Ухвала суду № 53222159, 05.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 338/847/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2385/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М. Л. М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Девляшевського В.М.

секретаря Мельник О.В.

з участю представників: ОСОБА_2- ОСОБА_3, ОСОБА_4;

ОСОБА_5- ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні дорогою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Богородчанського районного суду від 22 вересня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Богородчанського районного суду від 22 вересня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні дорогою - відмовлено.

На дане рішення представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неналежну оцінку судом доказів по справі та порушення норм матеріального і процесуального права.

Так, на думку апелянта, судом не взято до уваги той факт, що відповідачем не надано жодних документів які б підтверджували факт правомірності набуття нею у власність чи користування земельної ділянки площею 0,0508 га. Натомість судом взято до уваги лист-відповідь Держземагенства в Богородчанському районі від 27.06.2014 року та висновок комісії Жураківської сільської ради від 03.06.2014 року, в яких нібито зазначено про відсутність факту самовільного зайняття земельної ділянки. Зазначені відповіді ОСОБА_3 не вважає належними доказами, оскільки вказані органи, що їх надали не уповноважені на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а отже не вправі встановлювати наявність чи відсутність порушень вимог земельного законодавства

Судом також не взято до уваги, та належним чином не оцінено викопіювання із генерального плану с. Жураки, як і свідчення спеціаліста Держсільгоспінспекції в Івано-Франківській області про відсутність в картографічних матеріалах Генерального плану с. Жураки заїзду до належного апелянту домоволодіння.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції, апелянт просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В засіданні суду апеляційної інстанції представники ОСОБА_2- ОСОБА_3, ОСОБА_4 вимоги апеляційної скарги підтримали з зазначених у ній мотивів.

Представники відповідача ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги не визнали; рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, зважаючи на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 є власником домоволодіння, в АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 є власником земельної ділянки для ведення селянського господарства площею 0,5736 га, що знаходиться по АДРЕСА_1. Частина земельної ділянки у розмірі 0,0508 га, що знаходиться у прибережній зоні струмка, перебуває у фактичному користуванні відповідача. Рішенням Жураківської сільської ради від 05.07.2015 року ОСОБА_5 надано дозвіл на складання проекту відведення цієї земельної ділянки на умовах оренди.

Звертаючись до суду з позовом, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вказував на те, що відповідач самовільно захопила частину земельної ділянки, через яку здійснюється заїзд до господарства позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розташування заїзду до домоволодіння позивача відповідає генеральному плану, його ширина є у межах норм, а факт самовільного зайняття відповідачем ОСОБА_5 земельної ділянки та створення перешкод для заїзду відсутній.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Так, виходячи з вимог ст. ст.10, 60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, враховуючи вищезазначені вимоги ст. 60 ЦПК та виходячи з принципу змагальності незалежно від того, доводить відповідач відсутність фактів підстави позову чи ні, загальне правило розподілу доказових обов'язків залишається незмінним, і тягар доказування не переходить від однієї сторони до іншої, і підставу позову повинен довести саме позивач.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень допитаних в судовому засіданні свідків (сільського голови с. Жураки ОСОБА_8, землевпорядника сільської ради ОСОБА_9, голови земельної комісії сільської ради ОСОБА_10.), конфлікт між сторонами щодо самовільного, на думку позивача, зайняття ОСОБА_5 земельної ділянки (заїзду) вже розглядався вищезазначеними особами з виїздом на місце. Жодних протиправних дій з боку відповідача, зокрема, захоплення земельної ділянки під спірним заїздом не встановлено. Факт зменшення нормативної ширини дороги при перевірці працівниками управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області заяви ОСОБА_2 також не підтвердився.

Крім ОСОБА_2 спірним заїздом користуються й інші мешканці с. Жураки і будь-яких нарікань з приводу створення перешкод для цього з боку ОСОБА_5 у них немає.

Згідно даних перевірки, проведеної відділом Держземагенства у Богородчанському районі, начальником відділу містобудування та архітектури ОСОБА_11 за участю голови земельної комісії сільської ради, депутата сільської ради, заїзд до домоволодіння позивача відповідає генеральному плану і є в межах норм, факт самовільного захоплення та перешкоджання у користуванні заїздом з боку відповідача відсутній.

З пояснень представників позивача в суді апеляційної інстанції встановлено, що перешкодою для заїзду вони, зокрема, вважають гілки дерев ( верб), що розрослися по межі існуючого заїзду. Зазначену обставину підтверджують також наданими до матеріалів справи фотодоказами. Сторони також вказують, що власником земельної ділянки по краю якої насаджено верби на даний час залишається сільська рада с. Жураки.

Правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини визначаються Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, що затверджені Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 N 105.

Між тим, представники позивача визнають, що з приводу впорядкування озелененої території вони до Жураківської сільської ради не зверталися.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо користування частиною земельної ділянки (заїздом) з боку ОСОБА_5

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду від 22 вересня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський