протиправне зменшення відповідачем-1 суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 469002,00 грн., суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині стягнення із Державного бюджету України через відповідача-2 на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 2252566,00 грн.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 03.06.2014 року у справі №21-131а14, у якій зазначено, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п. 200.7 та 200.8 ст. 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а тому суми податку, не відшкодовані протягом визначених ст. 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, при цьому неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної суми.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 2252566,00 грн. (два мільйони двісті п'ятдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят шість гривень 00 копійок).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 28 квітня 2015 року №0000401502.

4. Стягнути із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2252566,00 грн. (два мільйони двісті п'ятдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят шість гривень 00 копійок).

5. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) здійснений ним судовий збір у розмірі 1047,48 грн. (одна тисяча сорок сім гривень сорок вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39469994).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин