Постанова № 53241422, 29.10.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року справа № 823/5007/15

м. Черкаси

10 год. 53 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі-відповідачі), в якій позивач просить:

1. визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 2, 00га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області;

2. зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 2, 00га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області;

3. визнати нечинним з моменту ухвалення та скасувати рішення Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області від 05.08.2015 № 43-1/VI в частині обмеження права громадянина на отримання земельної ділянки площею 2, 00га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на ті обставини, що він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області, проте останній було відмовлено. Дана відмова базувалася на рішенні Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області від 05.08.2015 № 43-1/VI, у звязку з тим, що вказаний масив передбачений для відведення учасникам АТО. Враховуючи заперечення органу місцевого самоврядування стосовно надання дозволу позивачу на розроблення документації із землеустрою, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області листом від 20.08.2015 № 1879/0/300-15 відмовлено позивачу у наданні. Разом з цим, позивач вважає, що відповідач відмовивши у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства порушив вимоги Земельного кодексу України.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо задоволення позову заперечували з підстав викладених у письмових запереченнях.

Представник Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, проте до суду надіслав письмові заперечення на заявлений адміністративний позов.

Згідно частини 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Таким чином, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із заявою від 13.07.2015 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в адміністративних межах Косенівської сільської ради (за межами населеного пункту) Уманського району.

27.07.2015 за № 1176/0/300-15 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, на виконання доручення віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_4 від 08.10.2014 №37732/0/1-14, надіслало до Косенівської сільської ради запит від 27.07.2015 № 1176/0/300-15 про висловлення позиції органу місцевого самоврядування щодо можливості надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою (отриманий 30.07.2015).

Рішенням Косенівської сільської ради Уманського району району від 05 серпня 2015 року № 43-1/IV вирішено підтримати звернення депутатів сільської ради від 05.08.2015 № 84 щодо виділення земельних ділянок у приватну власність із земель державної власності Косенівської сільської ради учасникам АТО на території Донецької та Луганської областей із числа жителів села.

В подальшому, головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 20.08.2015 №1879/0/300-15 відмовило позивачу у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, в зв'язку з тим, що рішенням Косенівської сільської ради № 43-1/IV відмовлено у наданні позивачу відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (п. а ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України).

Згідно з ст. 22 Земельного кодексу України (далі ЗК України), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 116 ЗК України, зокрема частиною 1 передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (ст. 121 ЗК України).

На виконання доручення віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_4 від 08.10.2014 №37732/0/1-14, наказом Держземагентства України № 328 від 15.10.2014 Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України введені в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 (протокол засідання № 2) Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності № 2/1.

Відповідно до пункту 2 рішення колегії № 2/1 Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014 року, забезпечують обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування.

Відповідно до пп. 2.3 п. 2 рішення колегії Держземагентства України № 2/1, у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із ч. 3 ст. 123 ЗК України, якою визначено, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

Із наведених вище норм ЗК України слідує, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Разом з цим, в рішенні Косенівської сільської ради Уманського району від 05 серпня 2015 року № № 43-1/IV мотивованих заперечень стосовно надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою, яка безпосередньо передбачена законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України - Косенівською сільською радою Уманського району не наведено.

Слід наголосити, що п. 2.4 рішення колегії Держземагентства України № 2/1 визначено, що у разі якщо у десятиденний строк відповідний орган місцевого самоврядування письмово або за замовчанням погодив (не надав мотивованих заперечень) надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності або надав заперечення, які суперечать вимогам чинного законодавства, забезпечувати у встановленому порядку розгляд клопотань заявників з урахуванням зазначених обставин.

Враховуючи, що Косенівська сільська рада Уманського району своїм рішенням від 05.08.2015 № 43-1/IV надала заперечення, які суперечать вимогам чинного законодавства (не передбачені частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України), відповідач безпідставно відмовив позивачу у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, з підстав, зазначених у рішенні Косенівської сільської ради Уманського району.

Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

В абзаці 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в адміністративних межах Косенівської сільської ради (за межами населеного пункту) Уманського району, яка оформлена листом від 20.08.2015 №1879/0/300-15, є протиправною, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в даній частині.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області від 05.08.2015 № 43-1/VI в частині обмеження права громадянина на отримання земельної ділянки площею 2, 00га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області, суд зазначає.

У відповідності до ст. 2 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Крім того, ст. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплені повноваження вищевказаних рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, яким не надано повноваження у розпорядженні землями державної власності за межами населеного пункту.

Крім того, судом зясовано, що рішення Косенівської сільської ради жодним чином не впливає в даному випадку на конституційні права позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області вирішити питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (ідентифікаційний код 39765890) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 03.11.2015