Постанова № 53239088, 18.08.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 р. справа № 804/7178/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Квасові В.П.

представник позивача не прибув

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовомуправління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петриківському районі Дніпропетровської області про стягнення витрат суми виплаченої допомоги на поховання сімї померлого, та витрат з виплати і доставки в сумі 107,37 грн., -

ВСТАНОВИВ :

08 червня 2015 року управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області (далі УПФУ в Магдалинівському районі, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петриківському районі Дніпропетровської області (далі Фонд, відповідач), в якому просить стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петриківському районі Дніпропетровської області суми виплаченої допомоги на поховання сімї померлого та витрат з виплати і доставки в сумі 107,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач в порушення Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - своєчасно не відшкодовано виплачену допомогу на поховання сімї померлого ОСОБА_1 та витрат з виплати і доставки в сумі 107,37 грн., у звязку з чим дана сума має бути стягнена у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представники сторін в судове засідання 18.08.2015 року не прибули.

Від представника позивача 18.08.2015 року надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не зявився. На адресу суду надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що відповідно до Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Оскільки причинний зв'язок смерті інваліда ОСОБА_1 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я немає, то відсутні і правові підстави для відшкодування понесених витрат на поховання інваліда за рахунок відділення Фонду, а допомога на поховання має бути виплачена у відповідності до ч.4 ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - у розмірі двомісячної пенсії. Також просить здійснити розгляд позовної заяви без участі представника.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у письмових запереченнях, дослідивши всі матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на обліку в УПФУ в Магдалинівському районі перебував ОСОБА_1, який отримував пенсію по інвалідності в разі трудового каліцтва.

Актом про нещасний випадок на виробництві від 28.05.1973 року зафіксовано обставини та причини нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 (травма правого ока).

На підставі Акту про нещасний випадок на виробництві від 28.05.1973 року Розпорядженням про призначення пенсії та Протоколом № 1/190 підтверджено призначення пенсії ОСОБА_1 по інвалідності в разі трудового каліцтва, група інвалідності ІІІ.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообовязкове державне соціальне страхування це система прав, обовязків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, залежно від страхового випадку є такі види загальнообовязкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообовязкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням визначені у статті25 Основ. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон №1105-XIV), Фонд зобовязано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, повязаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

У статті 21 цього Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість повязаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до частини восьмої статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).

Згідно з абзацом 2 частини девятої статті 34 Закону № 1105-XIV, у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний звязок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Зі змісту частини четвертої статті 26 Основ, частини другої статті 24 Закону №1105-XIV убачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.

Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообовязкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобовязаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного звязку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Також слід зазначити, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за №376/7697, яким зобовязано Фонд відшкодовувати ПФУ витрати на допомогу на поховання сімї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону № 1105-XIV. Так, зокрема, стаття 21 цього Закону повязує виникнення такого обовязку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.

Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своєї позиції, оскільки причинний зв'язок смерті інваліда з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я не підтверджений, то відсутні і правові підстави для відшкодування понесених витрат на поховання інваліда за рахунок відділення Фонду.

За викладених обставин, з огляду на відсутність причинного зв'язку між смертю ОСОБА_1 з одержаним каліцтвом, у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петриківському районі Дніпропетровської області відсутнє зобов'язання відшкодовувати виплачені ОСОБА_2 (сину померлого ОСОБА_1В.) суми допомоги на поховання, отже суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петриківському районі Дніпропетровської області про стягнення витрат суми виплаченої допомоги на поховання сімї померлого, та витрат з виплати і доставки в сумі 107,37 грн. - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя ОСОБА_3