Рішення № 53235828, 06.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22- ц/778/5140/15 Головуючий у 1-й інстанції: Антоненко М.В.

Є.у.№ 331/2070/15 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Кочеткової І.В.,

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» (далі - Банк) звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 14 серпня 2007року у відповідності з умовами кредитного договору №630 Банк надав позичальнику ОСОБА_2 іпотечний кредит на суму 29 750 дол. США зі сплатою 12,5 % річних з терміном остаточного погашення 14.08.2027 року. Кредитні зобов'язання ОСОБА_2 забезпечені порукою ОСОБА_3, який зобов'язався відповідати перед Банком за належне виконання позичальником умов кредитного договору як солідарний боржник, про що сторони того ж дня уклали договір поруки №630-1п. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору станом на 25.02.2015 року виникла заборгованість у сумі 26 776,01 доларів США, із яких: заборгованість за кредитом 25 707,13 дол. США, заборгованість за відсотками - 1 033,63 дол. США, пеня за прострочення відсотків - 23,62 дол. США, пеня за прострочення кредиту - 5,38 дол. США, заборгованість 3 % річних від простроченої суми відсотків по кредиту - 5,11 дол. США, заборгованість 3 % річних від простроченої суми кредиту - 1,15 дол. США, яку Банк просив стягнути достроково з відповідачів у солідарному порядку на підставі ст.ст.553, 1050 ч.2 ЦК України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» заборгованість в сумі 26 776,01 доларів США, з них заборгованість зі кредитом 25707,13 дол. США; заборгованість за відсотками - 1033,63 дол. США, пеня за прострочення відсотків 23,62 дол. США, пеня за прострочення кредиту - 5,38 дол. США, заборгованість 3 % річних від простроченої суми відсотків по кредиту -1,15 дол. США, що станом на 25.02.2015 р. складає 750 960,83 грн. по курсу НБУ на 25.02.2015 р. (2804, 6032 грн., за 100 дол. США). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові, заявленого до поручителя, ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апелянт зазначає, що сторони кредитного договору без згоди поручителя вносили зміни до кредитного договору, внаслідок чого збільшилася відповідальність поручителя, що за змістом ст.559 ч.1 ЦК України є підставою для припинення поруки. Крім того, суд неправильно застосував ст.ст. 533, 625 ЦК України.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення в оскаржуваній частині - скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник порушує умови кредитного договору, має прострочену заборгованість зі сплати щомісячних платежів, а тому на підставі ст.ст.553, 1050 ч.2 ЦК України вся сума заборгованості за кредитом підлягає достроковому стягненню з боржника і поручителя в солідарному порядку.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права, а тому з ними не можна погодитися.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (частина друга статті 555 цього Кодексу).

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

У висновку викладеному у постанові Верховного Суду України від 5 червня 2013 року № 6-43ц13, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має бути очевидною і наданою в спосіб, передбачений договором поруки.

Встановлено, що 14 серпня 2007 року між року Банком і ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит №630, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит на суму 29 750 доларів США під 12,5% річних зі строком погашення до 14 серпня 2027 року, а позичальник в свою чергу зобов'язувався погасити зобов'язання за цим договором шляхом внесення щомісячних ануїтет них платежів в сумі 346,5 доларів США (а.с.12-14).

В той же день на забезпечення виконання названого кредитного договору ОСОБА_3 уклав з Банком договір поруки №630-1п, згідно умов якого він поручився перед банком за виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків, що виникають з умов вказаного кредитного договору, в разі його невиконання або неналежного виконання позичальниками - відповідати як солідарний боржник. Пунктом 1.1 договору поруки сторони передбачили, що солідарну відповідальність поручителя за кредитним договором від 14 серпня 2007 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. Пунктами 4.4, 6.4 договору поруки визначено, що порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його відповідальність. Доповнення та зміни умов договору вносяться за згодою сторін і оформлюються додатковими угодами ( а.с. 42).

Додатковими угодами від 10 жовтня 2008 року №1 і від 07 травня 2014 року внесені зміни до кредитного договору - розмір процентної ставки за кредитом збільшено до 14,5% річних, сума щомісячного платежу - до 375,82 доларів США (а.с. 36, 39).

Даних про те, що сторони кредитного договору повідомили поручителя про збільшення обсягу основного зобов'язання, тобто про збільшення відсоткової ставки за кредитом і суми щомісячних платежів матеріали справи не містять.

Зміни до договору поруки у передбаченому законом порядку сторони не вносили.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 22 постанови №5 від 30 березня 2012року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

При укладенні договору поруки сторони не передбачили можливості збільшення обсягу відповідальності поручителя без укладення додаткових угод, або ж без додаткового погодження з поручителями.

Оскільки внаслідок змін, внесених до кредитного договору, відбулося збільшення відсоткової ставки за кредитом, що призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя, зміни до договору поруки у відповідності до п.6.4 Договору сторони не внесли, порука ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України і п.4.4 Договору є припиненою з 10 жовтня 2008 року - часу укладення додаткового договору №1, внаслідок якого збільшилася відсоткова ставка за кредитом і розмір щомісячних платежів.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що з відповідача ОСОБА_3 як з солідарного боржника підлягає стягненню вся сума заборгованості за кредитним договором суперечить вимогам ч. 1 ст. 559 ЦК України, а тому в зазначеній частині судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у позові.

Відповідач ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржує, а тому в частині задоволення позовних вимог щодо позичальника рішення суду першої інстанції, як таке, що в апеляційному порядку не оскаржене у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційним судом не перевіряється.

Керуючись ст. ст.307,309,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2015 року у цій справі в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором і судових витрат скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: